Справа № 171/984/19
2/171/62/20
Іменем України
18 серпня 2020 року м. Апостолове
Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого судді: Хоруженко Н.В.,
за участю секретаря: Харченко О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
04.06.2019 року на адресу Апостолівськогоий районного суду Дніпропетровської областізасобами поштового надійшла позовна заява АТ КБ «ПриватБанк», подана представником позивача - Гребенюк О.С., у якій предявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором від 28.05.2009 року у розмірі 124660,47 грн., яка складається з 5795,81 грн. заборгованості за тілом кредиту та 118 864,66 грн. заборгованості за відсотками за користування кредитом за період з 28.05.2009 року по 30.07.2018 року та стягнення судових витрат.
Ухвалою суду від 23.07.2019 року відкрито провадження в даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження.
23.01.2020 року на адресу суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_1 на позовну заяву, у якій відповідач просила відмовити в задоволенні позову через сплив строку позовної давності, додано заяву про застосування строку позовної давності (а.с.55-57).
19.02.2020 року на електронну адресу суду, а 25.02.2020 року на поштову адресу суду, надійшла відповідь позивача АТ КБ «ПриватБанк» на відзив відповідача ОСОБА_1 , у якій позивач просив суд задовольнити позовну вимогу в повному обсязі.
Ухвалою суду від 16.03.2020 року по справі було витребувано докази, які надано представником позивача 27.04.2020 року на електронну адресу та 30.04.2020 року на поштову адресу суду.
Крім того, 26.05.2020 року на адресу суду надійшло клопотання представника позивача про долучення додаткових доказів.
Позиція позивача АТ КБ «ПриватБанк», викладена у позовній заяві, відповіді на відзив, письмових заявах позивача, зводиться до того, що відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору № б/н від 28.05.2019 року відповідач отримала кредит у розмірі 5800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Однак свої зобов'язання належним чином не виконала, внаслідок чого станом на 30.04.2019 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 124660,47 грн., яка складається з наступного: 5795,81 грн. - заборгованість за кредитом; 118864,66 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом з 28.05.2009 року по 30.07.2018 року. Тому, просить стягнути з відповідача вказану заборгованість. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком Кредитний договір. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контр розрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначалися. Під час укладання кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30,00% на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку. Підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати, що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості. Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту, саме тому заперечення відповідача в частині не знання наявності заборгованості являються необґрунтованими. Зазначає, що строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Однак відповідач належним чином свої зобов'язання не виконав.
Позиція відповідача ОСОБА_1 , викладена у відзиві відповідача на позовну заяву, зводиться до того, що відповідач вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з тих підстав, що для позивача сплив строк позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за кредит. Відповідачка від 21.11.2014 року не користувалася послугами банку, тобто не користувалася нав'язаною їй у травні місяці 2009 року іменною кредитною карткою MasterCard № НОМЕР_1 зі встановленим кредитним лімітом. Завершення строку дії картки: травень місяць 2015 року, саме ця дата зазначена на кредитці. Поки вона користувалася кредиткою, відповідачка намагалася слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту, дотримуватись Умов та правил надання банківських послуг, погашала як могла заборгованість за кредитом, погашала відсотки за користування ним, але не змогла виконати зобов'язання і припинила користуватися карткою. Після травня місяця 2015 року відповідачка ніяких нових банківських карток у позивача не отримувала і не контролювала банківські операції на своєму рахунку в онлайн-режимі. Що стосується зміну кредитування, зазначила, що вона до цього не має ніякого відношення, вона не змінювала ніякий ліміт і відповідна жодна зміна ліміту не може підтверджувати надання кредитних грошових коштів, що і є підставою для виникнення грошового зобов'язання. Зазначила, що кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. За усі ці роки від 21.11.2014 року відповідачка не отримувала від позивача жодної виписки про стан карткового рахунку та про здійснення операції по цьому рахунку. Окрім того вважає, що «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи банку» не є складовою частиною договору, оскільки вона їх не підписувала та працівники позивача з ними не ознайомлювали. Тому, на підставі викладеного, відповідачка просить відмовити у задоволенні позову через сплив строку позовної давності.
У судове засіданні представник позивача не з'явився, при зверненні з позовною заявою представником позивача надано заяву про розгляд справи у відсутності представника, позов підтримують в повному обсязі (а.с.26).
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про день, місце та час слухання справи повідомлена належним чином.
Суд, вивчивши заяви по суті спору, дослідивши докази, надані сторонами, приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити, з наступних підстав.
Так, за положеннями частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
На підтвердження факту укладення кредитного договору та досягнення згоди щодо істотних умов, зокрема розміру кредитних коштів, процентів, неустойки, строку дії, позивачем наддано анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання кредитних коштів, довідку про умови кредитування, копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та копію Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, затверджені наказом від 06.03.2010 № СП-2010-256, які були розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.
З дослідженої в судовому засіданні заяви від 28.05.2009 року встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулась 28.05.2009 року до ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач ПАТ КБ «ПриватБанк», з даною заявою у якій просила відкрити рахунки та надати послуги: кредитну карту, референс SAMON55000027733795, тип карти: 545708292 , валюта: гривня, тип кредитного ліміту: фінансовий, сума кредитного ліміту: 250,00 грн, базова відсоткова ставка: 30% з розрахунку 360 днів у році, строк дії кредитного ліміту: відповідає строку дії картки; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами у розмірі 7% від суми заборгованості, погашення заборгованості за кредитним лімітом може проводитись як шляхом внесення на карту так і списанням позивачем коштів з дебітної картки № НОМЕР_3 . Також у заяві зазначено, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що анкета-заява разом з запропонованими АТ КБ «ПриватБанк» Умовами та правилами, Тарифами складають між нею та Банком Кредитний договір. (а.с.9).
Того ж дня відповідач ОСОБА_1 ознайомилась та підписала довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 пільгового періоду», де сторони досягли згоди, щодо: строку внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; базову процентну ставку в місяць (нараховану на залишок заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів в році) 2,5%; розмір щомісячних платежів; порядок нарахування пені за несвоєчасну сплату заборгованості, яка складається з базової процентної ставки за договором/30-нараховується за кожен день прострочки кредиту, та 1% від заборгованості, але не менше 30 грн на місяць, яка нараховується 1 раз на місяць, за умови прострочки за кредитом або відсотками 5 та більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. Також зазначеною довідкою передбачено можливість нарахування штрафів за порушення строків платежів за будь-яким з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів у розмірі 500 грн+5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, з урахуванням нарахованих та прострочених відсотків та комісій (а.с.23).
Відповідачу ОСОБА_1 було надано картку № НОМЕР_1 про що здійснено відмітку банку у заяві відповідача. (а.с.9).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 ст. 640 ЦК України).
За приписами ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 634 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 глави 71 ЦК України і не випливає із суті кредитного договору (ст. 1054 ЦК України).
За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком (ч.1 ст.1066 ЦК України). Клієнт зобов'язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч.4 ст.1068 ЦК України). Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України), якщо інше не встановлено договором або законом (ст.1069 ЦК України).
Частиною першою статті 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Враховуючи надані позивачем докази та зазначені норми права, суд приходить до висновку, що 28.05.2009 року між сторонами у справі фактично було укладено змішаний договір (ст. 628 ЦК України), який містить елементи як кредитного договору, так і договору банківського рахунку, за яким сума кредитного ліміту, встановленого відповідачу, складає 250 грн, базова процентна ставка складає 30 % із розрахунку 360 днів у році, строк кредитного ліміта відповідає строку дії карти - травень 2015 року, порядок погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами в розмірі 7 % від суми заборгованості, також сторони узгодили розмір неустойки.
Після укладення кредитного договору погоджений сторонами кредитний ліміт збільшувався, а саме: 10.08.2010 року - до 500 грн., 20.10.2010 року - до 2000 грн., 25.11.2010 року - до 2400 грн., 27.12.2010 року - до 2800 грн., 09.04.2011 року - до 3200 грн., 03.06..2011 року - до 3800 грн., 03.04.2014 року - до 4800 грн., 21.06.2014 року - до 5800 грн., 15.01.2020 року - до 0,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну розміру кредитного ліміту.
Також з 01.06.2015 року припинилось право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом та обумовлену в договорі неустойку.
Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З досліджених в судовому засіданні розрахунку заборгованості (а.с. 5-8), виписки по рахунку (а.с.81-87), виписки по рахунку (а.с.130- 138), видно що відповідач дійсно здійснювала зняття кредитних коштів, частково погашала заборгованість за кредитним договором.
Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, що долучений позивачем до позовної заяви та випискою по рахунку, відповідач активно користувалася кредитними коштами, особисто здійснила погашення суми кредиту 21.11.2014 року в розмірі 200,00 грн. (а.с. 5-8, 81-87).
Відповідач заперечувала факт погашення нею кредитної заборгованості за кредитним договором після 21.11.2014 року, що не спростовано позивачем у справі.
З виписки по рахунку вбачається, що дійсно внесені 28.04.2015 року, 27.01.2017 року, на рахунок Банку кошти були службовою операцією Банку (автоматичне списання коштів з рахунку відповідача), тобто дію було вчинено не самим відповідачем, та без її відома.
Строк дії кредитної картки спливав у траві 2015 року.
Доказів надання іншої карти позивачем не надані, адже додана заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг від 26.05.2011 року свідчить про надання пенсійної картки позивачу та не містить відомостей про продовження строку дії раніше отриманої кредитної картки (а.с.91).
Верховний Суд України неодноразово робив висновки про те, що за договором, який визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (стаття 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінчення строку дії договору (зокрема у постановах: від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14; від 17 вересня 2014 року у справі № 6-95цс14; від 24 вересня 2014 року у справі № 6-103цс14, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-134цс14; від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15).
Тому, з листопада 2014 року у кредитора виникало право вимоги з приводу невиконання окремих періодичних платежів, а з 01.06.2015 року - по суті виконання договору в цілому, оскільки саме з цього дня банк виявив порушення свого права.
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з зазначеним позовом в червні 2019 року.
Відповідач порушує питання про застосування строків позовної давності у спорі (а.с.57).
Позивач вважає, що строк позовної давності становить 50 років, оскільки згідно з пунктом 1.1.7.3.1 Умов та правил надання банківських послуг строк позовної давності стосовно вимог банку щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки, пені, штрафів, видатків банку становить 50 років (а.с. 22).
Однак, дані Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису позивача, а тому суд вважає, що позивачем не доведено факт збільшення за згодою сторін строку позовної давності до 50 років.
Відповідно до статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Оскільки відповідач зобов'язання за кредитним договором виконувала неналежним чином, то з 01.06.2015 року у позивача виникло право вимоги з приводу невиконання договору в цілому.
01.06.2018 року сплинув строк позовної давності за вимогами про стягнення кредитної заборгованості вцілому, а АТ КБ «ПриватБанк» звернувшись до суду з зазначеним позовом в червні 2019 року, пропустив строк позовної давності.
Відповідач подав заяву про застосування наслідків спливу строку позовної давності, а тому, незважаючи на доведеність факту неналежного виконання відповідачем обов'язків за кредитним договором, згідно ст. 267 ЦК України у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі вище викладеного, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову, у зв'язку зі спливом позовної давності.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, оскільки позивачу відмовлено в позові, то судові витрати не відшкодовуються.
На підставі ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625, 1049, 1050 ЦК України, та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 130, 131, 259, 263-265, ЦПК України, суд,-
У задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості- відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.08.2020 року.
СуддяН. В. Хоруженко