Справа № 560/481/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.
Суддя-доповідач - Граб Л.С.
01 вересня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якій просила:
-визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України протиправною;
-стягнути із розрахункового рахунку військової частини НОМЕР_1 з бюджетними призначеннями на закупівлю речового майна:
-грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно в розмірі 42081,08 грн.;
-інфляційні збитки в розмірі 14795,68 грн.;
-відсотки за користування грошовими коштами в розмірі 3784,32 грн.
Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням позивачка, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянтка посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.
04.03.2020 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
У відповідності до вимог ч.2 ст.313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За правилами п.п.1,2 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходила військову службу за контрактом у Збройних Силах України у військовому званні "прапорщик".
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (військова частина пп НОМЕР_2 ) №39 від 22.02.2016, позивачку-відповідального виконавця відділення особового складу та стройового, звільнено наказом командувача військ оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_1 " від 12.01.2016 №2-РС з військової служби у запас згідно зі ст. 26 ч. 8 п. "б" (за станом здоров'я) Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" та з 22.02.2016 виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено для зарахування на військовий облік до Хмельницького ОМВК Хмельницької області.
При цьому, ОСОБА_1 при проходженні військової служби не отримала речове майно, а тому 19.11.2018 подала до військової частини НОМЕР_1 заяву про виплату компенсації за речове майно.
Однак листом відповідача від 27.11.2018 у виплаті вказаних коштів відмовлено.
Вважаючи таку відмову протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з даним адміністративним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України №178, якою затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно набрала чинності лише 22.03.2016, то не може поширювати свою дію на правовідносини, що виникли до 22.03.2016.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції, діяла до 11 березня 2000 року) передбачено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Статтею 2 Закону України від 17.02.2000 №1459-ІІІ «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» дію частини другої статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зупинено у частині одержання військовослужбовцями за їх бажанням грошової компенсації за неодержане речове майно.
Законом України від 01.07.2015 № 567-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» п. 1 ст. 9-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладено у новій редакції, а саме:
"1. Продовольче забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України".
При цьому, положення частини другої статті 9-1 Закону № 567-VIII регулюють порядок виплати компенсації замість речового майна військовослужбовцям, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, і не поширюються на військовослужбовців, звільнених з військової служби.
Вказана правова норма існувала в такій редакції і на момент видачі наказів про звільнення ОСОБА_1 зі служби та виключення її зі списків особового складу військової частини.
При цьому, згідно пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 567-VIII «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення порядку речового забезпечення військовослужбовців» надано Кабінету Міністрів України тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
В подальшому Кабінетом Міністрів України 16.03.2016 прийнято постанову №178 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно» (далі - Порядок №178).
Так, п.18.1 Порядку №178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі звільнення з військової служби ( пункт 3), на підставі наказу командира (начальника) військової частини (пункт 4) та довідки про вартість речового майна (пункт 5).
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу, що на час звільнення позивачки зі служби та виключення останньої із списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (22.02.2016), Порядку № 178, який набув чинності лише 22.03.2016, не існувало.
Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України якою затверджений Порядок №178, на правозастосуванні якого наполягає позивачка, як на підставу звернення до суду, не може розповсюджувати свою дію на минулий період правовідносин, які по різному регулювались чинними на відповідний проміжок часу, правовими актами.
Аналогічна правова позиція викладена в мпостанові Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 820/1185/17.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати заборгованості за неотримане речове майно, протиправною та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно є безпідставними та необґрунтованими, а відтак такими, що не підлягають задоволенню. А оскільки решта позовних вимог є похідними від вищезазначених позовних вимог, то також відсутні підстави для їх задоволення.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 січня 2020 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.