Справа №569/8821/20
03 вересня 2020 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі:
головуючого судді Першко О.О.,
секретар судового засідання Прокопчук Л.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 (надалі позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 (надалі відповідач), в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову посилається на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1 . Відповідач зареєстрований в даній квартирі, проте не проживає та не користується житлом з 01 січня 2018 року. Відповідач не сплачує комунальні платежі, в утриманні житла участі не бере. Перешкод в користуванні житлом йому ніхто не створював. Відповідач не заперечує щодо зняття його з реєстрації, але ніяких дій в зв'язку з цим не вчиняє, а реєстрація його місця проживання порушує права позивача як власника на володіння, користування і розпорядження майном, а також виникають проблеми зі сплатою комунальних послуг, відсутня можливість оформити субсидію.
Позивач в судове засідання не з'явилася. 03 вересня 2020 року позивач подала заяву розгляд справи без її участі. Позов підтримала, просила задовольнити, не заперечувала щодо ухвалення заочного рішення.
Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового розгляду, враховуючи, що його місце проживання невідоме, був повідомлений належним чином, шляхом опублікування оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України. Враховуючи, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзив не подав і позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Як слідує з копії договору дарування квартири від 07 вересня 2010 року та копії витягу про державну реєстрацію прав Комунального підприємства «Рівненське міське бюро технічної інвентаризації» №27580554 від 08 жовтня 2010 року ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
З копії довідки про склад сім'ї та/або кількість зареєстрованих осіб у житловому приміщенні від 13 травня 2020 року №16939 та відомостей відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України від 10 червня 2020 року встановлено, що в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 .
Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
В силу вимог ст.405 Цивільного кодексу України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до акта про не проживання особи за місцем реєстрації від 14 травня 2020 року та довідки ОСББ «Макарова 2» від 15 травня 2020 року ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 з 01 січня 2018 року.
Статтею 391 ЦК України передбачено право власника майна вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Наявність у відповідача реєстрації в даній квартирі, порушує право на користування житлом позивача, тому як вона повинна оплачувати надмірні комунальні послуги.
За таких обставин, так як відповідач понад рік не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не несе витрат по утриманню квартири, наявність у відповідача реєстрації в квартирі порушує право власності позивача, суд вважає, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути понесені позивачем витрати у вигляді судового збору, в розмірі 840 грн. 80 коп.
Керуючись статтями 319, 391, 405 Цивільного кодексу України, статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р I Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду або через Рівненський міський суд Рівненської області протягом тридцяти днів з дня складення повного заочного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повне судове рішення складено 03 вересня 2020 року.
Суддя О.О. Першко