Справа № 240/11310/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Гурін Д.М.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
01 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Шидловського В.Б. Матохнюка Д.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року (ухвалене в м. Житомир) у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
в жовтні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено частково.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на його переконання, до невірного вирішення справи.
07 серпня 2020 року до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, в якому зазначено про безпідставність її доводів.
21 серпня 2020 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання та розгляд справи в режимі відеоконференції, яке ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року було повернуто заявнику без розгляду.
25 серпня 2020 року до суду надійшла заява від представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що 25 серпня 2020 року було прийнято ухвалу.
За таких умов, згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, доводи викладені у відзиві, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що на підставі наказу Головного управління ДФС у Житомирській області від 23 травня 2019 року №953 та плану-графіка проведення документальних перевірок суб'єктів господарювання на 2019 рік, була проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання законодавства щодо укладення трудових договорів, оформлення трудових відносин з працівниками, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року.
За результатами вказаної перевірки був складений акт перевірки від 12 липня 2019 року №487/06-30-13-05/ НОМЕР_1 згідно з висновками якого ФОП ОСОБА_1 порушено:
- вимоги абзацу «а» пункту 185.1, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1, статті 187, пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1, пунктів 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у результаті чого ФОП ОСОБА_1 занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року всього на загальну суму 52251 грн у тому числі за січень 2017 року у сумі 17429 грн, за лютий 2017 року у сумі 6772 грн, за березень 2017 року у сумі 15067 грн, за вересень 2017 року у сумі 12078 грн, за листопад 2017 року у сумі 905 грн;
- пункт 201.1 статті 201, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань, що були включені до р.4.1 податкових декларацій з податку на додану вартість та не складено податкові накладні в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та не зареєстровано такі накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін на суму 12093 грн в тому числі за червень 2017 на суму 6050 грн, за липень 2017 на суму 5138 грн, листопад 2017 на суму 905 грн, та ряд інших порушень викладених у висновках акта перевірки, які позивачем не оскаржуються (а.с.19-47).
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Житомирській області було прийнято податкові повідомлення-рішення від 1 серпня 2019 року №0019111305, №0019181305, №0019131305 (а.с.81, 83, 85).
Крім того, у жовтні 2017 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року.
За результатами вказаної перевірки, було складено акт від 6 жовтня 2017 року №692/06-30-13-11/ НОМЕР_1 (а.с.50-79).
На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДФС у Житомирській області винесене податкове повідомлення-рішення від 20 листопада 2017 року №0023601305 (а.с.87).
Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення від 20 листопада 2017 року №0023601305, 1 серпня 2019 року №0019111305, №0019181305, №0019131305 є безпідставними та протиправними, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оскільки позивач фактично погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, а тому, керуючись положеннями ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів здійснює перегляд оскаржуваного судового рішення в межах апеляційної скарги Головного управління ДФС у Житомирській області, Головного управління ДПС у Житомирській області лише щодо висновків суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.
Аналізуючи доводи апелянта щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 1 серпня 2019 року №0019181305 колегія суддів зазначає наступне.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що в ході перевірки було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 до складу податкового кредиту в податкових деклараціях з ПДВ:
- за червень 2017 року було включено суми податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності (прокат плоский з вуглецевої сталі, алюмооцинкований з полімерним покриттям, в рулонах, 0,40 х 1250 мм RAL 9003) в сумі ПДВ 6050 грн (згідно податкової накладної ТОВ "МЕТАЛОЦЕНТР "ДНІПРО" від 7 червня 2017 року №14 на загальну суму 36297,00 грн в тому числі ПДВ 6049,50 грн;
- за липень 2017 року було включено суми податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності (лист гладкий 2м, прокат плоский з вуглецевої сталі, алюмооцинкований з полімерним покриттям, в рулонах, 0,45x1250мм RAL 8017М) в сумі ПДВ 5138 грн (згідно податкової накладної ТОВ "МЕТАЛОЦЕНТР "ДНІПРО" від 17 липня 2017 року №22 на загальну суму 30825 грн, в тому числі ПДВ 5137,50 грн);
- за листопад 2017 року було включено суми податку на додану вартість за придбані товарно-матеріальні цінності (захисне скло Okcase Samsung J5 (2016) J510, термінал Samsung Galaxy J5 2016 Duos SM - J510H 16 Gb Black, чохол Nillkin Frosted Shield PC Samsung J5 (2016) J510 чорн.) в сумі ПДВ 905 грн (згідно податкової накладної ТОВ "АЛЛО" від 27 листопада 2017 року №1103512 на загальну суму 5427 грн, в тому числі ПДВ 904,50 грн); але згідно наданих для перевірки первинних документів було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 в періоді з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року не було реалізовано вище зазначені товарно-матеріальні цінності, які були включені до податкового кредиту та відсутні в залишку на кінець перевірки.
Таким чином, податковий орган прийшов до висновку, що позивачем в порушення вимог абзацу «г» пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та не складено не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, в результаті чого занижено податкові зобов'язання всього у сумі 12093 грн, у тому числі: червень 2017 на суму 6050 грн; липень 2017 на суму 5138 грн; листопад 2017 на суму 905 грн.
Однак, колегія суддів вважає помилковими вказані висновки податкового органу, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що в червні 2017 року на підставі договору купівлі-продажу ФОП ОСОБА_1 було придбано у ТОВ «Металоцентр «Дніпро» - товар (металопрокат). Вказаний товар був використаний в ході ремонту приміщення, в якому фактично здійснює свою господарську діяльність підприємець. Приміщення знаходиться за адресою: Житомирська область, Житомирській район, с.Світин. Вказане приміщення та земельна ділянка на якій воно знаходиться належать на праві власності матері підприємця згідно Технічного паспорта на об'єкт незавершеного будівництва (а.с.140-141) - громадянці ОСОБА_2 .
У своєму відзиві на апеляційну скаргу, позивач зазначив, що у вищезазначеному приміщенні знаходиться усе обладнання пов'язане із господарською діяльністю суб'єкта господарювання, саме тут відбувається процес виробництва і саме це приміщення було оздоблене металопрокатом, який придбавався у ТОВ «Металоцентр «Дніпро».
Більше того, позивач наголошує на тому, що Цивільний кодекс України не містить заборон укладати договори, у тому числі і договори оренди, в усній формі, тим паче якщо між сторонами висока ступінь спорідненості.
На підтвердження вищезазначеного у матеріалах справи містяться наступні документи: договір купівлі-продажу №74 від 1 червня 2017 року (а.с.88-90); видаткова накладна №108 від 7 червня 2017 року (а.с.91); рахунок на оплату по замовленню №112 від 6 червня 2017 року (а.с.92); видаткова накладна №137 від 17 липня 2017 року (а.с.93); рахунок на оплату по замовленню №147 від 14 липня 2017 року (а.с.94); платіжне доручення №314 від 2 серпня 2017 року (а.с.95); податкова накладна №22 від 17 липня 2017 року (а.с.96); податкова накладна №14 від 7 червня 2017 року (а.с.97); платіжне доручення №292 від 20 червня 2017 року (а.с.98).
Стосовно захисного скла Okcase Samsung J5 (2016) J510, терміналу Samsung Galaxy J5 2016 Duos SM-J510H 16 Gb Black, чохла Nillkin Frosted Shield PC Samsung J5 (2016) J510 судом встановлено, що телефон та комплектуючі до нього придбані на загальну суму 5427 грн, у тому числі ПДВ 904,50 грн, що підтверджується видатковою накладною №2961-006961 від 4 грудня 2017 року (а.с.99); платіжним дорученням №376 від 27 листопада 2017 року (а.с.100); випискою по рахунку № НОМЕР_2 .
Вказаний телефон та комплектуючі до нього не є особистим майном ФОП ОСОБА_1 , а є службовим телефоном та використовується виключно у господарській діяльності позивача для зв'язку із контрагентами, здійснення замовлень матеріалів, доставки, формування повідомлень у системі «Клієнт-банк», зв'язку із менеджерами банківських установ, тощо.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи містяться копії видаткових накладних від 26 червня 2019 року №РН-0000323, від 18 березня 2019 року №1803-1 та копія додаткової угоди №4 від 6 серпня 2018 року (а.с.218-220) з яких встановлено, що ФОП ОСОБА_1 дійсно використовується вказаний телефон ( НОМЕР_3 ) у його господарській діяльності, зокрема зазначається в угодах з контрагентами та інших первинних документах, як контактний.
Крім того, як встановлено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців, номер телефону НОМЕР_3 зазначений як контактний телефон ФОП ОСОБА_1 (а.с.215-217).
Відповідно до пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України передбачено, що до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.
На підставі вищенаведеного колегія суддів вважає, що позивачем правомірно сформовано податкові зобов'язання за період червень-липень, листопад 2017 року по операціям з придбання металопрокату у ТОВ «Металоцентр «Дніпро» та телефону з комплектуючими та доведено їх використання у господарській діяльності.
При цьому, податковим органом не надано належних та достатніх доказів на спростування вказаних обставин.
Враховуючи вищенаведені обставини та правові норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2019 року №0019181305 є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, колегія суддів критично відноситься до доводів апелянта щодо правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 1 серпня 2019 року №0019131305, яке прийнято за порушення термінів реєстрації податкових накладних, що стало підставою для застосування штрафних санкцій у сумі 6047,00 грн до ФОП ОСОБА_1 , з огляду на слідуюче.
Відповідно до абзацу другого пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Крім того, пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Відповідно до пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Як вбачається з пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 купував металопрокат та телефон, і у подальшому використав ці речі у своїй господарській діяльності без проведення реалізації вказаного товару покупцям, у зв'язку з чим підстав реєструвати в ЄРПН податкові накладні не було.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 1 серпня 2019 року №0019131305, згідно з яким застосовано до ФОП ОСОБА_1 штрафні санкції за платежем податок на додану вартість у сумі 6047,00 грн, за порушення термінів реєстрації податкових накладних, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки були відсутні підстави для реєстрації податкових накладних.
Даючи оцінку доводам апелянта щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 20 листопада 2017 року №0023601305, судова колегія вказує на наступне.
Зі змісту акта перевірки вбачається, що перевіряючі дійшли висновків, що перевіркою відображеного показника за період з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2018 року у сумі 199525 грн на підставі таких документів: договорів з постачальниками, додаткових угод та доповнень до них, видаткових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей, податкових накладних на придбання товарно-матеріальних цінностей (робіт, послуг), рахунків, банківських виписок про рух коштів на рахунках, розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (додаток №5 до податкових декларацій з ПДВ), витягів з Єдиного реєстру податкових накладних встановлено завищення задекларованих фізичною особою - підприємцем показників у рядку 16.1 колонка Б податкових декларацій з податку на додану вартість «Від'ємне значення, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду: значення рядка 21 попереднього звітного (податкового) періоду» на суму 106380 грн.
Дане порушення виникло внаслідок того, що ФОП ОСОБА_1 не проведено коригування від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за січень 2017 року в сумі 39268 грн відповідно попереднього акту перевірки від 6 жовтня 2017 року №692/06-30-13-11/ НОМЕР_1 , податкового повідомлення рішення форми В4 від 20 листопада 2017 року №0023601305 та в інших періодах за рахунок порушень викладених в пункті 2.6.1 та пункті 2.6.2 акта (а.с.73).
Перевіркою повноти нарахування позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (р.18.1) встановлено його заниження всього на загальну суму 52251 грн в тому числі за січень 2017 року у сумі 17429 грн, за лютий 2017 року у сумі 6772 грн, за березень 2017 року у сумі 15067 грн, за вересень 2017 року у сумі 12078 грн, за листопад 2017 року у сумі 905 грн, в результаті порушень викладених в пункті 2.6.1, пункті 2.6.2 розділу 2.6 цього акта перевірки (на звороті а.с.73).
Проте колегія суддів вважає такий висновок відповідача помилковим, з огляну на слідуюче.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що жовтні 2017 року Головним управлінням ДФС у Житомирській області було проведено документальну планову виїзну перевірку суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року до 31 грудня 2016 року правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2016 року.
За результатами вказаної перевірки було складено акт №692/06-30-13-11/ НОМЕР_1 від 6 жовтня 2017 року.
Перевіркою встановлено, що в порушення пункту 187.1 статті 187, пункту 189.1 статті 189, абзацу «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового Кодексу України, позивачем не нараховано податкові зобов'язання, виходячи з бази оподаткування, за товарами/послугами (а.с.69), необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі які товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що є не господарською діяльністю платника податку всього на суму 203731,50 грн, в результаті чого занижено податкові зобов'язання з ПДВ» на суму 39268,47 грн.
ФОП ОСОБА_1 включено до складу податкового кредиту суму ПДВ по ТМЦ у сумі 235610,80 (в тому числі ПДВ 39268,47 грн), які придбані, та у подальшому не використовувались в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податків та відсутні в залишках товару на кінець перевіряємого періоду.
За даними платника та даними перевірки залишки на початок перевіряємого періоду залишки товарів становили 0 грн.
Перевіркою наданих первинних документів, а саме: накладних, податкових накладних, декларацій з ПДВ, встановлено, що ФОП ОСОБА_1 придбав протягом 2015-2016 років від постачальників ТМЦ платників ПДВ на загальну суму 3799733,04 грн (у тому числі ПДВ 633288,84 грн) та не платника ПДВ на загальну суму 44920,00 грн, перевіркою наданих первинних документів, а саме: накладних, податкових накладних, декларацій з ПДВ, податкових декларацій про майновий стан і доходи встановлено (а.с.184-193, 195-197, 199-201), що протягом 2015-2016 років ФОП ОСОБА_1 відвантажено ТМЦ покупцям на загальну суму 3328408,80 грн без торгівельної націнки, що дорівнює вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції гр.5 додатків Ф4, Ф2 податкових декларацій про майновий стан і доходи за 2015 рік та 2016 рік 177300+3151108,8=3328408,80 грн (у тому числі ПДВ 554734,80 грн).
За результатами перевірки залишки товарів станом на 31 грудня 2016 року становлять 516244,24 грн (у тому числі ПДВ 86040,71 грн): на початок перевіряємого періоду залишки товарів становили 0,00 грн (у тому числі ПДВ 0,00 грн) + придбано ТМЦ на загальну суму 3799733,04 грн (у тому числі ПДВ 633288,84 грн) + 44920,00 грн - відвантажено ТМЦ на загальну суму 3328408,80 грн (у тому числі ПДВ 554734,80 грн).
ФОП ОСОБА_1 надано пояснення щодо залишків товарів на кінець перевіряємого періоду, на вручений лист ГУ ДФС у Житомирській області від 31 серпня 2017 року за №1494/14/06-30-13-10, від 18 вересня 2017 року за №1674/14/06-30-13-11 про надання відомостей щодо наявних залишків ТМЦ станом на 31 грудня 2016 року ФОП ОСОБА_1 надано відповідь від 18 вересня 2017 року за №1125/ФОП від 18 вересня 2017 року. За даними платника залишки становлять в сумі 233861,20 грн. (без ПДВ). За результатами перевірки залишки товарів станом на 31.12.2016 р. становлять 516244,24 грн. (в т.ч. ПДВ 86040,71 грн.) - за даними платника 280633,44 (в т.ч. ПДВ 46772,24 ) = 235610,80 (в т.ч. ПДВ 39268,47).
Таким чином, на думку перевіряючих товари на суму 235610,80 грн (у тому числі ПДВ 39268,47 грн) були відсутні в складі залишків товарів на кінець перевіряємого періоду станом на 31 грудня 2016 року (на звороті а.с.69).
Інформація про залишки товарно-матеріальних цінностей у кількісному та вартісному вигляді у розрізі номенклатури станом на 1 січня 2014 року, 1 січня 2015 року та 31 грудня 2016 року - була відсутня. Облік залишків ТМЦ ФОП ОСОБА_1 не здійснюється.
Однак, колегія суддів вважає вказані висновки безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 177.10 статті 177 Податкового кодексу України (в редакції станом на дату здійснення господарських операцій) ФОП на загальній системі оподаткування зобов'язаний вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо надходження товарів. Підтверджуючі документи щодо надходження товару за досліджуваний період були надані посадовим особам податкового органу для проведення перевірки.
Податковим кодексом України не передбачено обов'язку для фізичної особи-підприємця на загальній системі оподаткування ведення обліку товарно-матеріальних цінностей.
Крім того, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції станом на дату здійснення господарських операцій), що визначає методологічні засади ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, не поширюється на фізичних-осіб підприємців. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», який визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку та звітності інформації про запаси, до яких-належать товарно-матеріальні цінності, що призначені для продажу та обігу, терміном менше 1 року, також не поширюється на фізичних-осіб підприємців.
З огляду на вище наведені норми чинного законодавства, ведення бухгалтерського обліку, в цілому, та обліку товарно-матеріальних цінностей (запасів), зокрема, в тому числі і формування інформації про залишки товарно-матеріальних цінностей в кількісному та вартісному вигляді, для фізичних-осіб підприємців не передбачено.
Як вбачається з акта №692/06-30-13-11/ НОМЕР_1 від 6 жовтня 2017 року (а.с. 56 на звороті), ФОП ОСОБА_1 під час попередньої перевірки у 2017 році, не надавалась інформація про середню націнку на товар по роках, що підлягають перевірці (в розрізі товару), також не надавалась інформація про собівартість на виготовлену продукцію та її складові. У господарській діяльності ФОП ОСОБА_3 таке поняття як середня націнка відсутнє. Націнка залежить від ринкових умов в конкретний проміжок часу, від конкуренції на аналогічний товар, податків та від багатьох інших факторів.
Щодо розрахунків залишків товарно-матеріальних цінностей аудитор Приватної аудиторської фірми "Інтелект" ОСОБА_4 пояснила, що залишки товарно-матеріальних цінностей не можливо визначити без проведення інвентаризації, а також через відсутність відомостей про націнку і собівартість.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушення яке полягає у тому, що товари на суму 235610,80 грн (у тому числі ПДВ 39268,47 грн) були відсутні у складі залишків товарів на кінець перевіряємого періоду станом на 31 грудня 2016 року є безпідставним, а винесене на підставі акта перевірки №692/06-30-13-11/ НОМЕР_1 від 6 жовтня 2017 року податкове повідомлення-рішення №0023601305 від 20 листопада 2017 року є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, апеляційна скарга не містить посилання на обставини, передбачені ст. 317 КАС України, за яких рішення суду підлягає скасуванню, оскільки доводи викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Натомість, оскаржуване рішення суду ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України, враховуючи всі фактичні обставини справи, в межах наданих суду повноважень, та вірно застосовано судом як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з'ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення адміністративного спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Шидловський В.Б. Матохнюк Д.Б.