03.09.2020 року м.Дніпро Справа № 904/558/20
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Антоніка С.Г.(доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Іванова О.Г.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення
Господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2020 року, ухвалене суддею Красота О.І., повний текст якого складений 31.03.2020, у справі № 904/558/20
за позовом Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ", м.Нікополь
до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро
про стягнення вартості відповідальної недостачі в сумі 50 038,95 грн.
Акціонерне товариство "НІКОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ФЕРОСПЛАВІВ" звернулося до господарського суду з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення недостачі в сумі 50 038,95 грн.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2020 року позов задоволено.
При задоволені позову господарський суд послався на доведеність матеріалами справи вини відповідача у недостачі вантажу.
Не погодившись з рішенням господарського суду, АТ «Українська залізниця» подало апеляційну скаргу.
Апеляційна скарга мотивована наступним:
- відповідач був позбавлений можливостей у встановлений строк надати відзив на позовну заяву у зв'язку зі спалахом COVID-19 та встановленням карантину на всій території України;
- ч.5 ст.315 ГК України встановлено, що для пред'явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк, а ст. 136 Статуту залізниць України встановлено, що позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін який обчислюється відповідно до вимог ст.134 цього Статуту. Разом з тим позивач з позовом у даній справі звернувся 29.01.2020, тоді як строк для звернення з позовом сплинув 01.11.2019;
- у зв'язку з тим, що суд прийняв рішення з порушенням п.4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України і не продовжив строк розгляду справи на період дії карантину, відповідач був позбавлений можливості в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України звернутися до суду із заявою про застосування строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову;
- в даній справі відповідач не відповідає за стан вагонів та не може нести солідарну відповідальність на підставі вимог ст. 31 Статуту залізниць України тому, що вагони, в яких перевозився вантаж не є власністю АТ «Укрзалізниця».
Просить це рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просив рішення господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.06.2020 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2020р., розгляд справи призначений у порядку спрощеного провадження.
Згідно ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги з наступних підстав.
Як встановлено господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 07, 11, 25 та 28 квітня 2019 року ТОВ «Чорноморський рибний порт» здійснило відправлення вагонів №56577810, 56296213, 55585301, 53587903, 53571816, навантажених рудою марганцевою, згідно залізничних накладних №№40341836, 40236937, 41020686, 41100660, 41020751 на станцію Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".
Вагон №56577810 виданий Позивачу зі складанням комерційного акту №466001/119 від 08.04.2019р., вагон №56296213 виданий Позивачу із складанням комерційного акту №466001/126 від 13.04.2019р., №55585301 виданий Позивачу зі складанням комерційного акту №466001/140 від 27.04.2019р., вагон №53587903 виданий Позивачу зі складенням комерційного акту №466001/152 від 30.04.2019р. та вагон №53571816 виданий Позивачу зі складенням комерційного акту №466001/151 від 30.04.2019р. Під час вантажу з перевіркою, була встановлена вагова недостача продукції.
Комерційний акт №466001/119 від 08.04.2019 року містить наступний зміст: «На підставі акту загально форми №1136 та акту про технічний стан вагону № 10 станції Нікополь. При комісійному зважуванні, на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20/07-18р, виявлено менше проти документа на 3150 кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. По документу - рівень навантаження та маркування не вказані.
У дійсності, навантаження згідно акту загальної форми №1136 станції Нікополь, нижче рівня бортів 100 см нерозрівняне, вантаж маркований, крім наявного лійкоподібного поглиблення над 3,4 люками діаметром 150 см, глибиною 60 см. Нещільне прилягання кришки 3-го люка до армувального листа поперечної балки, довжиною 30 см, шириною 3 см. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазор ущільнений власним вантажем. Згідно акту про технічний стан вагону № 10, вагон технічно справний. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання, проводили агент комерційний Нагайлик, представник вантажоодержувача ОСОБА_1 , заст. ДС Гулега. Зважування проводилось двічі, нестача вантажу підтвердилась. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачено» (а.с.19).
Комерційний акт №466001/126 від 13.04.2019 року містить наступний зміст: «На підставі акту загальної форми №1142 та акту про технічний стан вагону №11 станції Нікополь. При комісійному зважуванні, на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20/07-18р, виявлено менше проти документа на 6150 кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. По документу рівень навантаження та маркування не вказані.
У дійсності, навантаження згідно акту загальної форми №1142 станції Нікополь, нижче рівня бортів 120 см, вантаж маркований вапном, крім наявних лійкоподібних поглиблень над 1-2 люками діаметром 300 см, глибиною на всю вишину навантаження, над 6-7 люками діаметром 150 см, глибиною на всю вишину навантаження. Нещільне прилягання кришок 1 та 2 люків до армувального листа шкворневої балки, зазори довжиною 50 см, шириною 2-3 см кожний. Нещільне прилягання кришок 6 та 7 люків до армувального листа шкворневої балки, зазори довжиною 30 см, шириною 2-3 см, кожний. Згідно акту про технічний стан вагону №11, вагон технічно справний. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазори ущільнені перевозимим вантажем. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальник ОСОБА_2 , представник вантажоодержувача ОСОБА_3 , заст. ДС Гулега. Зважування проводилось двічі, нестача вантажу підтвердилась. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачено» (а.с.21).
Комерційний акт № 466001/140 від 27.04.2019 року містить наступний зміст: «На підставі акту загальної форми №1166 та акту про технічний стан вагону № 12 станції Нікополь. При комісійному зважуванні, на 100т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20/07-18р, виявлено менше проти документа на 2400 кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. По документу - рівень навантаження та маркування не вказані.
У дійсності, навантаження згідно акту загальної форми №1166 станції Нікополь, нижче рівня бортів 100 см розрівняне, вантаж маркований, крім наявних лійкоподібних поглиблень над 1 люками діаметром 60 см, на всю вишину навантаження, над 2-3 люками діаметром 100 см, глибиною 60 см, над 6-7 люками діаметром 200 см, глибиною на всю вишину навантаження. Нещільне прилягання кришок 1-го люка до армувального листа шкворневої балки, зазори довжиною 20 см, шириною 3 см, 2-го люка до армувального листа поперечної балки зазор довжиною 30 см, шириною 3 см, 6-го люка до армувального листа шкворневої зазор довжиною 40 см, шириною 3 см. Згідно акту про технічний стан вагону № 12, вагон технічно справний. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазори ущільнені вантажем. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальник Дорошенко, представник вантажоодержувача Бушева, в.о. заст. ДС Щербина. Зважування проводилось двічі, нестача вантажу підтвердилась. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачено» (а.с.36).
Комерційний акт №466001/152 від 30.04.2019 року містить наступний зміст: «На підставі акту загальної форми №1174 та акту про технічний стан вагону №14 станції Нікополь. При комісійному зважуванні, на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20/07-18р, виявлено менше проти документа на 2500 кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. По документу - рівень навантаження та маркування не вказані.
У дійсності, навантаження згідно акту загальної форми №1174 станції Нікополь, нижче бортів 100 см, розрівняне, вантаж маркований вапном, крім наявного лійкоподібного поглиблення над 1, 2 люками посередені вагона, діаметром 180 см, глибиною 50 см. Нещільне прилягання кришок 1,2 люків до армувального листа хребтової балки, зазори довжиною 20 см, шириною 1,5-2 см кожний. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазор ущільнений власним вантажем. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальник Скорик, представник вантажоодержувача Борщевська, в.о. заст. ДС Щербина. Зважування проводилось двічі, нестача вантажу підтвердилась. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачено» (а.с.52).
Комерційний акт №466001/151 від 30.04.2019 року містить наступний зміст: «На підставі акту загальної форми №1171 та акту про технічний стан вагону №13 станції Нікополь. При комісійному зважуванні, на 100 т тензометричних вагонних вагах одержувача, перевірених органами Держстандарту 20/07-18р, виявлено менше проти документа на 4200 кг руди марганцевої, яка у вагоні вміститися могла. По документу - рівень навантаження та маркування не вказані.
У дійсності, навантаження згідно акту загальної форми №1171 станції Нікополь, нижче бортів 100-120 см, розрівняне, вантаж маркований, крім наявного лійкоподібного поглиблення над 4 люком довжиною 150см, шириною 180 см, глибиною на всю вишину навантаження. Нещільне прилягання кришки 4 люка до армувального листа хребтової балки, зазор довжиною 15 см, шириною 1-2 см. Згідно акту про технічний стан вагону №13, вагон технічно справний. Вагон бездверний, люка були закриті, на момент прибуття течі вантажу не було, зазор ущільнений власним вантажем. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання, проводили прийомоздавальник Скорик, представник вантажоодержувача Марченко, в.о. заст. ДС Щербина. Зважування проводилось двічі, нестача вантажу підтвердилась. За штатним розкладом начальник вантажного району не передбачено» (а.с.54).
Щодо комерційних актів №466001/119 від 08.04.2019 року та № 466001/126 від 13.04.2019 року:
11.02.2019 між AT «Нікопольський завод феросплавів» та «Компанія «PRIMEORE TRADING (POLSKA) Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» був підписаний контракт №110219PN на поставку марганцевої руди. Відповідно до умов контракту, а саме п.5 Оплату Покупець зобов'язаний провести Продавцю згідно виставленому інвойсу.
Відповідно до виставленого Продавцем INVOICE (Інвойсу) №110219PN-GP-FIN від 21.03.2019р., ціна за 1 метричну тону-157,84 доларів США (а.с.23).
Визначення вартості імпортної руди за 1 тону розраховувалося з урахуванням курсу долара США до гривні станом на 21.03.2019 (на день виставлення Інвойсу) у розмірі - 27,167879 грн/1$.
За поставлену марганцеву руду, Позивач розрахувався у повному обсязі із Постачальником, що підтверджується платіжними дорученнями № 1122 від 10.05.2019, № 1124 від 13.05.2019, № 1146 від 23.05.19, № 1148 від 24.05.2019, № 1151 від 28.05.2019, № 1153 від 30.05.2019, № 1161 від 10.06.2019 та №1186 від 25.06.2019 (а.с.24-31).
Щодо комерційного акту № 466001/140 від 27.04.2019 року:
22.02.2019 між AT «Нікопольський завод феросплавів» та «Компанія «PRIMEORE TRADING (POLSKA) Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» був підписаний контракт №220219PN на поставку марганцевої руди. Відповідно до умов контракту, а саме п.5 Покупець зобов'язаний провести оплату Продавцю згідно виставленого Інвойсу.
Відповідно до виставленого Продавцем INVOICE (Інвойсу) № 220219PN-BN-FIN від 06.04.2019 , ціна за 1 метричну тону - 153,17 доларів США (а.с.38).
Визначення вартості імпортної руди за 1 тону розраховувалося з урахуванням курсу долара США до гривні станом на 06.04.2019 (на день виставлення Інвойсу) у розмірі - 27,022033 грн/1$.
За поставлену марганцеву руду, Позивач розрахувався у повному обсязі із Постачальником, що підтверджується платіжними дорученнями № 1145 від 23.05.2019, № 1150 від 28.05.2019, № 1158 від 06.06.2019, № 1159 від 07.06.2019, № 1160 від 10.06.2019, № 1165 від 11.06.2019, № 1166 від 12.06.2019, №1180 від 24.06.2019 та № 1185 від 25.06.2019 (а.с.39-47).
Щодо комерційних актів № 466001/152 від 30.04.2019 року та № 466001/151 від 30.04.2019 року: 07.03.2019 між AT «Нікопольський завод феросплавів» та «Компанія «PRIMEORE TRADING (POLSKA) Z OGRANICZONA ODPOWIEDZIALNOSCIA» підписаний контракт № 070319PN на поставку марганцевої руди.
Відповідно до умов контракту, а саме п.5 Покупець зобов'язаний провести оплату Продавцю згідно виставленому інвойсу.
Відповідно до виставленого Продавцем INVOICE (Інвойсу) № 070319PN-SO-FIN від 22.04.2019 року, ціна за 1 метричну тону -163,25 доларів США (а.с.56).
Визначення вартості імпортної руди за 1 тону розраховувалося з урахуванням курсу долара США до гривні станом на 22.04.2019 (на день виставлення Інвойсу) у розмірі - 26,853970 грн/1$.
За поставлену марганцеву руду, Позивач розрахувався у повному обсязі із Постачальником, що підтверджується платіжними дорученнями № 1196 від 10.07.2019, № 1197 від 11.07.2019, № 1203 від 22.07.2019, № 1204 від 23.07.2019 та № 1211 від 26.07.2019 (а.с.57-61).
Розрахунок відповідальної недостачі здійснено з урахуванням п.27 Правил видачі вантажів. При розрахунку вартості недостачі враховані 2% норми недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка помножена на вартість вантажу за 1тону відповідно до вищевказаних INVOICE (Інвойсів).
На підстаіві цього розрахунку нестача вантажу складає18 400 кг.
Вартість втраченого вантажу становить 50 038,95 грн., що і стало підставою для звернення позивача з позовом для суду з приводу стягнення означеної суми.
Розглядаючи доводи апеляційної скарги, судова колегія враховує наступні положення діючого законодавства України.
Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення (частини 1, 3 статті 908 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 908 Цивільного кодексу договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Укладення договору вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Згідно із пунктом 1 Загальних положень Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна є одночасно договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За положеннями статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами і актами загальної форми, які складають станції залізниць; комерційний акт складається для засвідчення в тому числі невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Загальна сума відшкодування збитку за не збережений вантаж в усіх випадках не може перевищувати суми, яка сплачується за повністю втрачений вантаж. Оскільки спірні вагони з вугіллям кам'яним були прийняті залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень ст. 110 Статуту залізниці України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто; при видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах, а саме: при перевезенні у вологому стані.
Згідно зі статтею 924 Цивільного кодексу України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало; перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Також відповідно до частин 1, 2 та 3 статті 314 Господарського кодексу України, перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини; у транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника; за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.
Згідно із частиною 1 статті 23 вищевказаного Закону, перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до статті 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами перевезення вантажів іншому підприємству.
За умовами статті 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Вказані норми передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування й ушкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов'язок доведення своєї невинуватості лежить на перевізникові. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу в період здійснення перевезення. Крім того, він також зобов'язаний доставити вантаж чи багаж у пункт призначення і видати його уповноваженій особі. Невиконання цього обов'язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
Тобто, законодавець покладає на перевізника обов'язок доводити наявність обставин, що звільняють його від відповідальності за незбереження вантажу.
В даному випадку, залізниця, після проставлення відповідної відмітки в залізничних накладних №№40341836, 40236937, 41020686, 41100660, 41020751, взяла на себе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу, а також підтвердила, що саме вона несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.
Недостача вантажу у вагонах №№ №56577810, 56296213, 55585301, 53587903, 53571816 зафіксована комерційними актами № 466001/119 від 08.04.2019, 466001/126 від 13.04.2019, 466001/140 від 27.04.2019, 466001/152 від 30.04.2019, 466001/151 від 30.04.2019.
Отже, вантаж прийнятий залізницею до перевезення без зауважень, а прибуття вантажу з недостачею відбулось у технічно-справних вагонах, що зафіксовано у вищевказаних комерційних актах. Вказане свідчать про його втрату під час перевезення, тому апеляційний господарський суд вважає саме публічне акціонерне товариство «Укрзалізниця» відповідальним за його втрату.
Доказів на підтвердження обставин, які звільняють перевізника від відповідальності за незбереження вантажу відповідачем місцевому господарському суду не надано.
У зв'язку з наведеним, апеляційний господарський доходить висновку про доведення факту порушення перевізником своїх зобов'язань з перевезення вантажу залізничним транспортом, тому погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позовних вимог.
Підстави для скасування рішення господарського суду відсутні.
Вказане вище спростовує доводи скаржника відносно того, що в даній справі відповідач не відповідає за стан вагонів, оскільки вони не є власністю АТ «Укрзалізниця».
Доводи скаржника стосовно того, що суд прийняв рішення з порушенням п.4 розділу Х прикінцевих положень ГПК України і не продовжив строк розгляду справи на період дії карантину, внаслідок відповідач був позбавлений можливості в порядку ч.3 ст. 267 ЦК України звернутися до суду із заявою про застосування строків позовної давності та відмовити в задоволенні позову апеляційним судом відхиляються.
Згідно зі ст. 256 ЦК України позовною давністю є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ч. 4, ст.267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Разом із тим відповідно до ч. 3 статті 267 ЦК заяву про застосування позовної давності сторона у спорі може зробити до винесення рішення судом.
Так, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 03.02.2020 було прийнято позовну заяву АТ «Нікопольский завод феросплавів» до розгляду та відкрито провадження у справі. Відповідачу, відповідно до ст.165 ГПК України надано 15-ти денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження у справі відповідач отримав 04.02.2020 (а.с.79).
Між тим, відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 р. Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 лише 11.03.2020, якою установлено з 12 березня до 3 квітня 2020 р. на усій території України карантин.
Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що з дня отримання відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі і до встановлення карантину на території України минуло майже півтори місяця та відповідач мав достатньо часу для звернення з відповідною заявою про застосування строку позовної давності.
Разом з тим, відповідач своїм правом на звернення з такою заявою не скористався.
Інших належних та допустимих доказів у розумінні ст.ст.75, 76 ГПК України на підтвердження своєї правової позиції, викладеної в апеляційній скарзі, відповідач не надав.
Оскільки доводи відповідача не підтвердилися, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені всі фактичні обставини справи, їм дана належна правова оцінка, отже підстави для скасування постановленого судового рішення у справі відсутні.
Витрати за подання апеляційної скарги покладаються відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 31.03.2020 року у справі № 904/558/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови з підстав, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.Г. Антонік
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.Г. Іванов