03 вересня 2020 року м. Житомир справа № 240/7328/20
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 , щодо нездійснення нового розрахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченого згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченого згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19 (врахувавши виплачені суми).
В обґрунтування позову зазначено, що відповідачем протиправно не включено індексацію грошового забезпечення до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки вказана виплата входять до складу грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 26 травня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Через відділ документального забезпечення суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1456, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування якого зазначив що, на час прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та з усіх видів забезпечення з 08.09.2017, відповідачем були проведені усі необхідні розрахунки по грошовому, продовольчому та речовому забезпеченню, з якими погодився позивач.
Крім того зазначено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19 позивачу нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 08.09.2017 в розмірі 28 305,65 грн, тобто з позивачем проведено повний розрахунок у відповідності до вимог чинного законодавства, що також підтверджується та не оскаржується позивачем.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до наказів від 26.05.2020 №01-46В, від 26.06.2020 №01-58-в та від 05.08.2020 №01-72В головуючий суддя Шуляк Л.А. в період з 01.06.2020 по 15.06.2020, у період з 14.07.2020 по 31.07.2020 та в період з 17.08.2020 по 01.09.2020 перебувала у щорічній оплачуваній відпустці.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.
Встановлено, що наказом командира військової частини (по особовому складу) №45-рс від 05.09.2017 ОСОБА_1 звільнено з військової служби за пунктом "а" статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" (у зв'язку із закінченням строку контракту) (а.с.8).
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №180 від 08.09.2017 позивача виключено зі списків особового складу, знято з усіх видів забезпечення (а.с.9).
При звільненні позивачу не була виплачена індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2016 до дня звільнення 08.09.2017.
В свою чергу, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19 позов ОСОБА_1 задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 вересня 2017 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу - 08 вересня 2017 року.
На виконання рішення суду військовою частиною виплачено індексацію грошового забезпечення 13 січня 2020 року в сумі 27 881,07 грн, про що свідчить виписка з особового рахунку позивача (а.с.13).
В подальшому, позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, в якій просив здійснити новий розрахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням виплаченої індексації (а.с.10).
Військова частина НОМЕР_1 листом №1112 від 13.05.2020 роз'яснила позивачу, що включення індексації до розрахунку одноразової грошової допомоги у разі звільнення не передбачена чинним законодавством України (а.с.11).
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, за захистом своїх конституційних прав звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Відповідно до статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Спеціальним законом, що здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби є Закон України "Про військовий обов'язок та військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 (надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Права, пільги та соціальні гарантії військовослужбовців визначаються Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (надалі - Закон № 2011-ХІІ).
Пунктами 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
В силу вимог пунктів 3 та 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Також, відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (в редакції, чинній на час проходження позивачем військової служби) грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина друга статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»).
Статтею 9 вказаного вище Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України врегульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Суд виходить з того, що індексація має спеціальний статус виплати у формі відшкодування знецінення грошових доходів громадян, зокрема, пенсії, стипендії; оплати праці (грошового забезпечення), які мають систематичний характер, а тому, індексація є невід'ємною складовою частиною грошового забезпечення.
Так, рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19 визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 08 вересня 2017 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день виключення зі списків особового складу - 08 вересня 2017 року, що в свою чергу, засвідчує про право позивача на отримання такої індексації грошового забезпечення в період проходження служби.
Враховуючи, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19.03.2020 року по справі № 820/5286/17, від 11.12.2019 у справі № 638/5794/17, від 27.12.2019 у справі № 643/11749/17, який відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, підлягає врахуванню судом при розгляді цієї справи.
А тому, враховуючи встановлені судом обставини справи та керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо нездійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги отриманої ОСОБА_1 при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченого згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19.
Зважаючи на встановлення судом порушеного права, застосовуючи механізм захисту порушеного права та його відновлення, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги позивача при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченого згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19, з урахуванням раніше виплачених сум.
Покладення такого обов'язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта та зобов'язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов'язковість ефективного механізму захисту порушеного права.
Враховуючи, що судом обрано інший спосіб захисту порушеного права, ніж просив позивач, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).
Відповідачем в порушення ч.2 ст.77 КАС України не доведено правомірність своєї бездіяльності щодо нездійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням отриманої індексації грошового забезпечення на підставі рішення суду, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених витрат по сплаті судового збору, питання про його розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нездійснення перерахунку розміру одноразової грошової допомоги отриманої ОСОБА_1 при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченого згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 при звільненні з урахуванням індексації грошового забезпечення, виплаченого згідно рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №240/9898/19, з урахуванням раніше виплачених сум.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду складено у повному обсязі: 03 вересня 2020 року.
Суддя Л.А.Шуляк