Справа №2a-23597/08
Категорія №46
Іменем України
17 листопада 2008 року
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді: Островської О.П.,
при секретарі: Рубей К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення в Луганській області про визнання дій незаконним, зобов'язання провести перерахунок разової грошової допомоги до 5-го травня учаснику бойових дій, стягнення моральної та матеріальної шкоди внаслідок невиплати сум допомоги до 5 травня, -
У жовтні 2008 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області, в якому просив визнати дії посадових осіб Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації, Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області щодо виплати позивачу разової грошової допомоги за 1999 - 2008 роки незаконними; визнати строк давності таким, що не поширюється на спірні правовідносини; зобов'язати здійснити перерахунок розміру разової допомоги з урахуванням коефіцієнту інфляції та 3 % річних на час виплати за 1999 - 2008 роки, стягнути вказану суму недоплаченої допомоги з урахуванням коефіцієнта інфляції та 3 % річних на час виплати у сумі 66525,50 грн.; стягнути моральну шкоду в сумі 1330510 грн., відшкодувати судові витрати; ініціювати звернення Луганського окружного адміністративного суду до Верховного Суду України про звернення до Конституційного Суду України щодо вирішення питання про конституційність правових актів, які регулюють спірні правовідносини; відшкодувати судові витрати.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він має статус учасника бойових дій та відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року йому повинна виплачуватися одноразова щорічна грошова допомога в розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком до 5 травня. Вказана допомога протягом 1999 - 2008 років виплачувалась не у повному обсязі, чим йому були спричинені моральні страждання, які позивач оцінив у 1330510 грн.
У судове засідання позивач та його представник не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належним чином, до його початку надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі.
Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації у судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності та заперечення проти позову, в яких посилається на наступне. Позивач перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Біловодської РДА як учасник бойових дій. Частиною 5 статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено виплату учасникам бойових дій разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком, установлений в розмірі прожиткового мінімуму, застосовується тільки для визначення розмірів пенсій, призначених відповідно до цього Закону. Застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення надбавок, підвищень до пенсій та розмірів допомог цим Законом не передбачено. Крім того, немає законодавчих підстав застосування індексації та компенсації, оскільки відповідно до ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населенню» та ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» індексації та компенсації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Згідно ст. 17 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» фінансування витрат, пов'язаних з його реалізацією, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Нарахування щорічного разової грошової допомоги до Дня Перемоги ветеранам війни здійснювалося відповідно до статей законів України про Державний бюджет України на 2000-2007 роки, розміри якої встановлювалися, виходячи з обсягу видатків, виділених на цю мету при формуванні показників Державного бюджету на відповідні роки. Що стосується моральної шкоди, то її розмір не залежить від майнової шкоди та розміру її відшкодування. Крім того, позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди, позивач не звертався за перерахунком грошової допомоги, про приниження честі та гідності, перебування у нервовій напрузі. У зв'язку з цим просить відмовити в задоволенні позову.
Представник відповідача - Головного управління праці та соціального захисту населення у Луганській області у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 від 01.08.1996 року /а.с. 8/.
Правовий статус учасників бойових дій визначається Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-12. Розділом З цього Закону визначені пільги ветеранам війни та гарантії їх соціального захисту, стаття 12 якого передбачає пільги учасникам бойових дій.
У статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначено, що щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується одноразова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком.
Фінансування витрат, пов'язаних з введенням в дію Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до статті 17 здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів, а виплата одноразової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, відповідно до статті 17-1 даного Закону здійснюють органи праці та соціального захисту населення. У зв'язку з цим суд вважає, що на відповідача покладений обов'язок здійснення виплати одноразової грошової допомоги саме в розмірах, передбачених цим Законом.
Конкретні розміри визначені розділом 3 (преамбула перед статтею 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), для учасників бойових дій були встановлені, зокрема на 2005 та 2006 рік по 250 грн. відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2005 рік» від 23.12.2004 року № 2285-4, Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» та деяких інших законодавчих актів України» від 25.03.2005 р. №2505-4 та Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року № 3235-4.
Саме у зазначених розмірах позивач отримав, а відповідач УПСЗН Біловодської РДА виплатив разову грошову допомогу за 2005 та 2006 рік, наведені обставини не спростовуються сторонами, внаслідок чого факт недоплати разової грошової допомоги відсутній, і, як наслідок цього, відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.
Крім того, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині нарахування та стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації одноразової грошової допомоги за 1999-2003 роки, оскільки відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2003 року № 425 Управління праці та соціального захисту населення виплачує одноразову грошову допомогу з 2003 року, раніше ці виплати проводив Луганський обласний військовий комісаріат.
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004 у справі № 1-27/2004 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 44 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік».
Відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію частини п'ятої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зупинено на 2006 рік в частині визначення розміру виплат щорічної разової грошової допомоги ветеранам війни, тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Таким чином, виплати позивачеві щорічної одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2005 та 2006 роки відповідають розміру, встановленому законодавством.
Пунктом 1 Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України, серед інших, положення статті 29 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими встановлено, що у 2007 році виплата щорічної одноразової допомоги учасникам бойових дій відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», серед інших здійснюється у розмірі 280 грн.
На підставі положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 внесені зміни до ч. 5 ст. 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", згідно яких щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. На виконання цих змін Кабінет Міністрів України 12 березня 2008 року прийняв постанову № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань". Цією постановою для учасників бойових дій розмір виплати разової грошової допомоги у 2008 році становить 310 гривень.
Саме у зазначеному розмірі позивач отримав, а відповідач виплатив разову грошову допомогу у 2004, 2007 та 2008 роках, проти чого не заперечив відповідач.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 положення п. 20 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007 року № 107 визнано неконституційним.
Статтею 22 Конституції України встановлено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Тому суд не бере до уваги постанову Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 року № 183 "Про розміри разової грошової допомоги, що виплачуються в 2008 році відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та Закону України "Про жертви нацистських переслідувань"
Згідно з ч. 1 ст. 17і Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених статтями 12-16 цього Закону, здійснюють органи праці та соціального захисту населення через відділення зв'язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання.
Частиною 4 вказаної статті передбачено, що особи, які не отримали разову грошову допомоги до 5 травня, мають право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Право громадянина звернутися до уповноваженого органу за виплатою щорічної разової грошової допомоги кореспондується з обов'язком відповідного органу здійснити такі виплати. Позивач мав право на отримання вказаної допомоги як учасник бойових дій у 2004, 2007 і 2008 роках і цей факт був відомий відповідачу, він підтверджений діями відповідача щодо виплати грошової допомоги до 5 травня у вказані роки. На час здійснення такої виплати дії відповідача відповідали діючому на той час законодавству.
Разом з тим, після встановленням рішеннями Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року №20-рп/2004, від 9 липня 2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008 № 10-рп/2008 неконституційним окремих положень законів України, якими внесено зміни до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" відповідач повинен був самостійно без попереднього додаткового звернення позивача привести розмір виплати разової допомоги до норм чинного законодавства шляхом донарахування та виплати допомоги до встановленого розміру. У даному випадку до 5 мінімальних пенсій за віком.
При цьому суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, Європейський суд з прав людини, розглядаючи справу "Кечко проти України" (рішення від 8 листопада 2005 року) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Згідно ст. 5 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 року № 2017 державні соціальні стандарти та норми формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України. Відповідно до ст. 6 вказаного Закону базовим державним соціальним стандартом є прожитковий мінімум, встановлений законом, на основі якого визначаються державні соціальні гарантії та стандарти у сферах доходів населення, житлово-комунального, побутового, соціально-культурного обслуговування, охорони здоров'я та освіти.
Суд погоджується з твердженнями позивача та його представника, що невиплатою у законодавчо встановленому розмірі щорічної грошової допомоги у 2004, 2007 та 2008 роках порушено майнове право позивача у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також з тим, що на вимогу про відшкодування шкоди, відповідно до ст. 268 ЦК України, строк позовної давності не поширюється.
Між тим, спір, який виник між позивачем та відповідачем за своєю правовою природою є публічно-правовим і охоплює бюджетні відносини з урахуванням здійснення виплати підвищення до пенсії дітям війни за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.
Статтею 21 КАС України передбачено, що вимоги про відшкодування шкоди розглядаються лише разом з вимогою вирішити публічно-правовий спір.
За таких обставин, суд вважає, що вимога відповідача про застосування строку звернення до суду про визнання дій незаконними, передбаченого ст. 99 КАС України підлягає задоволенню.
Крім того, ст. 12 Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям - інвалідам» передбачає, що суми державної соціальної допомоги, не отримані своєчасно виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком лише при наявності вини органу, який призначає або сплачує таку допомогу. Суд не вбачає вини відповідача у невиплаті сум щорічної разової грошової допомоги за 1999 - 2003 роки та 2005 - 2006 роки.
Позивач звернувся до суду з позовом 15.10.2008 року, а, як вже зазначалось вище, обов'язок здійснювати донарахування щорічної грошової допомоги до 5 травня, передбачений ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлений до 30 вересня року, у якому здійснено виплату. Таким чином, суд вважає, що задоволенню підлягають вимоги про зобов'язання здійснити донарахування щорічної грошової допомоги за 2008 рік.
Статтею 59 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року № 107, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Таким чином, сума недоплаченої щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2008 рік складає 2095 грн. (481 х 5 - 310).
Вимоги про індексацію та нарахування 3 % простроченої суми також не підлягають задоволенню в зв'язку з тим, що посилання позивача на наявність правовідносин між кредитором і боржником є безпідставними, оскільки, спірні правовідносини регулюються спеціальним законом і не відносяться до тих, що регулюються правовідносинами зобов'язального права. Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» така компенсація та індексація передбачені тільки у разі, якщо належні громадянинові суми були нараховані та своєчасно не виплачені, а у даному випадку позивачу відповідачами ніяких сум не нараховувалося, у зв'язку з чим вимоги зазначених Законів на виниклі правовідносини не поширюються.
По-друге, згідно ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру. Підтримка купівельної спроможності соціальних виплат, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму, здійснюється шляхом перегляду їх розміру у зв'язку зі зростанням прожиткового мінімуму відповідно до законодавства.
Щорічна грошова допомога до 5 травня є соціальною гарантією, розраховується з мінімальної пенсії за віком, яка встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, носить разовий характер, тому її індексація діючим законодавством не передбачена. Крім того, індексації підлягають нараховані та не сплачені своєчасно суми, а у даному випадку підвищення до пенсії як дитині війни позивачу раніше не нараховувалось.
Що стосується вимоги позивача звернутись до Верховного Суду України, у разі сумніву у Суду під час розгляду даної справи, для вирішення питання в Конституційному Суді України, а саме внесення подання відносно конституційності закону чи іншого правового акта, то суд, постановляючи рішення, керується нормами матеріального права, як того вимагає закон, і не знаходить підстав при розгляді цієї справи ініціювати звернення до Конституційного Суду України. Тим більше, що у 2008 році з питань відповідності Конституції України ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" рішення вже прийнято, а ст. 152 Конституції України передбачено, що законі7, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Тобто, звернення до Конституційного Суду України з поданням про визнання такими, що не відповідають Конституції України законодавчих актів за минулі роки є недоцільним.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди. Відповідно до вимог ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Суд не вбачає винних дій чи бездіяльності в діях відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації, яке керувалося діючою нормативною базою при нарахуванні пенсії. В судовому засіданні не встановлені обставини, які б вказували на заподіяння позивачу моральної шкоди.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Посилання позивача на рішення Європейського суду з прав людини у справі ОСОБА_3 суд вважає недоречним, тому що у даному випадку відбулося недонарахування щорічної разової грошової допомоги, а не щомісячних виплат, як у випадку зі ОСОБА_3, тобто, дії відповідача не могли спричинити значних моральних страждань позивачу. Крім того, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_3 Європейський суд з прав людини виходив з тривалості періоду у який позивачці довелося відновлювати свої права (з травні 1991 року до травня 2004 року), тривалість виконавчого провадження. Протягом 13 років ОСОБА_3 постійно була змушена доводити правомірність своїх вимог.
У даному випадку відсутність значних моральних страждань підтверджується діями самого позивача, який жодного разу не звернувся до відповідача із заявою про перерахунок вказаних виплат. Тобто, протягом 1999 - 2007 років позивач не вважав, що його права порушено.
Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.
Незважаючи на вимогу відшкодувати судові витрати, позивачем не надано доказів щодо вказаних витрат, тому суд вважає, що вимоги про відшкодування судових витрат заявлено необгрунтовано.
Враховуючи наведене, керуючись ст.22 Конституції України, ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про прожитковий мінімум», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп в:'д 09.07.2007 року, ст.ст.159, 160, 161, 163, 167 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної одноразової допомоги до 5 травня у 2008 році в розмірі, що не відповідає вимогам ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", незаконними.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Біловодської районної державної адміністрації здійснити перерахунок та сплатити за рахунок державного бюджету ОСОБА_1 суму щорічної одноразової грошової допомоги учаснику бойових дій за 2008 рік у розмірі 2095 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови складено 17 листопада 2008 року.