ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.09.2020Справа № 910/5835/20
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" до акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 113 085,00 грн.,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
У квітні 2020 року приватне акціонерне товариство "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - Комбінат) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) штрафу за порушення термінів доставки вантажу в розмірі 113 085,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 травня 2020 року вищенаведену позовну заяву Комбінату прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5835/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, але не менше строку карантину, встановленого Кабінетом Міністром України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).
19 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Залізниці на позовну заяву від 12 червня 2020 року № НЮ-14/1469, в якому остання заперечила проти задоволення вимог Комбінату, посилаючись на відсутність вини перевізника у простроченні доставки вантажу за спірною накладною. Крім того, відповідач зазначає, що в графі 49 залізничної накладної було здійснено відмітку про складання акту № 619. Проте, позивачем не надано вищезазначеного акту, у зв'язку з чим неможливо встановити чи мало місце прострочення доставки вантажу та кількості днів прострочення. Також Залізниця вказує на невірний розрахунок штрафу позивачем, обчислений останнім виходячи з провізної плати у розмірі 376 950,00 грн., оскільки вагони № 57847188, № 56294580, № 60517950 були відчеплені від основного складу на станції Помічна. Відтак, на думку відповідача, сума штрафу має обраховуватись від провізної плати у розмірі 354 333,00 грн., і дорівнює 106 299,90 грн. Відповідач також зазначив, що відповідно до пункту "в" статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі прострочення доставки вантажу належить не позивачу, а одержувачу цього вантажу. Крім того, до цього відзиву відповідачем долучено заяву від 12 червня 2020 року № НЮ 14/1470, в якій останній просив суд зменшити розмір нарахованого позивачем штрафу на 50 % від суми позову. В обґрунтування цієї заяви відповідач вказував на те, що матеріали справи, на його думку, не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу. Також відповідач посилався на скрутне фінансове становище Залізниці.
30 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Комбінату на відзив, в якому останній заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві.
Слід також зазначити, що у даному відзиві на позовну заяву відповідач просив суд поновити йому строк на подання цієї заяви по суті спору.
Однак, при дослідженні матеріалів справи суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення цієї заяви, оскільки за пунктом 4 Прикінцевих Положень Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, зокрема, строк на подання відзиву, продовжуються на строк дії такого карантину.
Зважаючи на те, що строк дії встановленого Кабінетом Міністрів України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на час відкриття провадження у справі № 910/5835/20 та подання відповідачем відзиву на позовну заяву не закінчився, відзив Залізниці на позовну заяву від 12 червня 2020 року № НЮ-14/1469 в розумінні приписів ГПК України було подано в установлений строк, у зв'язку з чим правові підстави для його поновлення відсутні.
30 червня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача від 23 червня 2020 року № 4641/6727 на відзив, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 ГГПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи подання сторонами у даній справі заяв по суті спору, в яких останні висловили свої правові позиції, доводи та міркування щодо спірних вимог, беручи до уваги відсутність будь-яких клопотань сторін, в яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність у матеріалах справи усіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об'єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання), за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,
5 листопада 2019 року Комбінатом зі станції відправлення Золотнишино до залізничної станції Чорноморська Одеської залізниці згідно із залізничною накладною № 44401362 у вагонах № 60518966, № 56294580, № 57847188, № 60517950, № 60718343, № 53849972, № 68023480, № 56110281, № 68018506, № 55089502, № 54022272, № 56294820, № 68102169, № 56109739, № 56294549, № 68022425, № 68013804, № 56294739, № 56056435, № 55165963, № 68023662, № 56055411, № 68025212, № 56294572, № 68003045, № 68065952, № 68827450, № 55966899, № 68013143, № 68065317, № 57866063, № 56109614, № 56178379, № 56178510, № 68001676, № 57845216, № 68013952, № 57914475, № 55166094, № 54022512, № 56104243, № 68024504, № 55601991, № 56055163, № 68025659, № 56979164, № 60518628, № 55089965, № 68022235 та № 68020825 відправлено вантаж, вантажоотримувачем якого було товариство з обмеженою відповідальністю "ТИС". Відстань вказаного перевезення склала 514 км.
Відповідно до Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 644 (далі - Правила), граничний термін доставки вантажу по перевізному документу № 44401362 є 9 листопада 2020 року.
У той же час судом встановлено, що вантаж за цією накладною було доставлено Залізницею за призначенням лише 15 листопада 2019 року.
Статтею 908 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) унормовано, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно з частиною 6 статті 306 Господарського кодексу України (далі - ГК України) відносини, пов'язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються ЦК України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 ГК України.
Таким чином, відповідачем взято на себе зобов'язання з перевезення вантажу на підставі складеної залізничної накладної, копія якої наявна в матеріалах справи.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначено Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Статуту залізниць України" від 6 квітня 1998 року № 457 (далі - Статут). Вказаним актом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Пунктом 6 Статуту визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до частини 1 статті 919 ЦК України перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Згідно з пунктом 41 Статуту залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Аналогічні за змістом положення містяться у пункті 2.10 Правил.
За пунктами 1.1, 1.2 Правил термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1 Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту), у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на __число __місяць" (пункт 2.1 Правил).
Згідно з пунктом 2.4 наведених Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу, а також у разі переадресування вантажів.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9 Правил).
Разом із тим слід зазначити, що у графі 49 спірної накладної наявна відмітка Залізниці про складання акту № 619. Суд не бере до уваги заперечення Залізниці щодо неподання позивачем такого акту разом з позовною заявою, оскільки, як встановлено судом, вказаний акт складався працівниками Залізниці, тому остання не була позбавлена можливості долучити його копію до матеріалів справи на підтвердження своїх заперечень.
Згідно зі статтею 23 Закону України "Про залізничний транспорт", у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом.
Відповідно до пункту 116 Статуту за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Суд звертає увагу на те, що нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 4 квітня 2012 року № 01-06/420/2012.
Згідно з пунктом 8 Правил видачі вантажів, оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується відбитком календарного штемпеля на вищевказаній накладній, копія якої додана до позовної заяви, вантаж за цим перевізним документом було доставлено Залізницею за призначенням лише 15 листопада 2019 року, тобто з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту та Правилами, та простроченням на 5 діб.
Відповідно до розрахунку позивача загальна сума штрафу за прострочення доставки вантажу склала 113 085,00 грн.
У той же час зі здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення з відповідача суми вказаної штрафної санкції, розрахованої із застосуванням відповідного розміру ставки штрафу, передбаченого пунктом 116 Статуту, вбачається, що зазначений штраф було обраховано позивачем у зв'язку з прострочення відповідачем доставки вантажу шляхом визначення 30 % від загальної суми платежів у розмірі 376 950,00 грн., вказаної в графі № 31 (провізна плата) залізничної накладної. Водночас Залізницею не надано жодних доказів на підтвердження того, що мали місце незалежні від відповідача об'єктивні причини, що зумовили затримку в доставці вантажу, які згідно законодавства дають право Залізниці на збільшення терміну доставки.
Суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо того, що розмір штрафу повинен розраховуватися від суми провізної плати за вирахуванням провізної плати за вагони № 57847188, № 56294580, № 60517950, які були відчеплені від основного складу на станції Помічна. Як встановлено судом, розмір провізної плати відповідно до накладної № 44401362 становить 376 950,00 грн. і зазначена сума провізної плати не зменшувалась у зв'язку відчепленням вищевказаних вагонів. Більше того, зі змісту перевізного документа (досильної накладної), на який посилалася Залізниця, загальна сума платежів за ним становить нуль гривень. Отже, позивачем для розрахунку суми штрафу взято належний розмір провізної плати.
У зв'язку з викладеним суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, дійшов висновку про те, що сума штрафу в розмірі 113 085,00 грн., нарахованого Комбінатом на підставі статей 116, 130 Статуту за наслідками перевезення вантажів за спірною накладною з перевищенням нормативних строків перевезення, є обґрунтованою.
Суд також відхиляє аргументи Залізниці щодо відсутності у позивача як відправника вантажу права пред'являти до відповідача претензії та позови у разі прострочення доставки вищезазначеного вантажу. Умовами статті 133 Статуту передбачено, що вантажоодержувач може передати право на пред'явлення претензій і позовів вантажовідправнику, що засвідчується переуступним підписом на документі (накладній, вантажній, багажній квитанції). Як встановлено судом, спірна накладна містить відповідний переуступний напис на ім'я позивача.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (частина 2 статті 193 ЦК України).
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому, відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 ЦК України, доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи те, що відповідач не надав доказів належного виконання свого зобов'язання щодо своєчасної доставки вантажу, а також доказів, які свідчать про наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, суд дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь Комбінату підлягає штраф у розмірі 113 085,00 грн.
У зв'язку з наведеними обставинами суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову Комбінату в повному обсязі.
Щодо поданого відповідачем клопотання про зменшення розміру штрафу на 50 % суд зазначає наступне.
В силу частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом наведених норм зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе її зменшення.
Тобто, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
При цьому, вирішуючи таке питання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, ступеню виконання зобов'язання, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Оскільки відповідач не довів належними і допустимими доказами наявності передбачених законом виняткових обставин для зменшення розміру нарахованих позивачем штрафних санкцій, беручи до уваги інтереси обох сторін, зважаючи на спричинення позивачу негативних наслідків, які полягали у несвоєчасній доставці відправленого Комбінатом вантажу, а також враховуючи незначний розмір нарахованого позивачем штрафу, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищенаведеного клопотання Залізниці.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з Залізниці на користь Комбінату суми штрафу в розмірі 113 085,00 грн.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь приватного акціонерного товариства "Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат" (39802, Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, будинок 16; ідентифікаційний код 00191282) 113 085 (сто тринадцять тисяч вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. штрафу, а також 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 1 вересня 2020 року.
Суддя Є.В. Павленко