пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
03 вересня 2020 року Справа № 903/556/20
Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Сердюкової Аліни Олегівни
та за присутності представників сторін:
від позивача: Осипенко О.О.-юрисконсульт (довіреність №152 від 22.06.2020р.)
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут", м. Луцьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К.", м. Луцьк
про стягнення 1 880,01 грн.
Встановив: 03 серпня 2020 року на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №01-8/2045 від 28.07.2020р. Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" про стягнення на його користь з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." 125 984,60 грн., в тому числі, 124 134,59 грн. заборгованості по оплаті електричної енергії, наданої відповідачу у травні-червні місяцях 2020 року на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №629-0745000 від 01.01.2019р., 1 388,26 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р., а також 124,93 грн. суми інфляційних за червень 2020 року та 336,82 грн. трьох процентів річних за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р., нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
В обґрунтування позовних вимог позивач засвідчував на несвоєчасному виконанні відповідачем умов Договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019р. в частині проведення розрахунків за отриману електричну енергію, виникнення заборгованості, нарахування у зв'язку з цим пені, суми індексу інфляції та 3 % річних.
Ухвалою суду від 10.08.2020р. за вказаним позовом було відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи по суті призначено на 03.09.2020р., запропоновано сторонам вчинити певні дії та надати суду відповідні додаткові матеріали, явку повноважних представників сторін в судове засідання визначено на власний розсуд.
01.09.2020р. на адресу суду від позивача надійшла заява №01-8/2187 від 31.08.2020р. про зменшення розміру позовних вимог з доказами її надіслання на адресу відповідача у справі, в котрій позивач, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем суми основного боргу в розмірі 124 104,59 грн. просив суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 1 880,01 грн., в т.ч. 30,00 грн. заборгованості по оплаті електричної енергії, наданої відповідачу на підставі та на виконання умов укладеного між сторонами договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №629-0745000 від 01.01.2019р., 1 388,26 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р., а також 124,93 грн. суми інфляційних за червень 2020 року та 336,82 грн. трьох процентів річних за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р., нарахованих згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
При цьому, в підтвердження здійсненої відповідачем оплати, позивач долучив до матеріалів справи копії платіжних доручень №943 від 31.08.2020р. на суму 61 667,53грн. з призначенням платежу "За спожиту електричну енергію по рах.№529-0745000/1/1 від 30.06.2020р. Сума 61 667,53грн. ПДВ (20%) 10 277,92" та №942 від 31.08.2020р. на суму 62 437,06 грн. з призначенням платежу "За спожиту електричну енергію по рах.№529-0745000/1/1 від 31.05.2020р. Сума 62 437,06грн. ПДВ (20%) 10 406,18".
Відповідно до положень п. 2 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України крім прав та обов'язків, визначених у ст. 42 цього Кодексу, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
За наслідками розгляду в судовому засіданні заяви позивача від 31.08.2020р. про зменшення розміру позовних вимог, судом встановлено, що виходячи із змісту поданої заяви, а також змісту первісно поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, позивач не змінює предмету або підстав позову, а лише зменшує суму заборгованості по оплаті електричної енергії, у зв'язку із її частковою оплатою відповідачем. При цьому, заява позивача про зменшення позовних вимог подана до початку першого судового засідання, відповідає вимогам, встановленим ст. 170 ГПК України.
Відтак, оскільки зменшення розміру позовних вимог - це процесуальне право позивача, передбачене п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, судом прийнято заяву про зменшення розміру позовних вимог, а відтак, має місце нова загальна ціна позову - 1 880,01 грн., з якої продовжується вирішення спору, про що суд постановив відповідну протокольну ухвалу.
При цьому судом було враховано, що згідно п. 3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.
Присутня в судовому засіданні 03.09.2020р. представник позивача позовні вимоги підтримала (з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.08.2020р.) та просила суд задовольнити останні в повному обсязі, поклавши при цьому на відповідача обов'язок з відшкодування сплаченого при поданні до суду позовної заяви судового збору.
Крім того, звернулася до суду з клопотанням про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" 95,00 грн. судового збору у зв'язку із внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідач в судове засідання 03.09.2020р. свого уповноваженого представника не направив, хоча належним чином був повідомлений про місце, дату та час судового розгляду справи. Ухвала суду від 10.08.2020р. була вручена відповідачу 14 серпня 2020р., що стверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення від 17.08.2020р.
В аспекті викладеного, суд враховує принцип ефективності судового процесу, який діє у господарському судочинстві і направлений на недопущення затягування процесу, а також положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою передбачено, що справа має бути розглянута судом у розумний строк.
Поруч з цим, статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди при розгляді справ застосовують Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У п.35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989р. вказано, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
Зважаючи на те, що всі учасники справи належним чином були повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання з розгляду даної справи по суті, тому останні мали достатньо часу для реалізації своїх процесуальних прав, зокрема, і на подання будь-яких заперечень, пояснень чи інших заяв по суті справи, а також з огляду на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду даної справи по суті у даному судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутньої в судовому засіданні представника позивача, господарський суд, оцінюючи подані сторонами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов до висновку, що пред'явлений до відповідача позов підлягає до часткового задоволення.
Викладена позиція суду пов'язана з наступними обставинами:
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 01 січня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (споживач) було укладено договір №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, згідно з умовами п.2.1. котрого за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата зазначена в заяві-приєднанні. (п. 3.4. договору).
У відповідності до п.п. 5.7.-5.11. договору ціна (тариф) на електричну енергію має зазначатися постачальником у рахунках на оплату спожитої електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін (тарифів) на електричну енергію суми, вказані в рахунках, відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін (тарифів). Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок). При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб. Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строки, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного в комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Якщо споживач не здійснив оплату за цим договором в строки, передбачені комерційною пропозицією, постачальник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ (з урахуванням особливостей, встановлених для вразливих споживачів). У разі порушення споживачем строків оплати постачальник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати за цим договором. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що зазначається у комерційній пропозиції.
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви - приєднання. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні (п. 13.1. договору).
Даний договір підписано сторонами та скріплено відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений в договорі або розрахункових документах. Оплата здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Термін оплати рахунку - 5 робочих днів від дня його отримання споживачем, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. У разі порушення споживачем строків оплати платежів передбачених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні. Договір вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення відповідних змін до нього, про що споживач інформується письмово. Строк дії договору: договір діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником, або до повного виконання всіх зобов'язань сторін.
Вказана Комерційна пропозиція №1.1 підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб'єктів.
Поруч з цим Товариством з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." було підписано заяву-приєднання до договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг на умовах комерційної пропозиції постачальника №1.1.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019р. позивачем в період травня 2020 року-червня 2020 року було реалізовано, а відповідачем отримано та в подальшому спожито, електричну енергію в обсязі 72 900 кВт год, загальною вартістю 124 134,59 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями Актів приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2020 р. №529-0745000/5/1 на суму 62 467,06 грн. та від 30.06.2020р. №205/529-0745000/6/1 на суму 61 667,53 грн.
Поруч з цим, позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату спожитої в період травня 2020 року-червня 2020 року електричної енергії №529-0745000/5/1 на суму 62 467,06грн. з визначенням терміну сплати рахунку до 20 червня 2020 року та №205/529-0745000/6/1 на суму 61 667,53 грн. з визначенням терміну сплати рахунку до 20 липня 2020 року
Судом встановлено, що вищезазначені Акти приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії містять всі визначені законодавством обов'язкові реквізити, в повному об'ємі відображають зміст та обсяги здійснених сторонами на їх підставі, згідно умов підписаного договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019р. впродовж травня 2020 року - червня 2020 року господарських операцій.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений в договорі або розрахункових документах. Оплата здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Термін оплати рахунку - 5 робочих днів від дня його отримання споживачем, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." взяті на себе зобов'язання в частині проведення з позивачем належних розрахунків по оплаті реалізованої електричної енергії (у порядку та строки, визначені вище) не виконувало неналежним чином, чим порушило умови Договору.
Так, відповідач не оплатив 124 134,59 грн., що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості по сплаті отриманої електричної енергії, сум пені, суми індексу інфляції та 3% річних.
У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між сторонами був укладений договір, що за своєю правовою природою є договором поставки.
Договір №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був.
Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Водночас, за договором енергопостачання, енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (ч.1 ст.275 Господарського кодексу України).
Пунктами 6, 7 статті 276 ГК України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами, що передбачено статтею 629 ЦК України.
Згідно статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання- відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Згідно з ч. ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
З огляду на викладене, враховуючи укладення між сторонами договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг від 01.01.2019р., реалізацію позивачем на виконання його умов відповідачу електричної енергії, її отримання ТОВ "М.Ж.К." та не проведення при цьому всіх належних розрахунків і платежів, суд прийшов до висновку про підставність (на момент пред'явлення до суду) позову в частині стягнення заборгованості в сумі 124 134,59грн. Сума боргу повністю підтверджена наявними в матеріалах справи документами, у встановленому випадку не була спростована чи заперечена відповідачем.
Поруч з цим, як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до суду, 31.08.2020р. відповідачем було оплачено 124 104,59грн. заборгованості, що стверджується платіжними дорученнями №943 від 31.08.2020р. на суму 61 667,53грн. з призначенням платежу "За спожиту електричну енергію по рах.№529-0745000/1/1 від 30.06.2020р. Сума 61 667,53грн. ПДВ (20%) 10 277,92" та №942 від 31.08.2020р. на суму 62 437,06 грн. з призначенням платежу "За спожиту електричну енергію по рах.№529-0745000/1/1 від 31.05.2020р. Сума 62 437,06грн. ПДВ (20%) 10 406,18", що призвело до звернення позивача до суду із заявою від 31.08.2020р. про зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення з відповідача вказаної суми заборгованості та прийняття цієї заяви судом.
Відтак, суд прийшов до висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути 30,00 грн. залишку заборгованості.
При цьому, несвоєчасне проведення відповідачем належних розрахунків з позивачем, існування у ТОВ "М.Ж.К" у певні періоди заборгованості по оплаті електричної енергії стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу суми пені за прострочку виконання грошових зобов'язань, а також процентів річних та суми індексу інфляції, подальше звернення до суду із позовом про стягнення нарахованих сум.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК України).
У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
У встановлені Комерційною пропозицією №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, строки відповідач за отриману електричну енергію з позивачем не розрахувався, що стало підставою для здійснення позивачем нарахувань відповідачу 1 388,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті природного газу згідно умов Комерційної пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р., 124,93 грн. суми індексу інфляції за червень 2020 року та 336,82грн. 3% річних за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р., нарахованих згідно ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд зазначає, що відповідальність, визначена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а тому відповідно застосовується за прострочку виконання грошового зобов'язання незалежно від домовленості сторін.
Положеннями ст. 611 ЦК передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Зокрема, статтею 625 ЦК врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання, які мають особливості. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст. 625 ЦК, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень ст. 549 ЦК і ст. 230 ГК.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями відповідальності відповідача, а становлять особливий компенсаційний вид відповідальності, що відрізняється від штрафної, яка полягає, наприклад, у стягненні пені чи штрафу.
Згідно з представленими розрахунками позивачем відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 124,93 грн. суми індексу інфляції за червень 2020 року та 336,82грн. 3% річних за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р.
За змістом пункту 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно із Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997р. N 62-97р, а також в інформаційно-пошукових системах "Законодавство" і "Ліга".
Зокрема, за змістом даного листа, індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця.
Розглянувши позовні вимоги в частині стягнення сум процентів річних та інфляційних, перевіривши методику та періоди їх нарахування за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН", суд вважає, що останні підставні лише в частині стягнення з відповідача 184,07грн. 3% річних за період з 23.06.2020р. по 24.07.2020р., з огляду на таке.
Як вже зазначалось, відповідно до умов Комерційної пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений в договорі або розрахункових документах. Оплата здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Термін оплати рахунку - 5 робочих днів від дня його отримання споживачем, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим.
Відтак, з огляду на викладені положення чинного законодавства та умови договору, на переконання суду, за отриману по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2020 р. №529-0745000/5/1 на суму 62 467,06 грн. електричну енергію, спожиту у травні 2020 року, відповідач повинен був розрахуватись до 20.06.2020р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2020 р. №529-0745000/5/1 складав 62 467,06грн., а прострочення оплати отриманої електричної енергії у відповідача виникло саме з 23.06.2020 року (з огляду на те, що 20.06.2020р. - не робочий день) і позивач міг здійснювати нарахування 3 % річних за період з 23.06.2020р. Однак, виходячи з розрахунку позивача останній здійснює нарахування 3 % річних починаючи з 06.06.2020р., що є неправомірним. Отже 3% річних підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 62 467,06 грн. за період з 23.06.2020р. по 24.07.2020р. та становить 163,85грн.
В той же час суд засвідчує, що за отриману по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.06.2020 р. №205/529-0745000/6/1 на суму 61 667,53 грн. електричну енергію, спожиту у червні 2020 року, відповідач повинен був розрахуватись до 20.07.2020р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.06.2020 р. №205/529-0745000/6/1 складав 61 667,53 грн., а прострочення оплати отриманої електричної енергії у відповідача виникло саме з 21.07.2020 року і позивач міг здійснювати нарахування 3 % річних за період з 21.07.2020р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування 3 % річних починаючи з 08.07.2020р., що є неправомірним. Отже 3% річних підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 61 667,53 грн. за період з 21.07.2020р. по 24.07.2020р. та становить 20,22грн.
Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 184,07грн. 3% річних з розрахунку (163,85грн.+20,22грн.), а у стягненні з відповідача 152,75грн. 3% річних, позивачу слід відмовити як нарахованих безпідставно.
Також суд засвідчує на наявності обставин для відмови позивачу у стягненні 124,93 грн. суми індексу інфляції за червень 2020 року, оскільки індекс інфляції повинен розраховуватися не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, а тому слід вважати, що у випадку, коли сума внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, то вона індексується за цей місяць, а якщо - з 16 по 31 число - вона індексується починаючи з наступного місяця, а заборгованість відповідача по оплаті електричної енергії, отриманої по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2020 р. №529-0745000/5/1 на суму 62 467,06 грн. перед позивачем виникла лише з 23.06.2020р., що унеможливлює нарахування індексу інфляції за червень 2020 року.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1 388,26 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань по оплаті природного газу згідно умов Комерційної пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг за період з 06.06.2020р. по 24.07.2020р.
Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За змістом положень ч. 4 та 6 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до умов Комерційної пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений в договорі або розрахункових документах. Оплата здійснюється споживачем за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. Термін оплати рахунку - 5 робочих днів від дня його отримання споживачем, але не пізніше 20 числа місяця наступного за розрахунковим. У разі порушення споживачем строків оплати платежів передбачених даною комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, а також 3% річних та інфляційні. Договір вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення відповідних змін до нього, про що споживач інформується письмово. Строк дії договору: договір діє до моменту початку постачання електричної енергії споживачу іншим постачальником, або до повного виконання всіх зобов'язань сторін.
Отже, сторони у Комерційній пропозиції №1.1, що є Додатком до договору №629-0745000 про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, визначили можливість нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за невиконання споживачем умов договору щодо строків оплати вартості поставленої електричної енергії. Зазначений договір з комерційною пропозицією до нього недійсним чи зміненим, не визнавався. Відповідач зобов'язання щодо своєчасної оплати отриманої електричної енергії не виконав, тому сплата пені є його договірним зобов'язанням.
Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Отже, на переконання суду, позивач здійснюючи нарахування пені порушив порядок нарахування пені, оскільки згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
З огляду на викладене, суд, здійснивши власний перерахунок пені з врахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України, положень договору та виходячи з періоду, зазначеного позивачем в розрахунку пені (з 06.06.2020р. по 24.07.2020р.), встановив, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягатиме пеня в розмірі 736,27грн. з розрахунку:
- за отриману по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2020 р. №529-0745000/5/1 на суму 62 467,06 грн. електричну енергію, спожиту у травні 2020 року, відповідач повинен був розрахуватись до 20.06.2020р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 31.05.2020 р. №529-0745000/5/1 складав 62 467,06грн., а прострочення оплати отриманої електричної енергії у відповідача виникло саме з 23.06.2020 року (з огляду на те, що 20.06.2020р. - не робочий день) і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 23.06.2020р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 06.06.2020р., що є неправомірним. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 62 467,06 грн. за період з 23.06.2020р. по 24.07.2020р. та становить 655,39рн.
В той же час, за отриману по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.06.2020 р. №205/529-0745000/6/1 на суму 61 667,53 грн. електричну енергію, спожиту у червні 2020 року, відповідач повинен був розрахуватись до 20.07.2020р. включно, однак, оплати не провів. Відтак, борг відповідача по акту приймання-передачі обсягу реалізованої електричної енергії від 30.06.2020 р. №205/529-0745000/6/1 складав 61 667,53 грн., а прострочення оплати отриманої електричної енергії у відповідача виникло саме з 21.07.2020 року і позивач міг здійснювати нарахування пені за період з 21.07.2020р. Однак, виходячи з розрахунку позивача він здійснює нарахування пені починаючи з 08.07.2020р., що є неправомірним. Отже пеня підлягає нарахуванню на суму боргу в розмірі 61 667,53 грн. за період з 21.07.2020р. по 24.07.2020р. та становить 80,88грн.
Відтак, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 736,27грн. пені з розрахунку (655,39грн.+80,88грн.), а у стягненні з відповідача 651,99грн. пені, позивачу слід відмовити як нарахованої безпідставно.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову з наведених вище підстав.
Зідно п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
В даному випадку враховуючи висновок суду про часткове задоволення позовних вимог, доведення даного спору до суду з вини відповідача, суд вважає, що витрати, пов'язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до п. 2 ч. 1, ч. 9 ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." у розмірі 2 086,49 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Крім того, суд зауважує, що частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становив 2102,00 грн.
Таким чином, за подання до суду даної позовної заяви, позивачем мав бути сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн.
Як вбачається з платіжного доручення №2617 від 23.07.2020р., долученого до матеріалів справи, позивачем при поданні даної позовної заяви до суду було сплачено 2 197,00грн. судового збору.
Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Разом з тим, відповідно до ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі необхідності, у резолютивній частині рішення також вказується про повернення судового збору.
Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема, в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що надмірно сплачений позивачем при поданні позовної заяви до Господарського суду Волинської області судовий збір в розмірі 95,00 грн. згідно платіжного доручення №2617 від 23.07.2020р. підлягає поверненню з Державного бюджету України на користь позивача. Відповідне клопотання було заявлене присутньою в судовому засіданні представником позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 7 ЗУ "Про судовий збір", ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (Волинська область, місто Луцьк, проспект Соборності, будинок 19Б, код ЄДРПОУ 13348495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 Філії Волинського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України") 30,00 грн. заборгованості.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "М.Ж.К." (Волинська область, місто Луцьк, проспект Соборності, будинок 19Б, код ЄДРПОУ 13348495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11-А, код ЄДРПОУ 42159289, розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 Філії Волинського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України") 736,27 грн. пені, 184,07грн. трьох процентів річних, а також 2 086,49 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.
4. В позові в частині стягнення 651,99 грн. пені, 152,75грн. трьох процентів річних, 124,93грн. суми індексу інфляції відмовити.
5. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області (43021, м. Луцьк, вул. Стрілецька, 4а, код ЄДРПОУ 38009628) повернути з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Волиньелектрозбут" (Волинська область, місто Луцьк, вулиця Єршова, будинок 11а, код ЄДРПОУ 42159289) 95,00 грн. судового збору у зв'язку із внесенням позивачем судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
5. Накази на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.
6. Підставою для повернення судового збору є дане рішення, підписане суддею та засвідчене гербовою печаткою Господарського суду Волинської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ст. ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне судове рішення
складено 03.09.2020р.
Суддя В. А. Войціховський