1/1086
ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про закриття провадження у справі
03 вересня 2020 року м. Київ№ 640/15769/20
Окружний адміністративний суду м. Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження заяву Фонду державного майна України у справі № 640/15769/20 за позовом
ОСОБА_1
до Фонду державного майна України
про визнання протиправним та скасування наказу
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач), адреса: АДРЕСА_1 до Фонду державного майна України (надалі - відповідач), адреса: 01133, місто Київ, вулиця Генерала Алмазова, 18/9, в якій заявник просить суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ Фонду державного майна України від 11 березня 2020 року № 442 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28 грудня 2019 року № 1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» (зі змінами)».
Підставою позову вказано порушення прав та інтересів позивача внаслідок винесення оскаржуваного наказу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, про порушення законодавства з боку державних органів влади та посадових осіб, а в даному випадку з боку Фонду державного майна України, що порушують його особисті Конституційні права на визначений зміст та спрямованість діяльності Держави, порушують особисте Конституційне право жити в Країні, де визнається та діє принцип верховенства права, порушують Конституційне право мати в Державі органи влади, посадових осіб, які діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачено Конституцією та законами України.
Також, позивач зазначив, що незаконне включення Фондом державного майна України 100 % акцій ПрАТ «Готель «Дніпро» до переліку та протиправний наказ Фонду державного майна України від 11 березня 2020 року № 442 позбавило його права, подати до відповідного переліку заяву про включення 100 % акцій ПрАТ «Готелю «Дніпро», позбавило його права ініціювати приватизацію акцій ПрАТ «Готель «Дніпро» та позбавило права стати суб'єктом приватизації.
Позивач не погоджуючись із наказом Фонду державного майна України від 11 березня 2020 року № 442 «Про внесення змін до наказу Фонду державного майна України від 28 грудня 2019 року № 1574 «Про затвердження переліків об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації в 2020 році» (зі змінами)", оскільки він прийнятий із порушення вимог чинного законодавства України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування наказу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
Надалі, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Фонду державного майна України надійшло клопотання про закриття провадження у справі № 640/15769/20.
Мотивуючи вказане клопотання, позивач зазначає, що даний спір не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, оскільки даний спір не є публічно-правовим, та відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України має вирішуватись судами за правилами господарського судочинства.
Також, на адресу Окружного адміністративного суду міста Києва від Фонду державного майна України надійшло клопотання про об'єднання в одне провадження справ № 640/15769/20 та 640/15770/20.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується клопотання, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду клопотання і вирішення його, суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Абзацом 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у цьому Кодексі термін публічно - правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
Під суб'єктом владних повноважень розуміється орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно - правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Тобто, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.
Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.
Суд зазначає, що під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 805/4506/16-а, від 27 червня 2018 року у справі № 815/6945/16, а також в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 826/6396/17.
Відповідно до приписів частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Як вбачається з позовної заяви, даний спір пов'язаний із приватизацією об'єкта державної власності - ПАТ «Готель Дніпро».
Суд звертає увагу, що позовні вимоги ОСОБА_1 заявлено саме на поновлення порушеного майнового права.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду.
Таким чином, враховуючи вищевикладене в сукупності, суд приходить до висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а в силу наведених приписів статті 20 Господарського процесуального кодексу України має вирішуватися судами за правилами господарського судочинства.
За таких обставин суд вважає, що між позивачем та відповідачем (суб'єктом владних повноважень) немає публічно-правових відносин, спір не є публічно-правовим, а тому не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Відтак, справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами господарського судочинства.
Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у справі «Занд проти Австрії» від 12.10.1978 вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.
З аналізу вищевикладеного суд приходить до висновку, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від основного принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, а суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини 1 статті 6 вищезгаданої Конвенції.
За таких підстав та з урахуванням того, що спір між сторонами у справі виник не у зв'язку з виконанням або невиконанням відповідачем публічно - владних управлінських функцій та не віднесений до юрисдикції Окружного адміністративного суду міста Києва, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Крім того, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачеві, що останній має право звернутися з вказаним позовом до відповідного господарського суду.
Також, оскільки вище суд прийшов до висновку про закриття провадження у справі, у зв'язку з наявністю приватно-правових відносин, то клопотання Фонду державного майна України про об'єднання в одне провадження справ № 640/15769/20 та 640/15770/20 залишається без розгляду.
Керуючись статтями 2, 4, 19, 238, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Клопотання Фонду державного майна України про закриття провадження у справі № 640/15769/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування наказу задовольнити.
2. Закрити провадження в адміністративній справі № 640/15769/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду державного майна України про визнання протиправним та скасування наказу.
3. Клопотання Фонду державного майна України про об'єднання в одне провадження справ № 640/15769/20 та 640/15770/20 залишити без розгляду.
4. Роз'яснити ОСОБА_1 його право на звернення з вказаними позовними вимогами до відповідного господарського суду.
5. Роз'яснити ОСОБА_1 , що повторне звернення до Окружного адміністративного суду міста Києва зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала набирає законної сили згідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова