м. Вінниця
01 вересня 2020 р. Справа № 120/918/20-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Крапвіницької Н.Л.,
розглянувши письмово в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:
ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2020 року до суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якій позивачка просить суд визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо застосування з червня 2019 року при призначенні позивачці пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2014-2016 роки; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області призначити та нарахувати позивачці пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2017-2019 роки, починаючи з 20 червня 2019 року.
Заявлені позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивачка починаючи з 2010 року по 20.06.2019 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У червні 2019 р. позивачці було призначено пенсію за віком, однак, її розмір є меншим від визначеного чинним законодавством та меншим від розміру пенсії, яка мала бути обчисленим виходячи з розміру її заробітку станом на дату виходу на пенсію. Зважаючи на це позивачка звернулася до відповідача з інформаційним запитом для отримання детальної інформації та державної установи «Урядова гарячу лінія» щодо протиправності дій відповідача. На свої звернення позивачка отримала відповіді від відповідача №1206/Л від 08.07.2019р. та №1932/Л-10 у яких зазначено, що під час пенсія за віком відповідачем мені обраховувалася з урахуванням показника заробітної плати під час призначення пенсії за вислугу років. З такими діями відповідача позивач не погоджується, оскільки вважає, що ним було протиправно відмовлено в перерахунку її пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2017-2019 роки, у зв'язку з чим за захистом своїх прав та інтересів вона звернулась до суду.
Ухвалою суду від 06.03.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без руху. Ухвалою суду від 27.04.2020 року продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. 25.05.2020 року недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою суду від 29.05.2020 року відкрито провадження у справі та ухвалено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня її вручення для подання відзиву на позовну заяву в порядку, передбаченому статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
18.06.2020 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що ОСОБА_1 з 15.12.2010 року перебувала на обліку в Головному управлінні та отримувала пенсію за вислугу років, як працівник освіти, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) із врахуванням норм Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон 1788). Згідно ст.53 Закону 1788 пенсії за вислугу років призначаються в розмірах, встановлених ст. 19 і 21 цього Закону для пенсії за віком та у відповідності до Закону 1058, вказана пенсія призначається довічно. У зв'язку з працевлаштуванням за спеціальністю, виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 було припинено. 20.06.2019 року Позивачка звернулась із заявою до Головного управління про перехід з одного виду пенсії на інший, відповідно до поданої заяви, було проведено перерахунок пенси, та здійснено перехід на інший вид пенсії, а саме на пенсію за віком, відповідно до Закону 1058. Перерахунок пенсії за віком було здійснено на підставі ст. 42 та 43 Закону 1058. Відповідач зазначив, що при перерахунку пенсії у зв'язку з переходом позивача на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія була обчислена, виходячи з показника середньої заробітної плати в цілому по Україні за 2014-2016 роки, що відповідає положенням частини третьої статті 45 цього Закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
ОСОБА_1 , з 2010 року по 20.06.2019 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
20.06.2019 року позивачка досягнула встановленого Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-ІV пенсійного віку - 60 років, та набула необхідного для призначення пенсії за віком страхового стажу. Тому, звернулася до відповідача з інформаційним запитом для отримання детальної інформації та державної установи «Урядова гарячу лінія» щодо протиправності дій відповідача.
На свої звернення позивачка отримала відповіді від відповідача №1206/Л від 08.07.2019 року та №1932/Л-10 у яких зазначено, що під час перерахунку пенсія за віком відповідачем обраховувалася з урахуванням показника заробітної плати під час призначення пенсії за вислугу років.
Позивач не погоджується з такою позицією ГУ ПФУ у Вінницькій області та вважає, що при розрахунку призначеної йому пенсії за віком відповідач повинен був застосувати показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2017-2019 роки, у зв'язку з чим звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи даний спір, та надаючи оцінку тим правовідносинам, які виникли між сторонами, суд виходить із такого.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Основного Закону).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За приписами п. 16 розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058 положення Закону № 1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Таким чином, законодавець відсилає до приписів Закону № 1788 лише для визначення права особи на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Відповідно до ст. 2 Закону № 1788-ХІІ за цим Законом призначаються: трудові пенсії (за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років).
Тож, за приписами чинного законодавства пенсія за вислугу є різновидами пенсії за віком, якими визначені особливості щодо віку та стажу роботи для певних категорій працівників і передбачають можливість їх виходу на пенсію за віком раніше, ніж передбачено статтею 26 Закону № 1058.
При цьому, нормами ст. 10 Закону № 1058-IV та ст. 6 Закону № 1788-ХІІ визначено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.
Суд звертає увагу, що з 15.12.2010 року позивачці призначено пенсію за вислугу років, як працівник освіти, обчислену відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із врахуванням норм Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».
У подальшому з 20.06.2019 року, згідно поданої позивачкою заяви, вона отримує пенсію за віком, яка обчислена відповідно до Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
За положеннями ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск:К), де: Зп- заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV державне переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Тобто, переведенням з одного виду пенсії на інший є саме зміна виду пенсії.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
При цьому, за змістом цієї норми повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати при переведені на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, який був на час призначення.
Відповідно до ст. 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу.
Проте, позивачка скористалась правом на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону № 1788-ХІІ, яку останній призначено з 2010 року.
Отже, в даному випадку переведення з одного виду пенсії на інший відсутнє, оскільки пенсія за віком на пільгових умовах, призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ, є різновидом пенсії за віком, що унеможливлює призначення позивачу пенсії за віком повторно у зв'язку із досягненням ним загального пенсійного віку, передбаченого Закону № 1058.
Позивачка помилково вважає, що пенсія за Законом № 1058 їй призначається вперше.
Таким чином, суд приходить до висновку, що оскільки позивачка з 2010 року отримувала пенсію за віком, призначену на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, яка є різновидом пенсії за віком, відсутні підстави для перерахунку пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2016-2017 роки.
Аналогічна правова позиція була застосована Сьомим апеляційним адміністративним судом у справі № 240/4170/19 від 28.11.2019 року, Верховним судом України у справі №333/1856/17 від 06.02.2019 року, та у справі № 316/358/17 від 17.07.2019року.
Враховуючи вказане, помилковим є твердження позивачки, що на момент звернення до відповідача вона набула право на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону № 1058-IV.
Відтак, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. І в даній справі відповідач довів, що діяв відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України.
За приписами статті 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, суд дійшов переконання про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.
Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 , відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7. м. Вінниця, 21100, Код ЄДРПОУ 13322403 тел. \0432\ 66-05-17 тел. факс \0432\66-02-95).
Суддя Крапівницька Н. Л.