02 вересня 2020 р. Справа № 160/10337/20
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В., розглянувши заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про забезпечення позову, -
31.08.2020 року засобами поштового зв'язку до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень №09/4.4-2208-08 від 26.06.2020 р., винесений головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам'янському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ярко Наталією Юріївною.
Разом з позовом до суду надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про забезпечення позову, в якій представник просить суд:
- зупинити дію Припису про усунення виявлених порушень №09/4.4-2208-08 від 26.06.2020 р., винесеного головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам'янському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ярко Наталією Юріївною;
- заборонити Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області, його посадовим та службовим особам вживати заходів по застосуванню до позивача штрафних санкцій, а також притягненню до відповідальності позивача та його посадових осіб, до набрання рішенням суду законної сили.
В обґрунтування поданої заяви зазначено, що у позасудовому порядку ГУ Держпраці в Дніпропетровській області було відмовлено ПАТ «ДМК» у скасуванні винесеного Припису №09/4.4-2208-08 від 26.06.2020 р., з посиланням на те, що діючим законодавством не передбачено подання скарг на приписи органів Держпраці. Наголошує, що з висновками Акту щодо встановлених порушень та з правомірністю винесення Припису ПАТ «ДМК» не погоджується, вважає, що предметом інспекційного відвідування за зверненням ОСОБА_1 була перевірка тих самих питань, що і предмет судового розгляду у справі №208/831/20, тому відповідачем було протиправно видано направлення на проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) територіальному органу в частині, що стосується перевірки. Наголошує, що у випадку незаконності проведеного заходу державного нагляду (контролю), прийнятий за його результатами акт індивідуальної дії, тобто припис, підлягає визнанню протиправним та скасуванню, тому, вважає, що існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, до ухвалення рішення по справі, оскільки оскаржуваний Припис органу Держраці України створює передумови для виконання його вимог щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства, які є предметом судового розгляду.
Так, згідно з ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.153 КАС України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною 1 ст.154 КАС України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо її задоволення, виходячи з наступних підстав.
Згідно із ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Аналіз вищенаведеної норми дозволяє дійти висновку, що забезпечення позову - це вжиття адміністративним судом певних заходів щодо охорони прав та інтересів позивача для створення можливості реального виконання рішення суду у разі задоволення позову.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Зупинення дії нормативно-правового акта як захід забезпечення позову допускається лише у разі очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Положеннями процесуального закону передбачено конкретні умови і підстави для застосування судом заходів забезпечення позову, при цьому, суд, вирішуючи це питання, повинен враховувати інтереси усіх учасників справи, а також оцінити можливі наслідки і їх вплив на права заінтересованих осіб.
Заходи забезпечення позову повинні бути нерозривно пов'язані з предметом позову і правами, про судовий захист яких іде мова, а заява, подана в порядку вказаних статей КАС України, повинна містити належні обґрунтування необхідності застосування таких процесуальних повноважень з поданням на їх підтвердження належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Заходи забезпечення позову застосовуються задля гарантування реального виконання в майбутньому судового рішення у випадку його ухвалення на користь позивача. Водночас для виконання таких заходів потрібно додержуватися щонайменше однієї з умов, визначених у частині другій статті 150 КАС України.
Як наслідок, уможливлюється виконання судового рішення на підставі принципу обов'язковості судових рішень, регламентованого в статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі - Конвенція), пункті 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 13 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів", пункті 5 частини третьої статті КАС України, рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справах "Рябих проти Росії" (§§ 51, 52), "Горнсбі проти Греції" (§ 40).
Зупинення дії індивідуального акта або нормативно-правового акта є винятковим заходом забезпечення позову виключно у випадку очевидних ознак протиправності такого акта та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду з позовом щодо такого акта.
Стаття 152 КАС України встановлює невичерпний перелік реквізитів і змістовних вимог до такої заяви, в тому числі, спеціальні (предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову).
Тобто, законодавець встановив обов'язок особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, навести обґрунтування необхідності застосування такого заходу й зазначити усі необхідні відомості для цього з поданням відповідних доказів, з яких би суд мав змогу достовірно встановити доцільність реалізації вказаного процесуального повноваження.
Згідно роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Суд враховує, що відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Своєю чергою, у рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Згідно з Рекомендацією N R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту.
У даному випадку, Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» звернулося до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування Припису про усунення виявлених порушень №09/4.4-2208-08 від 26.06.2020 р., винесеного головним державним інспектором відділу з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Кам'янському регіоні управління з питань праці Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області Ярко Наталією Юріївною.
Щодо вимог заяви про забезпечення позову, в яких представник просить суд зупинити дію Припису про усунення виявлених порушень №09/4.4-2208-08 від 26.06.2020 р., суд зазначає, що звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що оскаржуваний припис винесений протиправно, що є підставою для його зупинення у судовому порядку, до вирішення справи по суті. Але, суд вважає, що очевидна протиправність прийнятого Припису про усунення виявлених порушень №09/4.4-2208-08 від 26.06.2020 р. має вказувати на такі обставини, що не потребують детального з'ясування чи додаткового доказування (прийнято неповноважним органом, з перевищенням наданих повноважень тощо). Позивач посилається на очевидність ознак протиправності рішення відповідача, тобто на обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, та наявність яких має встановлюватися судом під час розгляду адміністративної справи, та ухвалення рішення по суті заявлених позовних вимог, тому така вимога задоволенню не підлягає.
Щодо вимог заяви, в яких представник позивача просить суд заборонити Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області, його посадовим та службовим особам вживати заходів по застосуванню до позивача штрафних санкцій, а також притягненню до відповідальності позивача та його посадових осіб, до набрання рішенням суду законної сили, суд зазначає, що застосування до позивача штрафних санкцій, а також притягнення до відповідальності позивача та його посадових осіб не є предметом спору в даній адміністративній справі, отже підстави щодо заборонити Головному управлінню Держпраці у Дніпропетровській області вчиняти певні дії - відсутні.
За таких обставин, враховуючи приписи наведених положень актів національного законодавства, міжнародного права, суд дійшов висновку, що у даному випадку підстави, передбачені ч.2 ст.150 КАС України для забезпечення даного позову - відсутні, тому відмовляє у задоволенні поданої заяви Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про забезпечення позову.
Керуючись статтями 44, 72-77, 150-154, 246, 248, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко