ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2020Справа № 910/4517/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного агентства резерву України про стягнення 114 242,70 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У березні 2020 року акціонерне товариство "Українська залізниця" (далі - Залізниця) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Філія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного агентства резерву України (далі - Держрезерв) про стягнення заборгованості в розмірі 114 242,70 грн., що виникла у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 30 квітня 2003 року № П/НР-031338/НЮ.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 квітня 2020 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4517/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов.
9 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Держрезерву на позовну заяву, в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що позивачем при поданні на погодження кошторису на 2019 рік було порушено вимоги встановлені постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву" від 12 квітня 2002 року № 532 (далі - Порядок), щодо надання усіх розрахунків, пояснень та копій нормативних документів, що підтверджують заплановані витрати, відповідно до кожної статті витрат. Також відповідач вказав, що у зв'язку з тим, що витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем за 2019 рік не узгоджено з Держрезервом та не підписано акт взаєморозрахунків фактичних витрат у заявленій позивачем сумі, у відповідача відсутні підстави для сплати вказаної заборгованості.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
30 квітня 2003 року між Державним комітетом з державного матеріального резерву України (далі - Комітет), правонаступником якого є Держрезерв, та статутним територіально-галузевим об'єднанням Південна залізниця, правонаступником якого є Залізниця в особі Філії, укладено договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву № П/МР-031338/НЮ, предметом якого є зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву (далі - цінності) без користування ними позивачем, що здійснюється на складських приміщеннях і майданчиках останнього.
Зазначений правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.2 вказаної угоди, Комітет передає, а зберігач приймає на відповідальне зберігання цінності згідно із затвердженою номенклатурою у кількості та за вартістю згідно з актом форми № 1. Передбачені договором форми актів затверджуються Комітетом.
За умовами пункту 2.1 договору зберігач зобов'язаний забезпечити належне зберігання цінностей і вести бухгалтерський облік на позабалансовому рахунку зберігача.
Пунктом 2.8 правочину встановлено, що зберігач щороку разом з річним звітом форми № 12 зобов'язаний подавати зведений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на наступний рік згідно з Порядком відшкодування залізницям України витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 17 січня 2003 року, який погоджений Держкомрезервом України і Укрзалізницею, а також плани зміни та оновлення матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на рік, що планується.
Згідно з пунктами 3.1-3.4 договору Комітет зобов'язаний: відшкодувати зберігачу витрати на зберігання цінностей згідно з погодженим зведеним кошторисом витрат між зберігачем та Комітетом у межах асигнувань, передбачених на ці цілі; оплачувати зберігачу вартість робіт із закладення (поставки) цінностей за узгодженими регульованими або договірними оптово-відпускними цінами, що діють на час закладення (поставки); контролювати додержання умов зберігання цінностей, їх наявність та якісний стан; повертати зберігачу погоджений (або із зауваженнями) кошторис витрат на зберігання цінностей протягом 30 днів з моменту його отримання.
Відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно з щорічно погодженим Комітетом зведеним кошторисом витрат зберігача, який здійснює відповідальне зберігання цих цінностей мобілізаційного резерву (пункт 4.1 договору).
У пункті 4.3 договору сторони домовились, що зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.
Відповідно до пункту 4.4 даної угоди відшкодування витрат (з урахуванням податку на додану вартість) зберігачу за зберігання цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених підписаними актами взаєморозрахунків фактичних витрат згідно з пунктом 4.3 договору, не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (пункт 7.3 договору).
На виконання пункту 4.3 договору позивач листом від 9 жовтня 2019 року № НР-37/264 направив відповідачу звітні документи за ІІІ квартал 2019 року, а саме: звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за ІІІ квартал 2019 року, акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та акт звірки взаєморозрахунків станом на 30 вересня 2019 року, відповідно до яких витрати на зберігання за ІІІ квартал 2019 року становлять 55 327,45 грн. Даний лист було отримано Держрезервом 11 жовтня 2019 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення даного поштового відправлення.
Листом від 11 січня 2020 року № Н/ННФ-37/41 позивач направив відповідачу звітні документи за IV квартал 2019 року, а саме: звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за IV квартал 2019 року, акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву та акт звірки взаєморозрахунків станом на 31 грудня 2019 року, відповідно до яких витрати на зберігання за IV квартал 2019 року становлять 58 915,25 грн. Вказаний лист було отримано Держрезервом 13 січня 2020 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення цього поштового відправлення.
У порушення умов укладеного між сторонами договору відповідачем у встановлений спірною угодою строк вказані вище документи не підписано та не повернуто.
При цьому, фактичний розмір відшкодування витрат за ІІІ та IV квартали 2019 року - 114 242,70 грн., який зазначений у звітах про витрати на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву, знаходиться в межах погодженого сторонами кошторису витрат на зберігання матеріальних цінностей на 2019 рік.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не надано суду жодних зауважень щодо розрахунку суми відшкодування витрат позивача на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву за ІІІ та IV квартали 2019 року на спірну суму, проте акти на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей за спірний період не були підписані з боку відповідача, обґрунтованої відмови від підписання актів надано не було. Отже, надані позивачем послуги вважаються прийнятими відповідачем.
За твердженнями позивача, відповідач протягом встановленого пунктом 3.4 договору строку кошторис витрат на зберігання цінностей мобілізаційного резерву не затвердив та всупереч положенням пункту 4.4 даної угоди витрат на утримання цінностей мобілізаційного резерву позивачу не відшкодував.
Крім того, Залізницею було направлено відповідачу лист-претензію від 7 лютого 2020 року № Н/ННФ-37/229 з вимогою підписати та направити на адресу Філії вищевказані акти звірки взаєморозрахунків, а також сплатити кошти в розмірі 114 242,70 грн. Проте даний лист був залишений без відповіді.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно з частиною 1 статті 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.
Частиною першою статті 946 ЦК України передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.
За приписами частини 1 статті 947 ЦК України витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання.
Відповідно до частин 1, 4, 5 статті 11 Закону України "Про державний матеріальний резерв" запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Розміщення і будівництво на території України підприємств, установ, організацій та інших об'єктів системи державного резерву здійснюються в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.
Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Порядку сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.
Пунктом 5 Порядку визначено, що Держрезерв на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначає середній розмір суми витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 м2 складського приміщення (відкритого огородженого майданчика), 1 куб.метр холодильної камери, резервуара для зберігання нафтопродуктів, підземних газових сховищ, а також зберігання 1 тонни зернових культур в зерносховищі.
Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо.
Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.
Згідно з пунктом 7 Порядку відшкодування витрат, пов'язаних із зберіганням матеріальних цінностей державного резерву, здійснюється виключно на підставі договору, укладеного між Держрезервом та відповідальним зберігачем за формою згідно з додатком 1, за рахунок асигнувань державного бюджету та інших джерел, визначених законодавством.
Судом встановлено, що за ІІI квартал 2019 року витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву склали 55 327,45 грн., що підтверджується, зокрема, актом на відшкодування витрат на зберігання цінностей за ІІІ квартал 2019 року та звітом про витрати на зберігання цінностей по Філії за ІІІ квартал 2019 року, а за ІV квартал 2019 року витрати позивача на утримання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву склали 58 915,25 грн., що підтверджується, зокрема, актом на відшкодування витрат на зберігання цінностей за ІV квартал 2019 року та звітом про витрати на зберігання цінностей по Філії за ІV квартал 2019 року.
Вказані акти на відшкодування витрат на зберігання цінностей та звіти про витрати на зберігання цінностей за ІІІ-ІV квартал 2019 (разом з документами, які підтверджують витрати на зберігання цінностей, актами звірки взаємних розрахунків тощо) було направлено відповідачу.
Втім, відповідач у встановлений договором строк вказані вище документи не підписав та не повернув на адресу позивача.
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на положення пункту 4.4 договору, обов'язок відповідача щодо відшкодування витрат за зберігання цінностей мобілізаційного резерву мав бути виконаний не пізніше 30 числа місяця, наступного за звітним кварталом.
Таким чином, приймаючи до уваги умови укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань є таким що настав.
Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд спростовує доводи відповідача викладені у його позовній заяві оскільки останній не надав жодних доказів порушення позивачем Порядку при погодженні кошторису на 2019 рік. Крім того, матеріали справи містять погоджений та затверджений кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву по Філії на 2019 рік, який підписаний та скріплений печатками сторін.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити за послуги із зберігання за ІІІ-ІV квартали 2019 року.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, місто Київ, вулиця Пушкінська, будинок 28; ідентифікаційний код 37472392) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Єжи Гедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Південна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (61052, місто Харків, вулиця Євгена Котляра, будинок 7; ідентифікаційний код 40081216) 114 242 (сто чотирнадцять тисяч двісті сорок дві) грн. 70 коп. заборгованості, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 2 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко