Україна
Донецький окружний адміністративний суд
02 вересня 2020 р. Справа№200/6073/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м.Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області про визнання протиправним і скасування наказу від 26.05.2020 № 3341- СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки» та зобов'язання затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області, за межами населених пунктів, кадастровий номер 1424283500:02:000:0379 площею 1,3430 га.
В обґрунтування позову посилається на те, що на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Донецькій області від 31.01.2020 №545-СГ «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою» ним розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області. Відділом у Слов'янському районі Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер. У зв'язку з цим він звернувся до відповідача з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області площею 1,3430 га. Проте, на думку позивача, відповідач наказом №3341-СГ від 26.05.2020 протиправно відмовив йому в затвердженні такого проекту посилаючись на розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад», оскільки вважає, що відмова у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших підстав чи за наявності інших недоліків, ніж передбачено чинним законодавством, є незаконною.
В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що законодавчими актами врегульовано питання стосовно передачі земель сільськогосподарського призначення державної власності за погодженням з сільськими, селищними, міськими радами в період проведення інвентаризації земель на території України. У зв'язку з відсутністю погодження проекту землеустрою з Миколаївською міською об'єднаною територіальною громадою, поданий на затвердження проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки не відповідає нормам чинного законодавства, тому не може бути затверджений Головним управлінням.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06.07.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , про що свідчить наявна в матеріалах справи копія паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 .
Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.
На виконання рішення Донецького окружного адміністративного суду від 24.05.2019 по справі №200/4125/19-а Головним управління Держгеокадастру у Донецькій області видано наказ №545-СГ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої за межами населених пунктів на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області, орієнтовного розміру 1,5000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с. 24).
В подальшому на замовлення позивача фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 розроблено проект землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів. Вказаний проект землеустрою погоджено експертом державної експертизи ГУ Держгеокадастру у Волинській області без зауважень, про що свідчить відповідний запис у висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 07.04.2020 №4942/82-20 (а.с.32).
Відділом у Слов'янському районі Міськрайонного управління у Слов'янському районі та м. Слов'янську Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області вказана земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 1424283500:02:000:0379, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-1407402122020 від 27.04.2020 (а.с. 26).
Позивач через Центр надання адміністративних послуг міста Слов'янська звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки загальною площею 1.3430 га для ведення особистого селянського господарства, з кадастровим номером 1424283500:02:000:0379, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів.
За результатом розгляду клопотання відповідачем прийнято наказ від 26.05.2020 №3341-СГ «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким відмовлено позивачу у затвердженні проекту землеустрою з підстав відсутності погодження Миколаївської міської об'єднаної територіальної громади відповідно до розпорядження КМУ від 31.01.2018 №60-р «Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад» (а.с. 25).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до частин 6-9 ст. 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).
У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій" проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають:
1) завдання на розроблення проекту землеустрою;
2) пояснювальну записку;
3) копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності);
4) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом);
5) письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду;
6) довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями;
7) матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки);
8) відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
9) копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці;
10) розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом);
11) розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом);
12) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки);
13) акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки);
14) перелік обмежень у використанні земельних ділянок;
15) викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки);
16) кадастровий план земельної ділянки;
17) матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки);
18) матеріали погодження проекту землеустрою.
Перелік документів, які повинен подати заявник, визначений законом. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені законом, забороняється. Підстави відмови у затвердженні проекту землеустрою, є вичерпними.
Матеріалами справи підтверджується, що підставою для відмови в затвердженні проекту землеустрою є відсутність погодження Миколаївської міської ради на передачу зазначеної земельної ділянки.
Так, розпорядження КМУ від 31.01.2018 № 60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об'єднаних територіальних громад" вимагає отримання погодження об'єднаних територіальних громад (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Однак, не отримання такого погодження не може бути підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою, оскільки це суперечитиме ст. 118 Земельного кодексу України.
Також суд зазначає, що відповідно до Закону України "Про Кабінет Міністрів України" розпорядження є актом Кабінету Міністрів України, який видається з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань, а тому посилання на такі документи як на підставу для унормування порядку отримання позиції органу місцевого самоврядування щодо проекту землеустрою є необґрунтованими.
Положення Земельного кодексу України забороняє вимагати інших погоджень проекту землеустрою, ніж встановлені відповідними статтями Земельного кодексу України, відтак відповідачем протиправно відмовлено в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, а тому наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 26.05.2020 №3341-СГ є протиправним і підлягає скасуванню.
Враховуючи, що відповідач безпідставно відмовив позивачу в затвердженні проекту землеустрою, інших підстав для відмови, ніж вказано у спірному наказі, не навів, судом встановлено порушення прав позивача, відсутність передбачених законом підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та наданні її у власність, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов'язати затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надати її у власність.
Щодо тверджень відповідача про те, що діяльність відповідача є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, суд зазначає наступне.
Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Таким чином, дискреційні повноваження, в тому числі відповідача, завжди мають межі, встановлені законом.
Згідно рішень Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (справа «Hasan and Chaush v. Bulgarіа» №. 30985/96).
Однак, відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Сhahal v. thе United Kingdom, (22414/93) [1996] ЕСНR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Отже, «ефективний засіб правого захисту» в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.
Згідно з частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суд наділений повноваженнями щодо зобов'язання відповідача вчинити певні дії, і це прямо вбачається з абзацу першого частини 5 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Таким чином, обрання такого способу захисту та відновлення прав позивача як зобов'язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки за відсутності передбачених законом підстав для відмови відповідач зобов'язаний вчинити такі дії.
Згідно з нормами частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що позивачем доведено правомірність пред'явленого позову, а відповідачем доводи позовної заяви не були спростовані, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи за подання адміністративного позову позивачем сплачено судовий збір у сумі 840,80 грн. відповідно до квитанції № 29486638 від 30.11.2020.
Таким чином, у зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, суд покладає судові витрати, пов'язані з розглядом цієї справи, на відповідача.
Враховуючи наведене вище, судовий збір у сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 133, 139, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) про визнання протиправним і скасування наказу та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) № 3341-СГ від 26 травня 2020 року «Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки», яким ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів, розмір земельної ділянки 1,3430 га, кадастровий номер 1424283500:02:000:0379, із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) затвердити поданий ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства громадянину ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів» щодо відведення земельної ділянки площею 1,3430 га, кадастровий номер 1424283500:02:000:0379, у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Миколаївської міської ради Слов'янського району Донецької області за межами населених пунктів.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (ЄДРПОУ 39767332; 84313, Донецька обл., м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, буд. 16) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 2 вересня 2020 року.
Суддя С.В. Ушенко