Справа № 140/10968/20
02 вересня 2020 року
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді Галінської В.В. розглянувши справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов,-
ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адіміністративного суду з позовом до Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою Волинського окружного адіміністративного суду від 29 липня 2020 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов передано на розгляд до Рівненського міського суду Рівненської області на підставі ст.ст.29,287 КАС України.
Протоколом автоматизовного розподілу судової справи між суддями Рівненського міського суду Рівненської області справа №140/10968/20 розподілена судді Галінській В.В.
Ознайомившись із матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Як вбачається із позовних вимог, позивач просить поновити строк на оскарження постанови старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області П"ясецького Романа Васильовича від 20.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57035150 з примусового виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 09.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 159790,93 грн.; поновити строк на оскарження постанови старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області П"ясецького Романа Васильовича від 11.04.2019 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №57035150 з примусового виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області від 09.04.2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 159790,93 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області П"ясецького Романа Васильовича від 20.08.2018 року про відкриття виконавчого провадження № 57035150 про примусове виконання постанови Рівненського міського суду Рівненської області №569/19683/14п від 09.04.2015 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 159790,93 грн.; визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби міста Луцька Головного територіального управління юстиції у Волинській області П"ясецького Романа Васильовича від 11.04.2019 року про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №57035150 при примусовому виконанні постанови Рівненського міського суду Рівненської області №569/19683/14п від 09.04.2015 року, про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у розмірі 159790,93 грн..
Відповідно до ст. 20 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; адміністративні справи, пов'язані з виборчим процесом чи процесом референдуму; адміністративні справи, пов'язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України; адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1 - 3 частини першої зазначеної статті.
Всі інші адміністративні справи, крім визначених частиною першою статті 20 КАС України, підсудні окружним адміністративним судам.
Відтак, оскільки частиною першою статті 20 КАС України передбачено конкретний перелік справ, предметна підсудність яких відноситься до місцевих судів як адміністративних судів, то, відповідно, окружним адміністративним судам підсудні усі інші справи.
Даний висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеній у постанові від 21 липня 2020 року (справа № 675/118/17, провадження № К/9901/33811/18), яка згідно з частиною п'ятоюстатті 242 КАС Українимає враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Крім того, згідно з правилами адміністративного судочинства щодо особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця за частиною першою КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду з позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби встановлено Законом України "Про виконавче провадження".
Згідно із частиною першою статті 74 вказаного Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця особами, які не є сторонами такого виконавчого провадження, то відповідно до частини першої КАС України такі спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Подібний правовий висновок викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2019 року в справі № 917/2267/14 (провадження № 12-32гс19); від 30 травня 2018 року в справі № 815/2255/16 (провадження № 11-177апп18) та від 27 березня 2019 року в справі № 823/359/18 (провадження № 1470апп18).
Оскільки поданий позов не підпадає під ч. 1 ст. 20 КАС України, останній предметно не підсудний Рівненському міському суду Рівненської області, а підсудний Рівненському окружному адміністративному суду.
Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (стаття 125 Конституції України).
Статтею 8 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено право особи на розгляд її справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
За приписами частини першої статті 318 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених ст.ст. 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" № 3477-IV від 23 лютого 2006 року передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов"язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Інтерпретація суті конструкції "суд, встановлений законом" викладена Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України".
Так, у пункті 24 вказаного рішення, Європейський суд з прав людини наголосив, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. (…) Термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)".
Відтак, правова позиція Європейського суду з прав людини у зазначеній справі дозволяє виокремити дві умови відповідності критерію "суд, встановлений законом": організаційну (організація судової системи повинна регулюватися законами у їх буквальному значенні) та юрисдикційну (суд повинен діяти у спосіб та відповідно до повноважень, передбачених законом, у межах своєї компетенції).
Виходячи з цього, розгляд місцевим загальним судом як адміністративним судом справи з порушенням правил предметної юрисдикції є порушенням права особи на справедливий суд (ч. 1 ст. 6 Конвенції) та безумовною підставою для скасування ухваленого у справі рішення (ч. 1 ст.318 КАС України).
За приписами частини шостої статті 7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону) а за відсутності такого закону суд виходить з конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 29 КАС України суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо, зокрема, при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Оскільки вирішення питання щодо передачі справи у разі порушення предметної юрисдикції не встановлено КАС України, суд вважає за необхідне застосувати приписи статті 29 КАС України.
Відповідно до статті 30КАС України спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленомустаттею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов не підсудний Рівненському міському суду Рівненської області як адміністративному суду та підлягає передачі до Рівненському окружному адміністративному суду.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 7, 20, 29, 241, 248, 256 КАС України
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Першого відділу Державної виконавчої служби м. Луцьк Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Рівненська митниця Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування постанов - передати Рівненському окружному адміністративному суду.
Апеляційна скарга на на ухвалу суду подається протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя -