ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
про повернення позовної заяви
02 вересня 2020 року м. Київ № 320/5936/20
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Вовк П.В., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства оборони України, Міністерства соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Пенсійного фонду України про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2020 року передано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва за підсудністю адміністративну справу № 320/5936/20 за позовом ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) до Кабінету Міністрів України (далі також - КМУ, відповідач-1), Міністерства охорони здоров'я України (далі також - МОЗ, відповідач-2), Міністерства оборони України (далі також - Міноборони, відповідач-3), Міністерства соціальної політики України (далі також - Мінсоцполітики, відповідач-4), Міністерства фінансів України (далі також - Мінфін, відповідач-5), Державної казначейської служби України (далі також - ДКСУ, відповідач-6), Пенсійного фонду України (далі також - ПФУ, відповідач-7), в якому позивач просить суд:
визнати незаконним та протиправним використання Міноборони, Київським Червонопрапорним Військовим Округом громадянина України ОСОБА_1 колишнього військовослужбовця НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , при виконанні ним спеціального Урядового завдання по локалізації та ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з цілодобовим перебуванням його в особливо небезпечній зоні підвищеного радіаційного опромінення за відсутністю належних засобів індивідуального захисту та відповідних приладів радіаційного контролю з об'явленням «військового стану» та загрозою при цьому його життю та здоров'ю;
визнати протиправною бездіяльність КМУ, як суб'єкта владних повноважень, при виконанні ними своїх прямих функціональних обов'язків, відносно громадянина України ОСОБА_1 , колишнього військовослужбовця НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , при захисті його конституційних прав та законних інтересів щодо забезпечення пільг і компенсацій, як особі, яка має статус постраждалої в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС та статус інваліда війни;
зобов'язати КМУ доручити Мінфіну разом із відповідними міністерствами забезпечити фінансування, а саме:
а) МОЗ України разом з АМН України здійснити перерахунок дози опромінення громадянину України ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , та встановити відповідний і вірний медичний діагноз;
б) МО України видати відповідну довідку з фіксуванням фактично виконаних робіт при ліквідації аварії на ЧАЕС, часу та місця їх виконання, часу перебування в зоні небезпеки під впливом радіоактивного опромінення з об'явленням військового положення та отримавшим колективне переопроміненя громадянину України ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , та виконати протокольне рішення Міжвідомчої Урядової комісії від 05 листопада 2004 року, а саме видати на руки акти за формою Н-1;
зобов'язати КМУ разом з Міністерством фінансів України, Державним казначейством України та Пенсійним фондом України:
а) провести індексацію пенсійного забезпечення та соціальних виплат відповідно до Законів «Про Державний бюджет України» з 2003 року по 2019 рік, нарахувати та виплатити громадянину України ОСОБА_1 заборгованості недоотриманої пенсії та соціальних виплату розмірі 178 615, 89 грн.;
б) провести нарахування та виплату недоотриманої пенсії за період з 2015 року по час винесення судового рішення громадянину України ОСОБА_1 у розмірі 885 240,00 грн.;
в) виплатити громадянину України ОСОБА_1 суму у розмірі 500 000,00 грн. у вигляді моральної шкоди;
г) виплатити громадянину України ОСОБА_1 суму судових витрат (юридичні послуги, експертизи, документація та ін.) у розмірі 25 000,00 грн., разом стягнути суму у розмірі 1 588 855,89 грн.;
зобов'язати Пенсійний фонд України разом з Міністерством соціальної політики перерахувати та призначити громадянину України ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта 50937, пенсійне забезпечення, як за особливі заслуги перед Україною та виконання ним важливого і відповідального Урядового завдання при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, з врахуванням фактичних даних праці та періоду перебування ним в зоні небезпеки, встановлення єдиної тарифної ставки, як для особи яка працювала з ядерними відходами та отравляючими речовинами та з зарахуванням всіх належних Урядових постанов та розпоряджень, які регламентували форму і порядок оплати праці громадян, які приймали участь в заходах з локалізації та ліквідації аварії на ЧАЕС.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа № 320/5936/20 була розподілена на суддю Вовка П.В.
Згідно з п. 3 ч. 1 статті 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Суд, з'ясовуючи питання про дотримання позивачем правил підсудності, зазначає наступне.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі також - Конвенція) гарантує особі право на справедливий суд, яке передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, як зазначає Європейський Суд з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05).
Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 4 КАС України, адміністративний суд - суд, до компетенції якого цим Кодексом віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ.
Положеннями ч. 1 статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб'єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов'язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов'язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 14) спорах із суб'єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв'язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу.
Згідно з ч. 1 статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:
1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;
2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;
3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій;
4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;
5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до п. 6 ч. 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
За правилами ч. 1 статті 172 КАС України, в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною вимогою в розумінні п. 23 ч. 1 статті 4 КАС України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
За своїм змістом вимоги позивача викладені у позовній заяві фактично стосуються незаконності дій Міноборони з приводу використання громадянина України ОСОБА_1 , колишнього військовослужбовця НОМЕР_1 Окремого Батальйону Спеціального Захисту військової частини польова пошта НОМЕР_2 , при виконанні ним спеціального Урядового завдання по локалізації та ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС з цілодобовим перебуванням його в особливо небезпечній зоні підвищеного радіаційного опромінення за відсутністю належних засобів індивідуального захисту та відповідних приладів радіаційного контролю з об'явленням «військового стану» та загрозою при цьому його життю та здоров'ю; та бездіяльності інших відповідачів при захисті конституційних прав та законних інтересів позивача щодо забезпечення пільг і компенсацій, як особі, яка має статус постраждалої в наслідок аварії на Чорнобильській АЕС та статус інваліда війни; пенсійного забезпечення позивача і т.д.
Щодо пов'язаності вимог підставами виникнення і поданими доказами, слід враховувати, що у відповідності до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Поряд з цим, аналізуючи зміст позовної заяви та додані до неї документи, суд наголошує, що підстави позову щодо кожного з відповідачів є різними, індивідуальними, оскільки кожен з них діяв окремо в межах повноважень та у спосіб, який встановлений законом.
Тобто, обставини, заявлені у позові, та підстави позову є різними, не пов'язаними між собою. Предметом позову є об'єднані вимоги, які мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами.
Суд також звертає увагу, що об'єднані позивачем в одній позовній заяві вимоги, не є основними та похідними позовними вимогами.
З огляду на викладене, позовна заява підлягає поверненню позивачу з доданими до неї документами.
Додатково суд зазначає, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (ч. 8 статті 169 КАС України).
Керуючись статтями 169, 172, 256 КАС України, суд -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 повернути позивачеві.
2. Копію ухвали про повернення позовної заяви разом з позовом надіслати особі, яка її подала.
Ухвала суду, відповідно до ч. 2 статті 256 КАС України, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.
Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя П.В. Вовк