03 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/2435/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Казанчук Г.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668 від 11.03.2020 р. та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 , перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 р., виходячи з розрахунку 82% суддівської винагороди судді, згідно довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 183 від 24.02.20 р. та виплатити таке грошове утримання, з урахуванням різниці, що була виплачена в цей період.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що являється суддею у відставці, будучи звільненим з посади судді Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області. З 2019 року по теперішній час перебуває на обліку в ГУ Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% заробітної плати працюючого на відповідній посаді. 24.02.2020 року ТУ ДСА України в Кіровоградській області видано довідку №183 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року. У березні 2020 року позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання на підставі вказаної довідки. 11.03.2020 року позивачем було отримано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668, яким йому повідомлено про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно поданої заяви. Свою відмову відповідач мотивував тим, що на час звернення із заявою Верховною Радою України не приведено положення законодавства України у відповідність до Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 та після 18.02.2020 року не змінювались розміри суддівської винагороди. Вважаючи, що відмова відповідача в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є протиправною, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою судді від 07.07.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) (а.с.17), сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.
Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву (а.с.22-23), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі та зазначив, рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 року № 2-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) ряд положень розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ зі змінами, зокрема пункт 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. Вказує, що відповідно до частини 4 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 4 розділу ІІ Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органам Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1). Водночас розміри суддівської винагороди встановлюються на 01 січня календарного року, згідно чинних норм законодавства стаття 135 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ). Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проведено виходячи із розміру суддівської винагороди встановленої на 01.01.2020 року та обчисленої згідно діючих, на момент проведення такого перерахунку, законодавчих норм. Окрім того, представник відповідача зазначив, що Конституційним Судом України у рішенні від 18.02.2020 року № 2-р/2020 не визначено порядок його виконання, у зв'язку з втратою чинності положень пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій та статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VІІІ. Таким чином, вважає, що оскільки після 18.02.2020 року не змінювались розміри суддівської винагороди, підстави для здійснення нового перерахунку щомісячного довічного грошового утримання згідно наданої довідки від 24.02.2020 року №183 відсутні.
Ухвалою суду від 07.07.2020 зупинено провадження у справі №340/2435/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Кіровоградській області про визнання протиправним рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії до набрання законної сили рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20) (а.с.18).
Ухвалою суду від 03.09.2020 року поновлено провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статтей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд
ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , є суддею у відставці Апеляційного суду Кіровоградської області, наразі Кропивницького апеляційного суду (а.с.35-42, 49-51).
З 2019 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області та отримує довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 82% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді.
24.02.2020 року ОСОБА_1 отримав від ТУ ДСА України в Кіровоградській області довідку про суддівську винагороду №183, видану відповідно до Закону України від 02.06.2016 №1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" та Рішення Конституційного Суду України від 18.02.2020 року (а.с.6).
З вищевказаної довідки вбачається, що посадовий оклад позивача складає 63060,00 грн., доплата за вислугу років (50%) - 31530,00 грн. Станом на 01.01.2020 року суддівська винагорода, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці складає 94590,00 грн.
10.03.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням зарплати (пенсії за спецзаконами) відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Рішеннями відповідача №112850000668 від 11.03.2020 року відмовлено позивачу у перерахунку його щомісячного довічного грошового утримання як судді у відставці (а.с.9). Так, у рішенні зазначено, що право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, який не проходив кваліфікаційного оцінювання, не призначався на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності Законом №1402, не пропрацював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання або конкурсу, за зверненнями, що надходять після 18 лютого 2020 року, виникає згідно статті 142 Закону № 1402 зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Оскільки після 18 лютого 2020 року змін розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, не відбувалось, то ОСОБА_1 не має права на перерахунок щомісячного грошового утримання за довідкою від 24.02.2020 року №183 (а.с.9).
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача щодо відмови йому в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці на підставі заяви від 10.03.2020 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 24.02.2020 року №183, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Частиною першою статті 126 Конституції України визначено, що незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. Підставою для звільнення судді є, зокрема, подання заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).
Згідно із пунктом 2 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до частини першою статті 142 Закону №1402-VIII судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року;
2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року.
При цьому, суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (частина 2 статті 142 Закону №1402-VIII).
Частиною 3 статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Відповідно до частини третьої статті 135 Закону №1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Розділом ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII передбачені певні особливості визначення розміру суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Так, пунктом 22 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VIII визначено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності Законом № 1402-VIII пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 01.01.2017 отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" (пункт 23 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII).
Законом України від 16.10.2019 №193-IX "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законів України щодо діяльності органів суддівського врядування", який набрав чинності 07.11.2019, виключено пункти 22, 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", якими передбачалося, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом; що до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів".
Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення", становить з 1 січня 2020 року:
а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
б) для судді апеляційного суду та вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року (пункт 24 розділу ХІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII).
Пунктом 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII встановлено, що право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді), або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності Законом №1402-VIII, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Досліджуючи поняття "щомісячне довічне грошове утримання судді", Конституційний суд України у мотивувальній частині рішення від 14.12.2011 №18-рп/2011 вказав, що це утримання є самостійною гарантією незалежності судді та складовою його правового статусу, а правова природа щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та щомісячного грошового утримання діючого судді однакова, а самі ці поняття однорідні та взаємопов'язані, ідентичні, відрізняються лише за способом фінансування: судді у відставці виплату одержують з Пенсійного фонду України за рахунок Державного бюджету, діючі судді - виключно з Державного бюджету України. У цьому ж рішенні Конституційний суд України також вказав про неможливість звуження змісту та об'єму гарантій незалежності суддів, а відповідно, матеріального та соціального забезпечення.
У Рішенні Конституційного Суду України від 03.06.2013 № 3-рп/2013 (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо) та надання їм у майбутньому статусу судді у відставці. Щомісячне довічне грошове утримання судді спрямоване на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня, оскільки суддя обмежений у праві заробляти додаткові матеріальні блага, зокрема, обіймати будь-які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану роботу.
Рішенням Конституційного Суду України від 18.02.2020 № 2-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 25 розділу ХІІ Прикінцеві та перехідних положень Закону №1402-VIII зі змінами.
У вказаному рішенні (пункти 15-17) зазначено, що згідно з положеннями пункту 25 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1402-VIII, право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів". За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону.
Відставка судді є особливою формою звільнення його з посади за власним бажанням та обумовлена наявністю в особи відповідного стажу роботи на посаді судді; наслідком відставки є, зокрема, припинення суддею своїх повноважень з одночасним збереженням за ним звання судді і гарантій недоторканності, а також набуття права на виплату вихідної допомоги та отримання пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (абзац четвертий підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 19.11.2013 № 10-рп/2013).
Отже, судді, які вже перебувають у відставці з об'єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов'язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом № 1402-VIII. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
У зв'язку з викладеним, Конституційний Суд України рішенням від 18.02.2020 у справі № 2-р/2020, пункт 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону №1402-VIII визнав неконституційним.
Згідно з частиною 1 статті 91 Закону України від 13.07.2017 № 2136-VIII "Про Конституційний Суд України" закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Таким чином, з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18.02.2020 № 2-р/2020, Закон № 1402-VIII не містить норм, які по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці.
Верховний Суд у постановах від 06.03.2019 у справі № 638/12586/16-а та від 11.02.2020 у справі № 200/3958/19-а висловлював правовий висновок, відповідно до якого правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є факт зміни грошового утримання/складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Разом з цим, в контексті даних правовідносин позивач просить перерахувати йому довічне грошове утримання судді у відставці з 18 лютого 2020 року.
З цього приводу суд зазначає, що позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 28.02.2020 року №07-21/91/2020, виданої Кропивницьким апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII, згідно з якими право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу.
Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного суду від 16 червня 2020 року у зразковій справі № 620/1116/20 (Пз/9901/5/20), яка набрала законної сили 07 серпня 2020 року.
Частиною 3 статті 291 КАС України визначено, що при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування".
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
До того ж, міжнародні документи з питань статусу та незалежності суддів, зокрема Монреальська універсальна декларація про незалежність правосуддя (Перша світова конференція з незалежності правосуддя, Монреаль, 1983 рік), Основні принципи незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 р. від 13 грудня 1985 р.), Рекомендації щодо ефективного впровадження основних принципів незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1989 р.), Європейський статут судді (ухвалений Європейською Асоціацією Суддів у 1993 році), Європейська хартія щодо статусу суддів (10 липня 1998 р.), Загальна (Універсальна) хартія судді (схвалена Міжнародною Асоціацією Суддів 17 листопада 1999 р., Тайпеї (Тайвань), закріплюють єдиний підхід щодо отримання суддею достатньої винагороди для забезпечення своєї економічної незалежності. Винагорода не повинна залежати від результатів роботи судді та скорочуватися під час всього строку повноважень. Рівень суддівської винагороди встановлюється з тим, щоб захистити суддів від тиску, спрямованого на здійснення впливу на їх рішення, а ще загальніше - на їх поведінку в рамках здійснення правосуддя, тим самим підриваючи їх незалежність і безсторонність.
Крім того, відповідно до пункту 29 Пояснювального меморандуму до Рекомендації Комітету Міністрів № (94) 12 "Незалежність, дієвість та роль суддів" статус та винагорода є важливими факторами, які визначають належні робочі умови. Статус суддів повинен відповідати високому положенню їх професії, і їх винагорода має становити достатню компенсацію за їх тягар обов'язків. Ці фактори є невід'ємними умовами незалежності суддів, особливо для розуміння важливості їх ролі як суддів, що виражається у вигляді належної поваги та адекватній фінансовій винагороді.
У Висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо стандартів незалежності судової влади та незмінюваності суддів зазначено, що в цілому важливо (особливо для нових демократичних країни) передбачити спеціальні правові положення, що захищають грошову винагороду суддів від скорочення, а також забезпечити положення, що гарантують збільшення оплати праці суддів відповідно до зростання вартості життя (пункт 62).
Відповідно до пункту першого Основних принципів незалежності судових органів (схвалено резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада 1985 р. та 13 грудня 1985 р.) "незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни; усі державні та інші установи зобов'язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її".
Згідно з частиною другою статті 1 Загальної (Універсальної) хартії судді незалежність судді є важливою умовою для неупередженого судочинства, що відповідає вимогам закону. Незалежність є неподільною. Будь-які інституції чи органи влади як на національному, так і на міжнародному рівні повинні поважати, захищати та охороняти цю незалежність.
Отже, забезпечення державою належної оплати праці судді є запорукою дотримання гарантій права особи на розгляд справи незалежним і безстороннім судом та збереження справедливого балансу між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права особи.
Суд звертає увагу, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Такими гарантіями є надання суддям за рахунок держави матеріального забезпечення, зокрема суддівської винагороди та щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, розмір якого повністю залежить від суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Важливою є і послідовність дій законодавця, особливо з огляду на сферу суспільних відносин, у якій може проявлятись непослідовність.
На переконання суду різниця у правах суддів у відставці на перерахунок їх довічного грошового утримання судді в залежності від проходження ними кваліфікаційного оцінювання під час перебування на посаді судді та (або) необхідності пропрацювати на посаді судді три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що позивач вийшов у відставку з посади судді, з об'єктивних причин не мав можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, суд приходить до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668 від 11.03.2020 року про відмову у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно заяви від 10.03.2020 року та довідки про розмір суддівської винагороди від 24.02.2020 року №183 є протиправним.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищенаведену норму, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог, оскільки убачає порушення прав позивача з боку суб'єкта владних повноважень, та не лише визнати протиправним рішення відповідача №935250174724 від 04 березня 2020 року, яким позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячною довічного грошового утримання судді у відставці, а й скасувати його.
Що стосується зобов'язання пенсійного органу здійснити з 18.02.2020 року перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 18.02.2020 р., виходячи з розрахунку 82% суддівської винагороди судді, згідно довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 183 від 24.02.2020 року та виплатити таке грошове утримання, з урахуванням різниці, що була виплачена в цей період, дана позовна вимога є такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як встановлено судом вище, позивач має право на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 24.02.2020 року №183, виданої Кропивницьким апеляційним судом про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці саме з 19 лютого 2020 року, оскільки саме з цієї дати втратили чинність обмеження, встановлені пунктом 25 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № №1402-VIII.
Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці згідно вищевказаної довідки, починаючи з 19 лютого 2020 року.
Стосовно позовних вимог позивача в частині зобов'язання пенсійний орган здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у розмірі 82% суддівської винагороди суд зазначає, що під час прийняття оскаржуваного у даній справі рішення відповідачем не вирішувалось питання визначення відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, що свідчить на передчасність даної позовної вимоги з огляду на обставини не проведення відповідачем перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Доводи відповідача про те, що оскільки підвищення суддівської винагороди після 18.02.2020 не відбулося, то правові підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки від 24.02.2020 року №183, виданої ТУ ДСА України в Кіровоградській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці, є безпідставними, оскільки, як на переконання суду, зміна розміру окладу судді, який є складовою суддівської винагороди, є підставою для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці
Так, у вищезазначеному рішенні Конституційний Суд України відзначив, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності.
Покладені ж в основу рішення про відмову у здійсненні перерахунку пенсії аргументи відповідача, а саме що на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням рішення Конституційного Суду, суд оцінює критично, оскільки підставою для проведення перерахунку є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, підтверджене відповідною довідкою, яку надала позивачка, а необхідності окремого порядку проведення перерахунку Закон №1402-VIII не передбачає.
Таким чином, за сукупністю наведених обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, викладені у рішенні від 16.06.2020 за результатами розгляду зразкової справи №620/1116/20, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивачки підлягають частковому задоволенню.
Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Частинами 1 та 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. А при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 840,80 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1720070050.1 від 28.05.2020 року (а.с.5).
З огляду на те, що позовні вимоги задоволено частково (зокрема в повному обсязі задоволено позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень, що є основною позовною вимогою), тому суд вважає, що на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у повному розмірі, а саме 840,80 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статей 132, 139, 143, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7а, м. Кропивницький, 25009; ЄРДПОУ 20632802) про визнання протиправним рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №112850000668 від 11 березня 2020 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у здійсненні перерахунку щомісячною довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області №183 від 24 лютого 2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 року на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області №183 від 24 лютого 2020 року та виплатити щомісячне довічне грошове утримання з урахуванням фактично виплачених сум.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 840,80 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802).
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук