ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"02" вересня 2020 р. справа № 300/1950/20
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Панікар І.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови від 23.07.2020, -
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 23.07.2020.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 23.07.2020 року приватним виконавцем протиправно, всупереч вимог частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", поза межами виконавчого округу міста Києва, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62624363 з виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гуревічова О.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами" заборгованості в сумі 25 415,19 грн. згідно кредитного договору № 500331832 від 21.12.2012 року, укладеного з ПАТ "Альфа Банк". Позивач вважає постанову ВП № 62624363 від 23.07.2020 року протиправною. При цьому, суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця Табінського О.В. про звернення стягнення на заробітну плату у виконавчому провадженні № 62624363 від 23.07.2020 року, водночас, при зверненні до суду із вказаним адміністративним позовом позивачем долучено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 62624363 від 23.07.2020 року. Внаслідок чого, суд вважає, що позивачем зроблено описку в прохальній частині позовної заяви, а саме в назві постанови та робить висновок про те, що ОСОБА_1 просить визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2020 року.
Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.08.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами, передбаченими статтею 287 КАС України (а.с.13-14).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався.
Згідно вимог частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Позивач в судове засідання 02.09.2020 року не з'явилася, однак на адресу суду направила клопотання про розгляд справи без її участі. Просила позов задоволити з мотивів, викладених в позовній заяві.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча була належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового розгляду.
Частиною 3 статті 268 КАС України визначено, що неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (частина 4 статті 229 КАС України).
Таким чином, суд дійшов висновку про продовження розгляду справи за відсутності сторін, на підставі поданих сторонами доказів, без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку письмового провадження.
Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, визначених статтями 268, 269, 271, 287 КАС України, дослідивши письмові докази, встановив наступне.
23.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу вчинено виконавчий напис № 3435 про стягнення із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами" заборгованості в сумі 25 415,19 грн. (а.с.35).
21.07.2020 року директором стягувача ТзОВ "Фінансова компанія Управління Активами" подано приватному виконавцю виконавчого округу м. Києва Табінському О.В. заяву про примусове виконання рішення, а саме: виконавчого напису № 3435 від 23.01.2020 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Управління Активами" заборгованості в сумі 25 415,19 грн. (а.с.33).
23.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Табінським О.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 62624363 з примусового виконання виконавчого напису № 3435 від 23.01.2020 року, виданого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу (а.с. 37).
У цій постанові зазначено: боржник ОСОБА_1 , адреса: 77050, Івано-Франківська область, Рогатинський район, с. Підмихайлівці.
Вважаючи постанову про відкриття виконавчого провадження протиправною, позивач звернулася до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (надалі також - Закон №1404-VІІІ), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) складає сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, які спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно частини 1 статті 5 вказаного Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до частини 1 статті 3 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (надалі також - Закон №1403-VІІІ), завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
Пункт 6 частини 1 статті 4 Закону № 1403-VIII та пункт 4 частини 1 статті 2 Закону №1404-VIII установлюють принцип (засаду) диспозитивності виконавчого провадження та визначають його обов'язковість при здійсненні виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями.
Цей принцип полягає, зокрема, у наданні стягувачу права вибору - пред'явити виконавчий документ для примусового виконання до органу державної виконавчої служби або до приватного виконавця, якщо виконання рішення відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII віднесено до компетенції і органів державної виконавчої служби, і приватних виконавців (абзац другий частини першої статті 19 цього Закону). Тобто вищевказані положення надають стягувачу право на власний розсуд обрати орган, що буде здійснювати примусове виконання, обираючи при цьому між державною виконавчою службою та приватними виконавцями.
Частина 1 статті 27 Закону №1403-VIII також передбачає право фізичних або юридичних осіб вільно обирати приватного виконавця з числа тих, відомості про яких внесено до Єдиного реєстру приватних виконавців України, з урахуванням суми стягнення та місця виконання рішення, визначеного Законом №1404-VIII.
Відповідно до частини 1 статті 26 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Пунктом 3 частини 1 статті 3 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавчі написи нотаріусів віднесено до виконавчих документів, які підлягають примусовому виконанню.
Частиною 2 статті 25 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів", приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" про початок діяльності приватний виконавець повідомляє Міністерство юстиції України. У повідомленні про початок діяльності обов'язково зазначаються зокрема виконавчий округ, на території якого приватний виконавець має намір здійснювати діяльність.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 23 цього Закону у Єдиному реєстрі приватних виконавців України містяться відомості про виконавчий округ, на території якого приватний виконавець здійснює діяльність.
Відповідно до частини 1 статті 25 вказаного Закону виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.
Згідно відомостей Єдиного реєстру приватних виконавців України виконавчим округом приватного виконавця Табінського О.В. визначено місто Київ.
Згідно частини 2 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Аналізуючи вищевказане, суд зазначає, що приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи виключно у двох випадках: 1) за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи, або 2) за місцезнаходженням майна боржника.
Отже, правове регулювання питання "місце виконання рішення" відносно відкриття виконавчого провадження приватним виконавцем щодо боржника - фізичної особи включає в себе, зокрема, місце проживання, місце перебування боржника, що регулюється наступними нормативно-правовими актами: Закон України "Про виконавче провадження", Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, Цивільний кодекс України, Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України".
Згідно положень частини 1 статті 29 Цивільного кодексу України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За приписами статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в України", місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини. Місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі якщо особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції (ст.6 цього Закону).
Механізм здійснення реєстрації/зняття з реєстрації місця проживання/перебування осіб в Україні, а також форми необхідних для цього документів визначають Правила реєстрації місця проживання, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 №207.
Згідно пункту 7 цієї Постанови №207, реєстрація місця проживання здійснюється тільки за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює реєстрацію місця проживання за однією з цих адрес за власним вибором. За адресою зареєстрованого місця проживання з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції.
Відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України, тимчасового посвідчення громадянина України, посвідки на постійне проживання, посвідки на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист (далі - документи, до яких вносяться відомості про місце проживання), а відомості про реєстрацію місця перебування - до довідки про звернення за захистом в Україні (документ, до якого вносяться відомості про місце перебування) шляхом проставлення в них відповідного штампа реєстрації місця проживання/перебування особи за відповідною формою (п.9 Постанови №207).
Таким чином, реєстрацією місця проживання або місця перебування фізичної особи є внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестись офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. При цьому, підтвердженням реєстрації місця проживання або місця перебування фізичної особи є довідка, яка видається органом реєстрації.
Тобто, законодавець місцем проживанням визначає зареєстровану інформацію з Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання особи, із зазначенням відповідної адреси.
Частиною 3 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.
Вимогами статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", пункту 13 розділу 111 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, приватного виконавця уповноважено самостійно проводити перевірку інформації про наявність боржника.
Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
Вказана норма свідчить про те, що при відкритті виконавчого провадження на виконавця покладено обов'язок перевірити чи такий виконавчий документ пред'явлено до виконання за належним місцем виконання.
Згідно відомостей з Єдиного реєстру приватних виконавців України, виконавчий округ, на території якого відповідач здійснює діяльність є м. Київ, тоді як місце проживання боржника (позивача) з 12.03.2004 року є: село Підмихайлівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область, що підтверджується копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 (а.с. 5).
Судом не встановлено, а відповідачем не надано доказів реєстрації місця проживання чи місця перебування ОСОБА_1 або наявності у останньої майна в м. Києві, на момент відкриття виконавчого провадження.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачем не дотримано вимог статті 24 Закону України "Про виконавче провадження" та без достатніх на те правових підстав відкрито виконавче провадження не за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи або знаходження її майна, а в іншому виконавчому окрузі. Відтак, відповідач протиправно та всупереч вимогам чинного законодавства прийняв до виконання виконавчий документ з порушенням правил територіальної діяльності приватних виконавців та, як наслідок, протиправно прийнято оскаржувану постанову про відкриття виконавчого провадження від 23.07.2020 року.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 62624363 з примусового виконання виконавчого напису № 3435 від 23.01.2020 року винесено необґрунтовано, з порушенням норм законодавства України, внаслідок чого, останнє слід визнати протиправним та скасувати, а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича про відкриття виконавчого провадження ВП № 62624363 від 23.07.2020 року.
Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Табінського Олега Володимировича (адреса: вул. Старосільська, 1У, офіс 3, м. Київ, 02125) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Підмихайлівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок гривень) 00 копійок.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 287, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач:
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , с. Підмихайлівці, Рогатинський район, Івано-Франківська область).
Відповідач:
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Табінський Олег Володимирович (адреса: вул. Старосільська, 1У, офіс 3, м. Київ, 02125).
Суддя /підпис/ Панікар І.В.