(про закриття провадження у справі)
17 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/10015/20
категорія 109020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Шимоновича Р.М.,
секретар судового засідання Єфремова О. С.,
за участю: представника позивача Хаюк С. М., Прачук І. П.
представника відповідача Федосюк В. О.,
представника третьої особи Соколовський С. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Грунти Полісся" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області третя особа: Ушомирська сільська рада Коростенського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Грунти Полісся" з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, третя особа: Ушомирська сільська рада Коростенського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13 липня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Призначено відкрите судове засідання на 12 серпня 2020 року.
31 липня 2020 року на адресу суду від представника Ушомирської сільської ради Коростенського району Житомирської області надійшли пояснення. Представник вважає позовні вимоги безпідставними, а наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 року законним та обгрунтованими.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що оспорюваний наказ не стосується прав, свобод та інтересів позивача, не спрямовний на винекнення щодо нього жодних юридичних наслідків, відтак позовні вимоги є необгрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
04 серпня 2020 року від Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Вказане клопотання мотивовано тим, що на підставі оспорюваного наказу в Ушомирської сільської ради виникло та зареєстровано право власності, отже виникає спір про право цивільне, розгляд якого не належить до юрисдикції адміністративного суду.
17 серпня 2020 року у судовому засіданні представник позивача заперечив проти закриття провадження у справі.
Представник відповідача просив закрити провадження у справі з підстав наведених у поданому клопотанні.
Представник третьої особи не заперечував проти закриття провадження у справі.
Переглянувши доводи клопотання та матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі, з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.3 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи;
Відповідно до п.1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських або цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Публічно-правовим, вважається, зокрема, спір, у якому сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні і в якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Необхідною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення ним публічно-владних управлінських функцій. Ці функції суб'єкт повинен виконувати саме в тих правовідносинах, у яких виник спір.
Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб'єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.
До юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб'єктами стосовно їх прав та обов'язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб'єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого (інших) суб'єкта (суб'єктів), а останній (останні) відповідно зобов'язаний виконувати вимоги та приписи такого суб'єкта владних повноважень.
Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Згідно із частинами другою та третьою статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною нормою та статтями 118, 122 Земельного кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Отже, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває або позбувається речового права на земельну ділянку, то спір стосується приватноправових відносин і підлягає розгляду в порядку цивільного чи господарського судочинства залежно від суб'єктного складу сторін спору.
Аналогіна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 29.01.2019 року по справі № 813/1321/17, від 20.03.2019 року по справі № 591/6396/16а, від 26.02.2020 року по справі № 810/2938/17, від 08.07.2020 року по справі № 813/3256/18.
За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
З огляду на наведені вище нормативні положення не є публічно-правовим спір між органом державної влади та/або органом місцевого самоврядування (суб'єктом владних повноважень) як суб'єктом публічного права та юридичною чи фізичною особою, у якому управлінські дії суб'єкта владних повноважень спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав фізичної чи юридичної особи. У такому випадку це спір про право цивільне, незважаючи на те, що у спорі бере участь суб'єкт публічного права, а спірні правовідносини врегульовано нормами цивільного та адміністративного права.
Таким чином, у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після своєї реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися не в порядку адміністративної юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.
У даній справі позивач просить скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 22.12.2018 року №6-5008/14/18-СГ про передачу земельної ділянки державної власності у комунальну власність.
Отже, спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, оскільки пов'язаний з порушенням цивільних прав позивача на земельну ділянку іншою особою, якій така земельна ділянка належить на праві власності.
Даний спір не може бути вирішено в порядку адміністративного судочинства, оскільки адміністративний суд позбавлений правових (законодавчих) можливостей установлювати (визнавати) належність права власності на земельні ділянки.
З огляду на викладене суд, враховуючи суть спірних правовідносин та суб'єктний склад, дійшов висновку про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» висловлено думку, що термін «судом, встановленим законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів».
Згідно з ч.1 ст.239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.
Частиною 2 статті 239 КАС України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
Підсумовуючи вищевикладене, враховуючи, що на підставі оспорюваного наказу у Ушомирської сільської ради виникло та зареєстровано права власності, суд вважає, що виникає спір, розгляд якого не належить до юрисдикції адміністративного суду, а тому суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі.
Керуючись статтями 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ухвалив:
Провадження в адміністративній справі № 240/10015/20 за позовом Приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Грунти Полісся" до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області ,третя особа: Ушомирська сільська рада Коростенського району Житомирської області про визнання протиправним та скасування наказу - закрити.
Роз'яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесений до юрисдикції загального суду у порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 01 вересня 2020 року.
Суддя Р.М.Шимонович