01 вересня 2020 року справа №200/6545/20-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. (повний текст складено 14 липня 2020 року в м. Слов'янськ) у справі № 200/6545/20 (суддя І інстанції - Аляб'єв І.Г.) за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса,-
10 липня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду звернулось ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» із заявою в якій просив постановити ухвалу, якою змінити сторону виконавчого провадження, а саме: первісного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» його правонаступником ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» щодо виконання виконавчого напису від 24.11.2008 року №11584, що вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболєвою В.Л.
В заяві зазначено, що постановою Жовтневого відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції від 23.05.2016 року виконавчий напис нотаріуса повернуто на підставі п.9 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження».
ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» зазначає, що станом на день подачі до суду заяви про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса - не являється стягувачем, а тому не має законних підстав звернутися у відповідні органи ДВС.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. у справі № 200/6545/20 заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса - повернуто без розгляду.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на зазначену ухвалу суду першої інстанції подано апеляційну скаргу, в якій просить оскаржену ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, неправильно застосував норми матеріального права та порушив норми процесуального права.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України.
Згідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, дослідила матеріали справи, обговорила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Суд першої інстанції повертаючи без розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса, зазначив наступне.
Заявником не наведено у заяві та не надано доказів наявності відкритого виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса.
Крім того, суд зазначає, що предметом даної заяви є стягнення за договором іпотеки від 08.06.2007 року №014/7-185/141401/1, що регулюється Цивільним кодексом України.
З огляду на викладене, суд зазначає, що питання заміни сторони виконавчого провадження при виконанні виконавчого напису нотаріуса віднесене до юрисдикції місцевих загальних судів за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса в порядку цивільного судочинства за правилами, встановленими Цивільним процесуальним кодексом України.
Таким чином, оскільки Кодексом адміністративного судочинства України не передбачений порядок заміни стягувача у виконавчому написі нотаріуса, а доказів наявності відкритого виконавчого провадження на підставі цього виконавчого напису нотаріуса заявником не надано, тому суддя розцінює таку заяву безпідставною та необґрунтованою.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції помилковим, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 3 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів - зокрема, виконавчих написів нотаріусів.
Частиною п'ятою статті 15 цього Закону визначено, що в разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною другою статті 74 цього Закону передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Згідно з частиною першою статті 287 КАС учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до статті 379 КАС у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. З наведених норм убачається, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до суду.
Однак законодавець розмежовує порядок оскарження таких рішень дій чи бездіяльності при виконанні судових рішень та при виконанні рішень інших органів (посадових осіб).
Норми Цивільного процесуального кодексу України за аналогією із нормами КАС також регламентують порядок заміни сторони виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК питання, пов'язані із зверненням судового рішення до виконання, вирішує місцевий суд, який розглянув справу.
Таким чином, у порядку цивільного судочинства розглядаються усі спори, пов'язані із виконанням саме судових рішень, винесених місцевим судом.
Однак, у разі оскарження рішень дій чи бездіяльності державного виконавця при виконанні рішень інших органів (зокрема, і виконавчого напису нотаріуса) такий спір має бути вирішений саме адміністративним судом в силу прямих приписів статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 287 КАС .
Отже нормами ЦПК та Господарського процесуального кодексу України встановлено судовий контроль за виконанням рішень, ухвалених судами в порядку цивільного та господарського судочинства.
Судовий контроль за виконанням рішень інших органів покладено законодавством на адміністративні суди. Аналізуючи в сукупності норми статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» та статті 379 КАС, беручи до уваги, що питання правомірності заміни сторони у виконавчому провадженні є, по суті, превентивним судовим контролем у відповідному виконавчому провадженні, це питання повинно вирішуватися в порядку адміністративного судочинства.
Стосовно не надання доказів наявності відкритого виконавчого провадження на підставі вказаного виконавчого напису нотаріуса, колегія суддів зазначає наступне. ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» станом на день подачі до суду заяви про заміну стягувача за виконавчим написом нотаріуса - не являється стягувачем, а тому не має законних підстав звернутися у відповідні органи ДВС.
До того ж, на дату звернення до суду із заявою про заміну стягувача, оригінал виконавчого напису знаходиться у ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» з відміткою дати повернення виконавчого напису стягувачу, що свідчить про відсутність перебування на виконанні виконавчого провадження з виконання виконавчого напису від 24.11.2008 року № 11584, що вчинений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Соболєвою В.Л.
Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 січня 2019 року у справі № 826/7941/117.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. 240, 308, 311, 320, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. у справі № 200/6545/20 - задовольнити.
Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 14 липня 2020 р. у справі № 200/6545/20 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Повне судове рішення складено 01 вересня 2020 року.
Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя А.А. Блохін
Судді І.В. Геращенко
І.В. Сіваченко