вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"02" вересня 2020 р. Справа№ 910/2759/20
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Пашкіної С.А.
Ткаченка Б.О.
без виклику сторін
розглянувши матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020
у справі № 910/2759/20 (суддя Ягічева Н.І.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни
до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС"
про стягнення 150 239,96 грн
Короткий зміст позовних вимог та короткий зміст рішення, додаткового рішення місцевого господарського суду
Фізична особа-підприємець Крутоног Тамара Олександрівна звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" про стягнення 101 102,60 грн. заборгованості, 5 001,73 грн. 3% річних, 10 656,84 грн. інфляційних, 33 478,79 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 52.16-356 від 12.12.2016 щодо оплати поставленого товару.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 910/2759/20.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2020, позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на користь Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни заборгованість у розмірі 101 102,60 грн., 3% річних у розмірі 5 001,73 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 771,61 грн. та судовий збір у розмірі 1 738,00 грн. В решті позову відмовлено.
24.04.2020 через відділ надійшла заява Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни про подання доказів витрат на правову після ухвалення рішення.
07.05.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу та долучення доказів таких витрат.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 клопотання про включення до судових витрат позивача витрат на правничу допомогу задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на користь Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни 17 353,63 грн. на професійну правничу допомогу адвоката.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги, додаткових пояснень та узагальнення їх доводів
Не погоджуючись із прийнятим додатковим рішенням місцевого господарського суду, Комунальне підприємство "КИЇВПАСТРАНС" звернулось до суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник вказує, що справа № 910/2759/20 розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження, під час якого, в силу приписів ч. 8 ст. 252 ГПК України судові дебати не проводяться у зв'язку із чим у позивача був наявний обов'язок подати докази в підтвердження понесених ним судових витрат до моменту прийняття судового рішення, що останнім вчинено не було.
Також скаржник вказує на те, що надання такого виду правової допомоги, як аналіз матеріалів, не передбачено ні договором про надання правової допомоги № 49-с, ні додатками до нього.
У письмових поясненнях до апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 скаржник зазначає, що а ч. 8 ст. 129 ГПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або повинна сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватись до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відзив на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Відповідно до витягу із протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/2759/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Пашкіна С.А., Ткаченко Б.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 у визначеному складі колегії суддів. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Комунального підприємства "КИЇВПАСТРАНС" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, судом 27.04.2020 розглянуто матеріали справи та прийнято рішення по справі, в задоволенні витрат на правничу допомогу відмовлено в зв'язку з недоведеністю, при цьому 24.04.2020 (суддя Ягічева Н.І. перебувала у відпустці) позивачем подана заява про подання доказів витрат на правову після ухвалення рішення, 07.05.2020 подано клопотання про включення до судових витрат позивача на правничу допомогу та долучення доказів таких витрат.
З метою попередження виникнення та запобігання поширення гострої респіраторної хвороби, спричиненої коронавірусом COVID-19, враховуючи специфіку роботи суду, розглянувши заяву Фізичної особи-підприємця Крутоног Тамари Олександрівни та матеріали справи, суд дійшов висновку про її задоволення, виходячи з наступних обставин.
Матеріали справи свідчать, що у позовній заяві, наведено попередній орієнтовний розрахунок судових витрат та заявлено про покладення судових витрат в сумі 62 660,00 грн.
На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у матеріалах справи наявні наступні докази:
- копія Договору № 49-С про надання правової допомоги від 15.10.2019;
- копія додатку до Договору № 2-ю від 04.01.2019;
- копія Акту приймання-передачі правової допомоги №2 від 04.05.2020;
- звіт про витрачений час на надання правової допомоги;
- копії платіжних доручень № 526 від 09.01.2020 на суму 8500,00 грн, №526 від 22.04.2020 на суму 7000,00 грн, №528 від 30.04.2020 на суму 7000,00 грн;
- копія ордеру на надання правничої (правової) допомоги серія АА №1020204;
- копія свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КВ № 000012 від 10.04.2017.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Згідно із ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Водночас, ухвалюючи постанову про відмову в задоволенні апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного господарського суду не розглянув вимогу про оскарження додаткової постанови від 28.11.2019 у справі № 911/3086/17 про розподіл судових витрат.
Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат на учасника справи покладено обов'язок подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відповідач у своєму клопотанні про залучення доказів щодо судових витрат такий опис наводить.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 викладено правову позицію, відповідно до якої положення ч. 5 ст. 126 ГПК України свідчить про те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Згідно з практикою ЄСПЛ, відображеною в пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, пунктах 34 - 36 рішення у справі "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Як вбачається зі звіту про витрачений час на надання правової допомоги (а.с. 79), адвокатом надано правову допомогу наступного характеру:
- аналіз матеріалів за яким виник борг за договором № 52.16-356 від 12.12.2016 (5000 грн.);
- зустріч адвоката Об'єднання консультації замовника, узгодження правової позиції по справі щодо стягнення на користь Замовника боргу з КП "Київпастранс" за договором № 52.16-356 від 12 грудня 2016 року (2500 грн.);
- підготовка позовної заяви (з визначенням періодів нарахування і проведенням розрахунків пені, % річних та інфляційного збільшення) щодо стягнення на користь Замовника боргу з КП "Київпастранс" за договором № 52.16-356 від 12 грудня 2016 року (12500 грн.);
- забезпечення підготовки клопотання про включення до судових витрат замовника на правничу допомогу по справі 910/2759/20 (Господарський суд міста Києва) з додатками, направлення копії такого клопотання з додатками КП "Київпастранс" (2500 грн.).
Як вбачається із матеріалів справи, 04.05.2020 позивачем надіслано відповідачу документи, які свідчать про понесення витрат на професійну правничу допомогу із відповідними доказами.
Згідно із ч.ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Однак, відповідачем до господарського суду першої інстанції не надано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.
Оскільки зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, враховуючи неподання такого клопотання, підстави для зменшення зазначеної позивачем суми витрат на послуги адвоката понесені позивачем, яку він просить стягнути з відповідача, у господарського суду першої інтонації були відсутні, у зв'язку із чим колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача 17 353,63 грн.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Нормами ГПК України не забороняється повторного, у разі відмови, звернення до суду, із долученням відповідних доказів.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як вбачаться із тексту позовної заяви, позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Так, останнім днем подання відповідних доказів було 02.05.2020, однак, оскільки 02.05.2020 був вихідним днем, то позивачем надано докази до господарського суду першої інстанції 04.05.2020, у межах строків, встановлених нормами ГПК України.
Твердження скаржника про те, що такий вид правової допомоги, як аналіз матеріалів не передбачено ні договором, ні додатками є безпідставними оскільки відповідно до п. 2.3 договору № 49-С види, характер, обсяг, порядок надання і строки правової допомоги визначаються сторонами в додатках до даного договору.
Натомість у звіті про витрачений час на надання правової допомоги, який є додатком № 1 до акту № 2 від 04.05.2020, що складений до договору № 49-С про надання правової допомоги від 15.10.2019 та додатку до такого договору від 04.01.2020.
Скаржник безпідставно посилається на ч. 8 ст. 252 ГПК України, оскільки у даному випадку позивачем дотримано вимоги ст. 124 ГПК України.
Посилання скаржника на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2020 у справі № 910/17275/19 та на постанову Великої Палати Верховного суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц також є безпідставним, оскільки обставини справи № 910/2759/20 є відмінними від обставин у зазначених справах.
Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване додаткове рішення суду прийнято відповідно до вимог процесуального права, підстав його зміни або скасування не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства "Київпастранс" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 задоволенню не підлягає. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 слід залишити без змін.
Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київпастранс" залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 13.05.2020 у справі № 910/2759/20 залишити без змін.
3. Справу № 910/2759/20 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
Постанова складена 02.09.2020 у зв'язку із перебуванням судді Гаврилюка О.М. у відпустці до 01.09.2020 включно.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді С.А. Пашкіна
Б.О. Ткаченко