27 серпня 2020 року м. Чернігів Справа № 620/2275/20
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Клопота С.Л.,
за участю секретаря Шевченко А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Шелеста С.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області та просить:
1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01.04.2020 №25-5816/14- 20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства.
2. Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву від 25.02.2020 та прийняти рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що відмова у наданні ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області, яка викладена у наказі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01.04.2020 №25-5816/14- 20-сг, з підстав надання такого ж дозволу іншій особі, є протиправною, оскільки така підстава відмови не передбачена нормами діючого законодавства.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Позивач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, про дату, час та місце судового розгляду повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Суд вважає за можливе розглянути справу без її участі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Батьки малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області з письмовою заявою від 25.02.2020 про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га. для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Наказом від 01.04.2020 №25-5827/14-20-сг Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області відмовило ОСОБА_3 у наданні дозволу з тієї підстави, що стосовно цієї земельної ділянки наданий дозвіл на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність іншій особі.
Не погодившись з такою відмовою, позивачі оскаржили її до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 ЗК України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
При цьому, пунктом «а» частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 33 ЗК України земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам України і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок.
Пунктом «в» частини 3 статті 116 ЗК України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених вказаним Кодексом.
Згідно з частиною 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2.0 гектара.
Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
У спірних правовідносинах, з огляду на Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затверджене Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15, таким органом є відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховні Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обгрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (частина 7 статті 118 ЗК України).
Статтею 122 ЗК України визначений вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, який розширеному тлумаченню не підлягає.
Така підстава як надання дозволу на розроблення проекту землеустрою іншій особі, на яку посилається відповідач у своєму наказі, нормами ЗК України не передбачена.
Оскільки надання одній особі дозволу на розроблення документації із землеустрою ще не свідчить про отримання нею в подальшому саме цієї земельної ділянки у власність, тому вказана обставина не може бути перешкодою для надання дозволу іншій особі. Більш того чинним законодавством не заборонено отримання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо однієї й тієї ж земельної ділянки кількома особами.
При зверненні до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства позивачами були подані всі необхідні документи, передбачені нормами ЗК України.
За таких обставин та з урахуванням того факту, що ЗК України передбачено механізм безоплатної передачі земель сільськогосподарського призначення у власність та вичерпні підстави для відмови у цьому, а відповідач не мав права відмовляти ОСОБА_3 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність з підстав, не передбачених ЗК України, слідує висновок про протиправність такої відмови.
У своєму рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Відмовляючи позивачам у наданні відповідного дозволу відповідач не навів жодних з передбачених нормами ЗК України підстав для такої відмови.
Тобто за відсутності законних підстав для відмови у наданні дозволу відповідач повинен був надати такий дозвіл. Тому повноваження відповідача за таких умов не є дискреційними.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.11.2019 у справі №509/1350/17 оцінюючи ефективність обраного судом способу захисту (зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву) зазначила, що суд має право визнати бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії. Суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Згідно позиції Верховного Суду у даному випадку ефективним способом захисту порушеного права є зобов'язання ГУ Держгеокадастру прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд враховує, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, доказів понесення ним інших судових витрат суду не надано, тому судові витрати, що підлягають відшкодуванню, відсутні.
Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_2 , ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (пр.Миру, буд.14, м.Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 39764881) про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 01.04.2020 №25-5816/14- 20-сг про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву від 25.02.2020 та прийняти рішення про надання ОСОБА_3 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,00 га, для ведення особистого селянського господарства на території Івковецької сільської ради Прилуцького району Чернігівської області.
Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Повний текст рішення виготовлено 02 вересня 2020 року.
Суддя С.Л. Клопот