ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
31 серпня 2020 року м. Київ № 640/2160/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0137061302 та №0137101302 від 26.04.2018 року.
Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що заповнюючи декларацію допустила ряд помилок, але такі помилки не призвели до матеріальних втрат Державним бюджетом.
Також позивач звертає увагу на те, що при прийнятті рішень за допущені арифметичні та методологічні помилки, які призвели до нарахування штрафних санкцій, у кожному конкретному випадку слід об'єктивно враховувати причини та обставини, що призвели до виникнення таких помилок, і застосовувати штрафні санкції за наявності достатніх підстав щодо намірів навмисного ухилення від сплати податкових зобов'язань із врахуванням розмірів заниження об'єкта оподаткування.
Зазначає про те, що у главі 11 Податкового кодексу України не передбачено застосування відповідальності до платників податків при виявленні порушень, які не призвели до заниження податкових зобов'язань. Таким чином, на думку позивача, допущені нею у декларації помилки, які носять методологічний характер та в цілому не впливають на результати декларації, не є підставою для висновку про порушення платником вимог податкового законодавства і нарахування йому відповідного грошового зобов'язання або/та застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.02.2019 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на позов.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому він, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначив, що за результатами камеральної перевірки податкової декларації позивача про майновий стан і доходи за 2017 рік ГУ ДФС встановлено, що сума податку на доходи фізичних осіб, зазначена платником такого податку у податковій декларації, є меншою ніж визначено за результатами перевірки, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 64426,77 грн. Також встановлено, що сума військового збору, зазначена платником у податку у податковій декларації, є меншою ніж визначено за результатами перевірки, що призвело до заниження суми податку, що підлягає сплаті до бюджету на 5368,90 грн.
Саме тому відповідач вважає вимоги позивача, викладені в позовній заяві необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), зареєстрована як фізична особа - підприємець номер запису - 2 072 017 0000 037218, перебуває на обліку як платник податку у контролюючому органі. Основним видом економічної діяльності підприємця за КВЕД є 46.75 Оптова торгівля хімічними продуктами.
07.02.2018 фізичною особою-підприємцем подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2017 рік, де зазначено в графі 3 рядка 10 суму чистого оподатковуваного доходу 149 451,50 грн. (а.с.16), тоді як згідно розрахунку до декларації чистий оподатковуваний дохід становить 357 926,50 грн. (а.с.19).
16.11.2017 позивачем було сплачено єдиний податок з фізичних осіб та військового збору 12.02.2018 у сумі 67 710,00 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с.23-29).
В розрахунку податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходів, отриманих самозайнятою особою (додаток ф2) позивачем визначено та зазначено в рядку 1.1 розрахунку, суму податку на доходи фізичних осіб - 64 426,77 грн., що співпадає із даними камеральної перевірки.
Позивачем, протягом звітного 2017 року було здійснено авансовий платіж з цього податку в розмірі 18 210,00 грн. (16.11.2017 року), але помилково зазначено про це в рядку 1.2, замість 1.3, що в подальшому призвело до заповнення рядка 1.5 розрахунку та перенесено отриману різницю вже в декларацію, графу 6 рядка 10.
Як наслідок сума податку, що підлягає сплаті самостійно з податку на доходи фізичних осіб в графі 6 рядка 10 зазначено 46 426,77 грн. замість 64 426,77 грн.
В рядку 23.1 податкової декларації за 2017 рік визначено декларантом суму військового збору 5 368,90 грн., а сплачено 6000,00 грн. 12.02.2018 року.
ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, у порядку ст.76 розділу ІІ та вимог ст.ст.176, 177 проведено камеральну перевірку податкової декларації про майновий стан і доходи поданої позивачем за 2017 рік.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 07.03.2018 року №1907/26-15-13-02-11-2557412524 та винесено податкові повідомлення-рішення від 26.04.2018 року:
- №0137061302, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем « 11010500 податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у сумі всього 80 533,46 грн., у тому числі за основним платежем - 64 426,77 грн., штрафних (фінансових) санкцій -16 106,69 грн., застосовано за порушення п.177.1 ст.177 ПК України;
- №0137101302, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем « 11011000 військовий збір» у сумі всього - 6 711,13 грн., у тому числі за основним платежем - 5 368,90 грн., штрафних (фінансових) санкцій - 1 342,23 грн., застосовано за порушення п.п.1.2, п.п.1.3 п.16 прим.1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Не погоджуючись із винесеними податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Правові та організаційні засади забезпечення збору єдиного податку з фізичних осіб, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначаються Податковим кодексом України.
Відповідно до статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Статтею 36 Податкового кодексу України передбачено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно (статті 31 Податкового кодексу України)
Положеннями пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір (п.16 № підрозділу 10 Податкового кодексу України). Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Підпункт 163.1.1 п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України передбачає, що Об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Пунктом 164.1 ст.164 ПК України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.
Так, стаття 177 ПК України визначає оподаткування доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.
Пункт 177.1 ст.177 ПК України передбачає, що доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу (18%).
Згідно п.177.2 ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 фактично та у повному обсязі сплатила узгоджене податкове зобов'язання та до закінчення граничного строку сплати, але з помилками при заповненні декларації, що не є правовою підставою для висновку про несплату податку у визначений законодавством строк, оскільки допущена помилка не спричинила настання негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.
Позивачем вчинені всі необхідні дії для повного та своєчасного виконання свого податкового обов'язку зі сплати грошового зобов'язання. До того ж, оскільки такі суми зараховуються на єдиний казначейський рахунок, помилкове визначення рядків під час заповнення декларації не спричинило настання негативних наслідків або збитків для бюджету.
Правова позиція, аналогічна цій, висловлювалась у постанові Верховного Суду України від 16 червня 2015 року у справі №21-377а15, постанові Верховного Суду від 28 травня 2019 року у справі № 826/24675/15.
Верховний суд також виснував, що помилка під час перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету в строк, встановлений пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, має кваліфікуватись як дія, хоча й помилкова. Відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника податків при сплаті узгодженої суми грошового зобов'язання, не можуть бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України.
Крім того, Верховний Суд України зазначив, що для підтвердження факту несплати узгодженої суми грошового зобов'язання необхідно встановити, що у визначений законодавством строк, платник податків не вчиняв дії, спрямовані на перерахування узгодженої суми грошового зобов'язання до бюджету.
Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі №826/1/16 (К/9901/28108/18), від 17 січня 2018 року у справі №2а-2686/09/2670 (К/9901/2649/18).
Суд зазначає, що податковий орган не заперечує факту надходжень грошових коштів, сплачені позивачем на виконання податкових зобов'язань. Помилки при заповнені декларації не можуть слугувати підставою для застосування до позивача вказаних санкцій.
При цьому, суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього інше рішення, яке б відповідало закону, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Ураховуючи викладене, встановивши, що помилкове визначення рядків у податковій декларації під час її заповнення не може бути підставою для застосування штрафів, передбачених пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України, а суд не може підміняти податковий орган у здійсненні функцій щодо притягнення платника податків до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій, тому суд приходить висновку, що податкові повідомлення-рішення №0137061302 та №0137101302 від 26.04.2018 року є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не обґрунтував обставини щодо правомірності прийнятих ним рішень, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача правомірні, обґрунтовані і підлягають до задоволення повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 872,45 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією від 29.01.2019 року №36 (а.с.4).
З огляду на те, що судом задоволено позов в повному обсязі, у даному випадку наявні достатні та необхідні правові підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат.
Керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246, 257 - 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 26.04.2018 року №0137061302 та №0137101302.
Присудити на користь Фізичної особи - підприємця, ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) судові витрати у розмірі 872,45 грн.
Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя І.В. Смолій