про повернення позовної заяви
03 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/12866/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
7 серпня 2020 року до Житомирського окружного адміністративного суду із позовом звернувся ОСОБА_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги при звільненні, передбаченої статтею 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільною захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 грошової допомоги при звільнені, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» з урахуванням раніше виплачених сум,
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 14 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням підстави для поновлення строку та доказів поважності причин його пропуску.
На виконання вимог ухвали суду позивачем надано суду заяву про поновлення пропущеного процесуального строку. В обґрунтування заяви позивач вказує, що відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Суд, дослідивши заяву про поновлення строку звернення з даним позовом, подану позивачем на усунення недоліків, зазначає наступне.
Позивач просить провести перерахунок та здійснити виплату належної йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням з військової служби з врахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України (частина 4 вказаного Закону).
Згідно із пунктом 1 Постанови КМУ №1294 від 7 листопада 2007 року "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка діяла на момент звільнення позивача, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У додатку 25 до вказаної Постанови "Додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, СБУ, Служби зовнішньої розвідки та інших розвідувальних органів" не зазначено такого додаткового виду грошового забезпечення як одноразова грошова допомога при звільненні.
Виплата одноразової грошової допомоги при звільненні передбачена статтею 9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", пунктом 10 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей".
Наведені нормативно-правові акти не відносять одноразову грошову допомогу при звільненні до видів грошового забезпечення.
Суд також звертає увагу, що одноразова грошова допомога при звільненні, виходячи зі змісту статті 2 Закону України "Про оплату праці", не входить до структури заробітної плати і відповідно не може вважатися видом грошового забезпечення.
У зв'язку з наведеним, на спірні правовідносини не поширюється дія статті 233 Кодексу законів про працю України, а застосовуються загальні строки позовної давності, встановлені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини - польова пошта НОМЕР_2 по стройовій частині від 28 березня 2017 року №69 позивача звільнено з військової служби.
Тобто, саме із 28 березня 2017 року позивач мав дізнатися про порушення права, а з 29 березня 2017 року розпочав перебіг строк позовної давності. Відповідно до штемпеля ПАТ "Укрпошта" позивач звернувся до суду за захистом свого права лише 4 серпня 2020 року.
Суд звертає увагу, що позивач звернувся до суду після спливу більше 3 років з моменту виникнення права на звернення до суду.
Судом враховується, що в аспекті викладених обґрунтувань щодо наявності підстав для поновлення пропущеного строку, його порушення було занадто тривалим, хоча об'єктивно для позивача були створені обставини, які дозволяли забезпечити можливість вчасно поставити перед судом питання щодо оцінки правомірності дій відповідача. Оскільки позивачем протягом трьох років не був реалізований процесуальний інтерес до судового захисту своїх прав, суд не встановив жодних об'єктивних та непереборних обставин, які унеможливлювали б для позивача звернення з позовом до суду вчасно.
Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що намір захистити у судовому порядку порушені права має реалізовуватись у чіткій відповідності до вимог процесуального закону і має бути наслідком добросовісних дій позивача.
Отже, за наведених обставин та з огляду на ненадання позивачем будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причини пропуску строку звернення до суду, викладені позивачем обставини у заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані поважними, оскільки такі причини не носять ознак об'єктивності та непереборності безпосередньо для позивача, а реалізація останнім права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
За таких обставин, вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку не можуть бути визнані поважними.
Будь-яких інших підстав для поновлення строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, які є поважними, позивачем не вказано.
В контексті наведеного слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, а також однією із гарантій дотримання у суспільних відносинах принципу правової визначеності, як складової принципу верховенства права. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Додатково суд звертає увагу при вирішенні питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини. У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії", суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для такого поновлення.
Відповідно до частини 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Отже, перевіривши і дослідивши поданий позов на предмет дотримання статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов до висновку, що у строк, встановлений судом, позивач вимог ухвали суду від 14 серпня 2020 про залишення позовної заяви без руху не виконав, оскільки не зазначив причин, які об'єктивно йому перешкоджали вчасно звернутись до суду або робили таке звернення неможливим, а вказані позивачем у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду причини пропуску строку не визнані судом поважними.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, позовна заява повертається позивачеві.
Оскільки недоліки позовної заяви, залишеної без руху, не усунуто позивачем у строк, встановлений судом, то суд дійшов висновку про повернення позовної заяви, що не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви від 25 серпня 2020 року вх. №31494/20 про поновлення строку звернення з позовом до суду .
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Д.М. Гурін