Головуючий у І інстанції Шевчук А.В.
Провадження № 22-ц/824/8991/2020 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю.О.
Іменем України
01 вересня 2020 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Матвієнко Ю.О., суддів Мельника Я.С., Сліпченка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»на заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У липні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з нього заборгованість за договором в розмірі 11 899 грн. 00 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 819 грн. 71 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 445 грн. 25 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 0 грн. 00 коп., пені за прострочене зобов'язання в розмірі 5 291 грн. 23 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1 300 грн. 00 коп., та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 542 грн. 81 коп. штраф (процентна складова), посилаючись на те, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, в зв'язку із чим 06.10.2011 року підписав Заяву №б/н, згідно якої отримав кредит у розмірі 4 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.
Підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг.
При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Позивач свої зобов'язання виконав належним чином, натомість відповідачОСОБА_1 не надававбанку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилась заборгованість в розмірі 11 899 грн. 00 коп., яку і просив стягнути позивач з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк»заборгованість за кредитним договором №б/н від 06.10.2011 року у розмірі 1 819 грн. 71 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» понесені витрати за сплату судового збору у розмірі 293 грн. 55 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, позивачподав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, пені та штрафів скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про стягнення цих сум. Обгрунтовуючи скаргу, посилався на те, що відповідач ОСОБА_1 , крім Анкети-заяви, 06.10.2011 року підписав Довідку про умови кредитування, в якій погодився з усіма істотними умовами кредитування, в тому числі і з розміром штрафних санкцій (пені та штрафів) за порушення умов договору, які в зв'язку із цим підлягають стягненню з нього на користь банку.
Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки ціна позову в даній справі (11 899 грн. 00 коп.) менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 06.10.2011 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг у «ПриватБанку» підписав Анкету-заяву, згідно якої отримав кредит у розмірі 4 800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с.10).
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з "Умовами та правилами надання банківських послуг" та "Тарифами Банку" складає між ним та Банком Договір, про що свідчить підпис ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві (а.с.10).
Відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою Позичальника щодо прийняття будь-якого розміру Кредитного ліміту, встановленого Банком.
Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту, оплати винагороди банку).
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.
Овердрафт - короткостроковий кредит, який надається Банком Клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його Рахунку в розмірі ліміту кредитування (п. 1.1.1.52 Договору).
Згідно наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості за договором, її розмір станом на 21.05.2019 року становить 11 899 грн. 00 коп. та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 1 819 грн. 71 коп., заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 445 грн. 25 коп., заборгованості за нарахованими відсотками в розмірі 0 грн. 00 коп., пені за прострочене зобов'язання в розмірі 5 291 грн. 23 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1 300 грн. 00 коп., та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 542 грн. 81 коп. штраф (процентна складова) (а.с.5-9).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості по простроченому тілу кредиту та штрафних санкцій, суд першої інстанції виходив із недоведеності факту досягнення сторонами згоди щодо укладення договору та щодо його умов, викладених в Умовах та Правилах надання банківських послуг.
Однак повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч.1 ст. 1046 ЦК України договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
З матеріалів справи вбачається, що сторони, крім Анкети-заяви (а.с.10), 06.10.2011 року підписали також Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.11), в якійвизначили тип картки, базову відсоткову ставку за користування кредитом (2,5%), розмір щомісячних платежів та строк їх внесення, порядок нарахування пені за невчасне погашення заборгованості та її розмір (1% від заборгованості, але не менше 30 грн. в місяць), а також штрафи при порушенні термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених договором, більше ніж на 30 днів (500 грн. + 5% від суми заборгованості по кредитному ліміту, із врахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій). Відповідач особисто поставив підпис у вищевказаному документі, погодившись, таким чином, з вищенаведеними умовами договору, факт чого ним спростований не був.
Суд першої інстанції належним чином обставини справи не з'ясував, не звернув уваги на наявну у матеріалах справи Довідку про умови кредитування з використанням кредитки, в якій сторони погодили істотні умови договору, в зв'язку із чим дійшов помилкових висновків, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Згідно ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Підписавши 06 жовтня 2011 року Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.10) та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» (а.с.11), ОСОБА_1 приєднався до запропонованих банком Умов та Правил надання банківських послуг, факт чого ним спростований не був; відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та погодився з його умовами. Більш того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач поповнював картку власними коштами та сплачував кредит до березня 2018 року, що підтверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.5-9).
Особливістю договору приєднання є те, що позичальник приймає й погоджується із запропонованими кредитором умовами без права вносити свої пропозиції щодо цих умов. Саме такий договір був укладений і виконувався сторонами, що підтверджується тим фактом, що відповідач користувався карткою і до березня 2018 року вносив кошти на погашення кредиту та відсотків за користування ним. Вимог про визнання цього договору недійсним в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав, відповідач не заявляв, в зв'язку із чим, виходячи з презумпції правомірності правочину, задекларованої у ст. 204 ЦК України, доведеним є факт існування між сторонами договірних відносин, які виникли на підставі укладеного між ними 06 жовтня 2011 року договору приєднання.
Згідно із ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відсутність підпису відповідача на Умовах та Правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з істотними умовами договору, оскільки відповідач разом з Анкетою-заявою підписав Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», в якій сторони, зокрема, погодили базову відсоткову ставку, пеню за несвоєчасне погашення заборгованості та штрафи за порушення строків платежів (а.с.11).
Таким чином, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в Анкеті-заяві Позичальника, Довідці про умови кредитування, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Тобто, між Банком та Позичальником укладено договір у письмовій формі, укладення якого в такій формі чинному законодавству не суперечить.
Оскільки наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення між сторонами договору та факт існування за договором заборгованості внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків по поверненню кредиту, обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по тілу кредиту у розмірі 1 819 грн. 71 коп. та заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 2 445 грн. 25 коп. При цьому, суд першої інстанції, дійшовши цілком обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 1 819 грн. 71 коп., помилково відмовив у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 445 грн. 25 коп., жодним чином не мотивувавши такі свої висновки.
Разом з тим, обов'язок позичальника повернути позикодавцю позичену суму коштів встановлений нормами діючого цивільного законодавства та передбачений умовами укладеного між сторонами договору, в зв'язку із чим заборгованість за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 445 грн. 25 коп., наявність якої підтверджується матеріалами справи, також підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, а рішення суду в частині відмови у стягненні цієї суми підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про її стягнення.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочене зобов'язання в розмірі 5 291 грн. 23 коп., пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1 300 грн. 00 коп. та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 542 грн. 81 коп. штраф (процентна складова), апеляційний суд виходить з наступного.
Згідно умов укладеного між сторонами договору за неналежне виконання відповідачем обов'язків передбачена сплата як пені, так і штрафів, однак зі змісту позовної заяви та розрахунку заборгованості вбачається, що вони нараховуються позичальнику за порушення строків погашення заборгованості за один і той самий період, наслідком чого може стати подвійне притягнення відповідача до одного і того ж виду відповідальності, що вбачається з наступного.
Так, цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові №6-2003цс15 від 23 жовтня 2015 року.
Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача штраф: фіксована частина 500 грн. 00 коп., процентна складова - 542 грн. 81 коп., можливість нарахування якого передбачена умовами укладеного між сторонами та погодженого ними договору, із скасуванням рішення суду в частині відмови у стягненні штрафу. При цьому, рішення суду в частині відмови у стягненні пені за прострочене зобов'язання в розмірі 5 291 грн. 23 коп. та пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. в розмірі 1 300 грн. 00 коп. підлягає залишенню без змін з метою запобігання подвійній цивільно-правовій відповідальності відповідача за одне і те саме порушення.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Оскільки висновки суду про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача простроченого тіла кредиту та штрафів не відповідають обставинам справи, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 2 445 грн. 25 коп. та штрафів відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина) та 542 грн. 81 коп. штраф (процентна складова). В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
В зв'язку з тим, що справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною, ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) - г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 389 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити частково.
Заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченим тілом кредиту та штрафів - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 2 445 грн. 25 коп. та штрафи: 500 грн. 00 коп. штраф (фіксована частина), 542 грн. 81 коп. штраф (процентна складова), всього - 3 488 грн. 06 коп.
В іншій частині заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати на суму 1 200 грн. 00 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач:
Судді: