01 вересня 2020 року м. Кропивницький справа № 340/1416/20
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу
за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 )
до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул.Шевченка, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДРПОУ - 04364905)
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
І. Зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області про:
- визнання протиправним і скасування рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 05.03.2020 року №3328 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 »
- зобов'язання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області прийняти рішення про затвердження, погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність громадянам: голові СФГ Мотузенка Віктора Анатолійовича для ведення фермерського господарства та членам СФГ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 43,6600 га із земель СФГ Мотузенка В.А. на території Вишняківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та надання їх у власність ОСОБА_1 , площею 5,4575 га, кадастровий номер 3522581600:02:000:9009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
ІІ. Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є членом СФГ Мотузенка В.А. та має право на земельну частку (пай) земель сільськогосподарського призначення, що перебувають у користуванні господарства.
На підставі розпорядження, за заявою позивача розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність, який погоджено територіальним органом центрального органу виконавчої влади.
Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області по Кіровоградському району на підставі проекту землеустрою здійснено державну реєстрацію земельної ділянки та присвоєно кадастровий номер.
За результатом розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність відповідачем прийнято рішення про відмову у такому затвердженні у зв'язку із смертю землекористувача.
Не погоджуючись із прийнятим рішення про відмову у затвердженні проекту землеустрою позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Відповідач своїм правом на подання заперечень не скористався але подав до суду пояснення в яких зазначив, що згідно останньої правової позиції земельні ділянки надані громадянам у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства переходять у фактичне користування фермерського господарства з моменту його державної реєстрації, а право постіного користування не припиняється у зв'язку із смертю фізичної особи користувача (а.с.97-99).
ІІІ. Заяви (клопотання) учасників справи інші процесуальні дій у справі.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та роз'єднано позовні вимоги у самостійні провадження (а.с.62-65).
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Шевченка, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДРПОУ - 04364905) про визнання протиправним і скасування рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 05.03.2020 року №3328 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 » та зобов'язання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області прийняти рішення про затвердження, погодженого у встановленому законом порядку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність громадянам: голові СФГ Мотузенка Віктора Анатолійовича для ведення фермерського господарства та членам СФГ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 43,6600 га із земель СФГ Мотузенка В.А. на території Вишняківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та надання їх у власність ОСОБА_1 , площею 5,4575 га, кадастровий номер 3522581600:02:000:9009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва залишено на розгляді в адміністративній справі №340/1416/20.
Ухвалою суду від 15.07.2020 року у відповідача витребувано додаткові докази та письмові пояснення, а також продовжено процесуальний строк розгляду справи на один місяць (а.с.79-80).
22.07.2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (а.с.83-93).
28.07.2020 року від представника відповідача надійшли пояснення щодо заявлених позовних вимог (а.с.96-105).
03.08.2020 року від представника позивача надійшли додаткові пояснення (а.с.106).
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.
Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи перебування головуючого судді по справі у відпустці (інший неробочий день), з урахуванням положень ч.ч.1, 6 ст. 120 КАС України, дана адміністративна справа вирішується судом у межах строку, визначеного ст.258 КАС України.
ІV. Обставини встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши подані сторонами документи, з'ясувавши зміст спірних правовідносин з урахуванням доказів судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії КР №100053 від 30.01.1996 року громадянину ОСОБА_2 виділено та надано у постійне користування земельну ділянку площею 29,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства на підставі розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградського району Кіровоградської області від 20 жовтня 1995 року №184-р.
Відповідно до рішення Кіровоградської районної ради №218 від 27.02.1998 року до постійного користування внесено зміни та замість 29,7 га, громадянину ОСОБА_2 надано у постійне користування земельну ділянку 50,9 га з яких 50,0 га - сільськогосподарських угідь, 0,9 га - під будівлями, лісосмугами та іншими угіддями.
Згідно рішення Вишняківської сільської ради №112 від 26.03.1998 року громадянин ОСОБА_2 отримав у приватну власність, із земель наданих йому у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, земельну ділянку площею 6,34 га, в результаті чого земельна ділянка надана громадянину ОСОБА_2 у постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства зменшилась до 44,56 га (50,9 - 6,34 = 44,56 га), з яких 43,66 га - сільськогосподарських угідь, 0,9 га - під будівлями, лісосмугами та іншими угіддями.
Згідно виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у 1996 році зареєстровано селянське (фермерське) господарство Мотузенка Віктора Анатолійовича, що також підтверджується довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.30 зворот, 31).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивач є членом Селянського (фермерського) господарства Мотузенка Віктора Анатолійовича.
Позивач звернувся із заявою до Кіровоградської районної державної адміністрації про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель ФГ "Мотузенка В.А." у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства на території Вишняківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області (а.с.11).
Відповідно до розпорядження Кіровоградської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 30.10.2012 № 1030-р голові селянського (фермерського) господарства ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства у розмірі земельної частки (паю) сільськогосподарського підприємства із земель СФГ Мотузенка В.А. за межами с. Вишняківка Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с.12-13).
Цим же розпорядженням надано дозвіл членам СФГ Мотузенка В.А. а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва у розмірі земельної частки (паю) сільськогосподарського підприємства із земель СФГ Мотузенка В.А. за межами с. Вишняківка Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області.
Відповідно до заяви поданої до Державного підприємства «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» голова селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 надав згоду на вилучення земельної ділянки площею 43,66 га, наданої господарству у постійне користування для ведення фермерського господарства, для розпаювання між членами селянського (фермерського) господарства ОСОБА_2 та передачу у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.32).
Державним підприємством «Кіровоградський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність громадянам: голові СФГ Мотузенка В.А. для ведення фермерського господарства та членам СФГ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 43,6600 га із земель СФГ Мотузенка В.А. за межами с. Вишняківка Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (а.с.7-10, 14 - 29).
Вказаний проект землеустрою погоджено Головним управлінням Держземагснетва у Кіровоградській області Державного агентства земельних ресурсів України від 15.04.2013 № 4295/0-3.3/19-13 (а.с.30).
Відповідно до висновку, Головне управління Держземагенства у Кіровоградській області розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 43,6600 га громадянам у власність, в тому числі по угіддях: 43,6600 га рілля, з них: громадянину ОСОБА_3 - 5,4575 га для ведення фермерського господарства, громадянам ОСОБА_6 - 5,4575 га, ОСОБА_5 - 5,4575 га, ОСОБА_4 - 5,4575 га, ОСОБА_8 - 5,4575 га, ОСОБА_1 - 5,45754 га, ОСОБА_9 - 5,4575 га, ОСОБА_7 - 5,4575 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель, що перебувають у постійному користуванні Мотузенка Віктора Анатолійовича на підставі державного акта серія КР №100053, реєстраційний №55 від 30.01.1996 року, управління погоджує його та не заперечує проти відведення земельних ділянок.
30.07.2013 року Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області здійснено державну реєстрацію земельної ділянки площею 5,4575 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та присвоєно їй кадастровий номер 3522581600:02:000:9009 (а.с.36).
06.02.2020 року ОСОБА_1 звернулась із заявою до Соколівської сільської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність для ведення фермерського господарства та членам СФГ для ведення товарного сільськогомподарського виробництва загальною площею 43,6600 га із земель СФГ "Мотузенка В.А." розташованих на території с. Вишняківка Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області та передати їй, як члену фермерського господарства у власність земельну частку (пай) площею 5,4575 га для ведення фермерського господарства (а.с.39).
За результатами розгляду заяви Соколівською сільською радою Кропивницького району Кіровоградської області прийнято рішення від 05.03.2020 року №3328 про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 у зв'язку із смертю користувача (а.с.40).
Позивач, вважаючи зазначене рішення відповідача протиправним звернувся до суду з даним позовом для захисту своїх прав.
V. Оцінка суду.
Надаючи правову оцінку обґрунтованості аргументам, наведеними учасниками справи, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Відповідно до ст.14 Конституції України та ст.373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Згідно з частинами 1, 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Пунктом "в" ч.3 ст.116 Земельного кодексу України визначено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Частиною 4 статті 122 Земельного кодексу України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою вказаної статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Відповідно до частин 9, 10 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (ч.6 ст.186 Земельного кодексу України).
Приписами частин 1, 4, 5 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.
Розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.
Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.
Приписами статті 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна для об'єктів будівництва III - V категорії складності, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.
При цьому, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.
Відповідно до ч.8 ст.186-1 Земельного кодексу України, у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Органами, зазначеними в частинах 1-3 цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.
Як вбачається з матеріалів справи, Державним кадастровим реєстратором Головного управління Держземагенства у Кіровоградській області на підставі поданого проекту землеустрою, після його перевірки на предмет відповідності вимогам закону 30.07.2013 року здійснено державну реєстрацію запроектованої до відведення земельної ділянки з присвоєнням кадастрового номера 3522581600:02:000:9009 (а.с.36).
За таких обставин, державна реєстрація земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою підтверджує ту обставину, що даний проект землеустрою відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки в протилежному випадку Державним кадастровим реєстратором було б прийнято рішення про відмову у відповідній реєстрації земельної ділянки.
Таким чином, ст.186-1 Земельного кодексу України передбачено два альтернативні варіанти рішень у формі висновку, які можуть бути прийняті територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки: про затвердження цього проекту або про відмову в його затвердженні.
Також, частиною 17 статті 186 Земельного кодексу України встановлено, що підставою для відмови у погодженні документації із землеустрою може бути лише невідповідність її положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівної документації.
Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, іншим суб'єктам, визначеним цією статтею, при погодженні та затвердженні документації із землеустрою забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до складу документації із землеустрою, встановленого Законом України "Про землеустрій"; надання погодження документації із землеустрою будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями, погодження яких не передбачено цією статтею; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб'єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами (ч.18 ст.186 Земельного кодексу України).
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що проект землеустрою підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, який за результатом дослідження обов'язкових до подання документів, передбачених ст.50 Закону України "Про землеустрій", надає вмотивований висновок стосовно можливості його відведення. У разі встановлення недоліків проекту землеустрою, державний орган має надати суб'єкту звернення строк для їх усунення.
Таким чином, реалізації права особи на отримання земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства передує декілька окремих етапів (звернення до компетентного органу за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою, замовлення такого проекту, його розробка, погодження, подання на затвердження). Останнім етапом реалізації вказаного права є затвердження уповноваженим органом проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Досліджуючи оскаржуване рішення від 05.03.2020 №3328 «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою та надання земельної ділянки у власність» встановлено, що відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність прийнято в зв'язку із смертю користувача земельної ділянки.
В даному випадку суд зазначає, що відповідно до ст. 12 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 937-IV (далі - Закон № 937-IV) землі фермерського господарства можуть складатися з: а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; б) земельних ділянок, що належать громадянам-членам фермерського господарства на праві приватної власності; в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.
Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство.
Статтею 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.
Згідно з частиною 1 статті 5, частиною 1 статті 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону № 937-IV).
З комплексного аналізу вимог статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону № 937-IV можна зробити висновок, що після набуття права власності або користування земельною ділянкою фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов'язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.
Така правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16, від 20 червня 2018 року у справі № 317/2520/15 та від 12 грудня 2018 року № 388/1103/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 року у справі №615/2197/15-ц суд дійшов висновку, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки. У відносинах, а також спорах з іншими суб'єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) СФГ. У таких правовідносинах їх суб'єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа.
Отже, у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов'язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства.
Суд зазначає, що на час розгляду заяви про затвердження проекту землеустрою СФГ "Мотузенка Віктора Анатолійовича" було обізнане щодо надання згоди про вилучення земельної ділянки для розпаювання проте, заперечень, відмови чи відкликання такої згоди відповідачу не направлялось та не повідомлялось.
Таким чином викладені відповідачем у оскаржуваному рішенні мотиви для відмови не містять, передбаченої ч.9 ст.118, ч.6 ст.186-1 Земельного кодексу України, підстави для відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.
Отже, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив позивачу у затвердженні проекту землеустрою, з підстав, що не передбачені законодавством, тому суд визнає рішення №3328 від 05.03.2020 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Щодо вимог позивача про зобов'язання Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою суд зазначає наступне.
Так, зобов'язання затвердити проект щодо відведення вказаної земельної ділянки є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Затвердження такого проекту без необхідних дій суб'єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.
Відповідно до Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акту.
У разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
Частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В матеріалах справи наявні докази, які свідчать про наявність можливості у суб'єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням позиції суду.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушених прав позивача та можливість їх захисту в обраний ними спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправним рішення про відмову у затвердженні позивачу проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено, шляхом зобов'язання відповідача прийняти відповідне рішення, тобто рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки.
VI. Судові витрати.
При зверненні до суду з даним адміністративним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. (а.с.61). З огляду на викладене, відповідно до ст. 139 КАС України, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 132, 139, 143, 242-246, 255, 260-263, 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) до Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Шевченка, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДРПОУ - 04364905) - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області від 05.03.2020 року №3328 «Про відмову в затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для ведення фермерського господарства та надання земельної ділянки у власність громадянці ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Соколівську сільську раду Кропивницького району Кіровоградської області прийняти рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок сільськогосподарського призначення в розмірі земельної частки (паю) у власність громадянам: голові СФГ Мотузенка Віктора Анатолійовича для ведення фермерського господарства та членам СФГ для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 43,6600 га із земель СФГ Мотузенка В.А. на території Вишняківської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області та надання їх у власність ОСОБА_1 , площею 5,4575 га, кадастровий номер 3522581600:02:000:9009 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Соколівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області (вул. Шевченка, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, код ЄДРПОУ - 04364905).
Копію рішення направити сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано 01.09.2020 року.
Суддя
Кіровоградського окружного
адміністративного суду Р.В. Жук