31 серпня 2020 року № 320/4036/20
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Терлецької О.О., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправним дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року;
- зобов'язати В/Ч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.01.2016 року по 28.02.2018.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем протиправно у період з 01.01.2016 по 28.02.2018 не було проведено нарахування та виплату індексації його грошового забезпечення. Стверджує, що посилання відповідача на недостатнє фінансування є безпідставними, оскільки обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права нарахування та виплату індексації грошового забезпечення.
Ухвалою суду від 18.05.2020 в зазначеній справі відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.
Відповідач позов не визнав, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що проведення індексації грошових виплат населення здійснюється у межах фінансових ресурсів. У той же час, у спірний період фінансові ресурси на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 не виділялись, а тому підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за попередні періоди відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних Силах України на посаді начальника топогеодезичної служби відділу бойового забезпечення штабу управління повітряного командування «Центр».
Наказом командувача Повітряних сил України № 185 від 19.03.2020 року позивача відповідно до пункту 2 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» було звільнено з військової служби у запас за підпунктом «б» (за станом здоров'я) (копія витягу з послужного списку від 23.04.2020 № 1802).
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 92 від 21.04.2020 року позивача з 23 квітня 2020 року було виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 (копія витягу з наказу № 92).
Відповідно до витягу з послужного списку позивач від 30.03.2020 в період з 05.06.16 по 15.09.2019 проходив службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника топогеодезичної служби штабу В/Ч НОМЕР_1 (копія витягу з послужного списку).
Позивач 22.04.2020 звернувся до командира В/Ч НОМЕР_1 із заявою про надання інформації про нараховану, або ту що повинна бути нарахована індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 року.
На звернення позивача листом №20 від 24.04.2020 року отримано відповідь за підписом командира В/Ч НОМЕР_1 про те, що з 01.01.2016 по 28.02.2018 у зв'язку з відсутністю наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення не було.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Військова служба є особливим видом публічної служби, тому її проходження передбачає особливе регулювання проходження служби військовослужбовцями, а саме межі реалізації ними своїх службових прав у зв'язку з специфікою їх правового статусу. Тому, правовідносини щодо проходження військової служби врегульовані як загальним законодавством України так і спеціальним законодавством. При цьому, пріоритетними є норми спеціального законодавства, адже вони враховують специфіку військової служби.
Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права га обов'язки військовослужбовців є Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Так, відповідно до абзацу другого частини третьої статті 9 Закону № 2011-XII грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини шостої статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі - Закон № 1282-ХІІ), проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Відповідно до пункту 6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078) виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Абзацом одинадцятим пункту 6 Порядку № 1078 також встановлено, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, з аналізу вищенаведених норм вбачається, що виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за умови наявності у організації, яка фінансується з державного бюджету, коштів, передбачених для виплати індексації на відповідний рік.
Відповідно до розрахунків фонду грошового забезпечення військової частини НОМЕР_1 на 2016 рік та на 2018 рік (див. додатки 1. 2) фінансових ресурсів для індексації грошового забезпечення військовослужбовців передбачено не було.
Крім того, Департаментом фінансів Міністерства оборони України було надано роз'яснення від 26.03.2018 № 248/1485 (далі - роз'яснення Департаменту фінансів МОУ) щодо порядку нарахування та виплати у 2016-2018 роках індексації грошового забезпечення.
У роз'ясненні Департаменту фінансів МОУ зазначено, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України протягом січня 2016 року - лютого 2018 року у Міністерства оборони України не було.
Також, відповідно до роз'яснення Департаменту фінансів МОУ, з посиланням на листи Міністерства соціальної політики України від 08.08.2017 року № 13700/з та № 78/0/66-17 від 08.08.2017 року механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційносгі) пункту 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» визначено, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
Враховуючи необхідність забезпечення Збройними Силами України відсічі російської агресії на сході України, протягом 2016-2018 років не було фінансової можливості виплачувати індексацію грошового забезпечення. Фінансовий ресурс Збройних Сил України протягом 2016-2018 років розподілявся таким чином, щоб зберегти баланс інтересів усього українського суспільства та не допустити поширення бойових дій на всю територію нашої Держави. Зокрема, в першу чергу виплачувалися грошове забезпечення військовослужбовцям, винагорода за участь в АТО та компенсації у разі травмування або загибелі військовослужбовців.
Таким чином, у відносинах щодо виплати індексації грошового забезпечення позивачу військова частина НОМЕР_1 діяла у спосіб та у межах, визначених законодавством. Тому підстав для визнання дій військової частини НОМЕР_1 протиправними немає.
Також, слід врахувати, що відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов'язані у п'ятиденний строк прибути до районних (міських) військових комісаріатів для взяття на військовий облік.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
При цьому, позивач не надав доказів оскарження наказу про виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а відтак, станом на момент звільнення позивача ним фактично було погоджено проведення всіх необхідних розрахунків.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій, відповідно суд вважає, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.
Суддя Терлецька О.О.