02 вересня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/1697/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, вул. Соборна,7а, м. Кропивницький,25009
про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії, -
Позивач звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
1)визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо не зарахування до загального стажу період роботи у виправній колонії ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" з 01 грудня 1981року по жовтень 1983 року та провести перерахунок пенсії з дня її призначення;
2)зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати до його страхового стажу період роботи в виправній колонії ДУ "Петрівська виправна колонія (№49)" з 01 грудня 1981 року по жовтень 1983 року та провести перерахунок пенсії з дня її призначення.
Ухвалою суду від 02.06.2020 року справу призначено до розгляду за правилами спрощеного письмового позовного провадження (без повідомлення сторін) (а.с.14-15).
Запропоновано відповідачу надати суду відзив на адміністративний позов, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, у разі необхідності.
У встановлений судом строк відповідачем до суду відзив на адміністративний позов не надано. Однак, від відповідача надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що позивач не перебуває на обліку в органі пенсійного фонду як отримувач пенсії.
Дослідивши письмові докази у справі суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що 17.02.2020 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо причин не зарахування до періоду покарання за період з 1981 р.по 1983р. до загального стажу роботи.
Листом від 25.02.2020 року за вих.№352-407/А-02/8-1100/20 Головне управління ПФУ в Кіровоградській області повідомило позивача, що п.12 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637, визначено, що робота в'язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. Враховуючи викладене, час відбування покарання в місцях позбавлення волі може бути зараховано до страхового стажу за умови надання вищезазначених документів. Відповідно до довідки від 11.11.2019 р. №31-39-19/А-31, виданої Державною установою "Петрівська виправна колонія" (№49) за період з грудня 1981р. по жовтень 1983р. страхові внески засудженим не нараховувались. Отже, для зарахування до страхового стажу вищевказаного періоду підстав немає (а.с.8).
Позивач вважає дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо відмови у зарахуванні такого стажу протиправними, що і стало підставою для звернення до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно із пунктом «а» частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується, крім іншого: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Статтею 50 Виправно-трудового кодексу України, прийнятого Верховною Радою УРСР 23 грудня 1970, який діяв на час відбування кримінального покарання позивачем, та зупинив свою дію з 1 січня 2004 року, передбачено, що час роботи засуджених у період відбування ними покарання у вигляді позбавлення волі до трудового стажу не зараховується. Однак, ч.4 ст.122 КВК України встановлено, що з 01.01.2004 (на час звернення до відповідача) час роботи таких засуджених зараховується у стаж роботи для призначення трудової пенсії.
Тобто, саме ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Статтею 122 Кримінально-виконавчого кодексу України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року зазначено, що час роботи засудженого у період відбування ним покарання у вигляді позбавлення волі зараховується до стажу роботи для призначення трудової пенсії після звільнення, за умови оплати ним страхових внесків до Пенсійного фонду України в порядку і розмірах, передбачених законодавством.
Судом встановлено, що згідно довідки про умовно-дострокове звільнення серії БЯ №077905 (а.с.10) ОСОБА_1 був засуджений 05.10.1981 року Світловодським міським народним судом та відбував покарання в колонії - поселення для осіб, які вчинили злочин з необережності з грудня 1981року по жовтень 1983 року. Докази на підтвердження сплати страхових внесків за період відбування ним покарання в матеріалах справи відсутні (а.с.5).
Таким чином достатньою та необхідною правовою підставою для зарахування до страхового стажу особи, який враховується при призначенні їй пенсії, періоду відбування покарання у відповідному закладі обмеження чи позбавлення волі є наявність сукупності двох умов: 1) підтвердження трудового стажу особи відповідною довідкою; 2) сплата страхових внесків протягом такого періоду.
Пунктом 12 абз. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 встановлено, що робота в'язнів підтверджується довідкою МВС і довідкою про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Згідно положень абзацу 5 частини 1 статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами.
З аналізу наведених правових норм вбачається, що період страхового стажу до 1 липня 2000 року підтверджується даними, обчислюється на підставі довідки про нараховані суми грошового забезпечення та сплачені страхові внески.
Отже, враховуючи те, що за період відбування покарання у виправній колонії щодо позивача відсутні відомості про сплату страхових внесків, суд приходить до висновку, що вказаний стаж не може бути врахований при визначенні ОСОБА_1 розміру пенсії (а.с.5).
Судом враховано, що позивачем до суду копії трудової книжки не надано.
Також суд зазначає, що позивач при зверненні до суду з позовом ставить питання про перерахунок пенсії, однак як свідчать пояснення відповідача - пенсію ОСОБА_1 призначено не було взагалі. Вказаний факт підтверджено також службовою запискою від 09.06.2020 року за №1520/03-16, в якій зазначено за даними підсистеми ІКІС ПФУ «Підсистема. Призначення та виплати пенсій (ППВП)» ОСОБА_1 на обліку як отримувач пенсії не перебуває та пенсію не отримує.
Отже, позовні вимоги заявлені позивачем є передчасними.
Підсумовуючи наведене, суд зауважує, що відповідно до приписів частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів відсутність правових підстав для визнання протиправними дій та зобов'язання зарахувати до загального трудового стажу період роботи під час відбуття покарання у вигляді позбавлення волі, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
За таких обставин, суд відмовляє позивачу у задоволенні позову повністю.
За правилами статті 139 КАС України, у разі відмови позивачу у задоволенні позову, судові витрати на його користь стягненню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 11, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 02.09.2020 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду О.С. Петренко