Справа № 240/1224/19 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач - Граб Л.С.
26 серпня 2020 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Граб Л.С.
суддів: Сторчака В. Ю. Іваненко Т.В. ,
за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляка Ю.В.
представника позивача: Добринської Н.М.
представника відповідача: Левицького Я.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСОН КОМПАНІ" до Головного управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02 листопада 2018 року № 0030824004,
В лютому 2019 року товариство з обмеженою відповідальністю "ЛЮКСОН КОМПАНІ" (ТОВ "ЛЮКСОН КОМПАНІ") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 02 листопада 2018 року № 0030824004.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року позов задоволено-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Житомирській області від 02 листопада 2018 року № 0030824004.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до невірного вирішення справи, подав апеляційну скаргу.
В обгрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що позивач, який наділений правом складати та реєструвати акцизну накладну на власне споживання пального, зобов'язаний дотримуватись граничних термінів її реєстрації, передбачених податковим законодавством.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечила стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ТОВ "ЛЮКСОН КОМПАНІ" зареєстровано як юридична особа та 12.12.2016 взято на облік податковим органом.
Основним видом економічної діяльності підприємства є: транспортне оброблення вантажів (код КВЕД 52.24).
22.05.2018 позивача зареєстровано платником акцизного податку з реалізації пального.
02 жовтня 2018 року посадовими особами ГУ ДФС у Житомирській області проведено фактичну перевірку ТОВ "ЛЮКСОН КОМПАНІ" з питань додержання суб'єктами господарюванням вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та паливом, за результатами якої складено акт № 343/40/41023202.
У акті перевірки зафіксовано висновок порушення ТОВ “ЛЮКСОН КОМПАНІ” п.231.1, п. 231.3, п. 231.6 ст.231 ПК України в частині несвоєчасного складання та реєстрації акцизної накладної на обсяги використаного пального для власного споживання в червні 2018 року.
02 листопада 2018 року ГУ ДФС у Житомирській області на підставі акта перевірки № 343/40/41023202 від 02.10.2018 прийнято податкове повідомлення-рішення № 0030824004, яким до ТОВ "ЛЮКСОН КОМПАНІ" застосовано штрафні санкції за платежем-акцизний податок на пальне в сумі 168879,13 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки законодавством не визначено чіткого порядку складання акцизних накладних особами, що використовують пальне для власного споживання, то позивачем не порушено вимоги законодавства.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Абзацом 1 п.75.1 ст.75 ПК України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (п. 75.1.3 ст.75 ПК України).
Згідно абзацу 2 п. 231.1 ст. 231 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - ПК України) платник податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання; реалізованого та/або використаного для виробництва непідакцизної продукції на умовах, встановлених статтею 229 цього Кодексу; втраченого як у межах, так і понад встановлені норми втрат; зіпсованого, знищеного, в тому числі внаслідок аварії, пожежі, повені, інших форс-мажорних обставин чи з іншої причини, пов'язаної з природним результатом, а також внаслідок випаровування в процесі виробництва, обробки, переробки, зберігання чи транспортування такого пального.
За приписами п. 231.3 вказаної статті, акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.
У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне.
Акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне). При цьому окремі обов'язкові реквізити акцизної накладної, що ідентифікують отримувача пального, визначені підпунктами "г" та "ґ" пункту 231.1 цієї статті, не заповнюються.
У разі забезпечення безперервного постачання пального особа, яка реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця.
Для цілей цього пункту під безперервним постачанням вважається забезпечення особою, яка реалізує пальне, можливості для отримувачів пального (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.
Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що втрачено.
В силу приписів абзаців першого, другого пункту 231.6 статті 231 ПК України реєстрація акцизних накладних та/або розрахунків коригування у Єдиному реєстрі акцизних накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Підтвердженням особі, що реалізує пальне, про прийняття її акцизної накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру акцизних накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Абзацом 8 пункту 231.6 статті 231 ПК України врегульовано, що платник податку має право зареєструвати акцизну накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі акцизних накладних, в якій загальний обсяг реалізованого пального не перевищує обсяг, обчислений відповідно до пункту 232.3 статті 232 цього Кодексу.
За змістом п.п. 1, 2 розд. ІІ Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 лютого 2016 року N 218, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17 березня 2016 р. за N 405/28535 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі Порядок), акцизна накладна складається при кожній повній або частковій операції з реалізації пального. У разі здійснення операцій з реалізації пального, які передбачають відпуск пального через паливороздавальні колонки на автомобільних заправних станціях (комплексах), автомобільних газових заправних станціях, акцизна накладна складається у день проведення відпуску пального через паливороздавальні колонки на таких станціях незалежно від того, коли відбувся перехід права власності на таке пальне. Акцизна накладна може бути складена за щоденними підсумками операцій (якщо акцизні накладні не були складені на ці операції) окремо за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД у разі здійснення реалізації пального за готівку кінцевому споживачеві (який не є платником акцизного податку), розрахунки за які проводяться через касу / реєстратори розрахункових операцій або через банківську установу чи платіжний пристрій (безпосередньо на поточний рахунок особи, що реалізує пальне). У разі забезпечення безперервного постачання пального особа, що реалізує пальне, може скласти для кожного отримувача пального зведені акцизні накладні за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД не пізніше останнього дня такого місяця на весь обсяг реалізованого пального протягом такого місяця. Під безперервним постачанням розуміється забезпечення особою, що реалізує пальне, можливості для отримувачів пального (контрагентів) отримувати пальне в будь-яку годину доби та будь-який день відповідного місяця.
Акцизна накладна може бути складена не пізніше останнього дня звітного місяця на загальний обсяг втраченого пального протягом такого місяця окремо за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД пального, що втрачено.
Акцизні накладні, в тому числі ті, що не надаються отримувачу пального, реєструються в Єдиному реєстрі акцизних накладних (п. 3 розд. ІІ Порядку).
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що платник акцизного податку зобов'язаний скласти акцизну накладну на обсяги пального, використаного для власного споживання, та зареєструвати її Єдиному реєстрі акцизних накладних. При цьому, нормами ПК України не встановлено строків для складання акцизної накладної на обсяги пального, використаного для власного споживання. В той же час, у разі складання акцизної накладної платник податку зобов'язаний зареєструвати відповідну акцизну накладну не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою складання акцизної накладною.
У пункті 44.1 статті 44 ПК України зазначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Частиною другою статті 3, частини першої статті 11 Закону №996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. На основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.
Частиною першою статті 9 Закону №996-ХІV врегульовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Абзацом 11 ст. 1 Закону №996-ХІV визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
З матеріалів справи слідує, що ТОВ "ЛЮКСОН КОМПАНІ" для здійснення господарської діяльності орендує різноманітні транспорті засоби та техніку. Також у строковому користуванні позивача перебуває ємність для зберігання пального.
У період з червня по липень 2018 року позивач на підставі господарських договорів співпрацював з декількома контрагентами з метою надання послуг транспортними засобами та механізмами, з перевезення автомобільним транспортом товарно-матеріальних цінностей та виконання сільськогосподарських робіт.
На підставі договору № 21/08-17 від 21 серпня 2017 року ТОВ “ЛЮКСОН КОМПАНІ” орендує у ТОВ “СТУДЕНТСЬКІ МЕРЕЖІ” транспортні засоби, будівельну техніку та механізми.
Згідно з п. 2.1. вказаного договору позивач зокрема зобов'язується утримувати майно у справному технічному стані, своєчасно проводити технічні огляди і обслуговування, поточні ремонти.
З метою використання орендованих транспортних засобів підприємство купувало дизельне паливо для власних потреб у ТОВ “ГАЗТРЕЙД-ІННОВАЦІЯ” (договір поставки нафтопродуктів № 0052 від 16.07.2018), у Кам'янець-Подільське ПАТ “ГІПСОВИК” (договір № б/н від 01 червня 2018 року), у ПП “ТАУ-ПОДІЛЛЯ” (договорім поставки нафтопродуктів № 0065 від 30.05.2018), у ПП “УКРПАЛЕТСИСТЕМ” (договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 553/05/18 від 25 травня 2018 року) та у ТОВ "ПОДІЛЛЯ АГРО-НАФТА" (договір поставки нафтопродуктів № 180518-1 від 18 травня 2018 року).
Наказом Директора ТОВ "Люксон компані" № 1-У від 12.08.2017 "Про облікову політику на підприємстві", відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено принципи, методи і процедури, що будуть використовуватись Підприємством для складання та подання фінансової звітності і формувати облікову політику підприємства.
Так, у п. 2.4 цього наказу зазначено, що облік списання паливо-мастильних матеріалів (ПММ) здійснюється на підставі даних акту на списання ПММ та реєстрів списання ПММ до нього (у натуральних показниках-літри). Датою списання ПММ вважається дата акту на списання ПММ, затвердженого керівником, головою та членами комісії. Облік і контроль норм витрат ПММ, а також порядок списання ПММ затвердити окремим наказом Іро встановлення норм витрат палива та списання мастильних матеріалів”. Облік списання ПММ здійснюється із застосуванням одного з методів обліку вибуття запасів, передбачених у п. 16П(С)БУ 9 середньозваженої собівартості.
Наказами ТОВ "Люксон компані" від 01.06.2018 № 01/06 "Про встановлення норм витрат палива та списання мастильних матеріалів" та від 01.06.2018 № 01/08/2 "Про встановлення норм витрат палива та списання мастильних матеріалів", поміж іншого, визначено, що списання витрат дизельного палива проводиться один раз на місяць або в місяці надходження до бухгалтерії акту (-ів) списання палива.
Вказане свідчить, що облік списання ПММ здійснювався позивачем на підставі даних акту на списання ПММ та реєстрів списання ПММ до нього (у натуральних показниках - літри). Датою списання ПММ вважається дата акту на списання ПММ, затвердженого керівником, головою та членами комісії.
Як вбачається із виписок "Обороти рахунку 282 за червень 2018 р." та "Обороти рахунку 282 за липень 2018 р." списання палива для власних потреб здійснювалося Товарством саме у липні 2018 року (рахунок 90).
31.07.2018 позивачем було затверджено акт про списання паливо - мастильних матеріалів на підставі реєстрів списання палива за червень - липень 2018 року, який став підставою для складання акцизної накладної № 16 від 31.07.2018, яка була зареєстрована 15.08.2018.
Отже, списання палива позивачем відбулося на підставі первинних документів (акту списання ПММ). У день списання палива (31.07.2018) ТОВ “Люксон Компані” складено акцизну накладну № 16, яку зареєстровано в Єдиному реєстрі акцизних накладних в строк, визначений п. 231.6 ст. 231 ПК України.
Відповідно до положень пункту 120-2.1 статті 120-2 ПК України порушення платниками акцизного податку граничних термінів реєстрації акцизних накладних / розрахунків коригування до акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних, встановлених статтею 231 цього Кодексу, тягне за собою накладення штрафу в розмірі, зокрема: 20 відсотків суми акцизного податку з відповідних обсягів пального, зазначених у таких акцизних накладних / розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів.
У пункті 120-2.3 статті 120-2 ПК України визначено, що сума акцизного податку для цілей пунктів 120-2.1 і 120-2.2 цієї статті визначається за ставкою, що встановлена на дату реалізації пального, та курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація пального.
Таким чином, буквальне тлумачення наведених правових норм, на підставі яких прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, свідчить на користь висновку, що притягнення платника податку до відповідальності за порушення порядку реєстрації акцизних накладних в Єдиному реєстрі акцизних накладних шляхом накладення штрафу пов'язане саме із сумою акцизного податку, яка визначається за ставкою, що встановлена на дату реалізації пального, та курсом Національного банку України, що діє на перший день кварталу, в якому здійснюється реалізація пального.
У свою чергу, реалізація підакцизних товарів (продукції), згідно із п. 14.1.212 ст. 14 ПК України,-будь-які операції на митній території України, що передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини, реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів.
Реалізація пального для цілей розділу VI цього Кодексу - будь-які операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів купівлі-продажу, міни, поставки, дарування, комісії, доручення (в тому числі передача на комісійну/довірчу реалізацію), поруки, інших господарських та цивільно-правових договорів або за рішенням суду, іншого компетентного державного органу чи органу місцевого самоврядування за плату (компенсацію) або без такої, які передбачають перехід права власності або права розпорядження, а також передачу (відпуск, відвантаження) пального на підставі договорів про виробництво із сировини замовника. Не вважаються реалізацією пального операції з передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України на підставі договорів зберігання та передачі (відпуску, відвантаження) пального в споживчій тарі ємністю до 2 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками.
Реалізація суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів - продаж пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших об'єктах громадського харчування.
Отже, використання пального для власного споживання та, як наслідок, складання акцизної накладної на обсяги пального, використаного для власного споживання, та її реєстрація в Єдиному реєстрі акцизних накладних, не є тотожним змісту господарської операції - реалізація підакцизних товарів (продукції), наведеному у п. 14.1.212 ст. 14 ПК України.
Поряд з цим, як вірно зазначено судом першої інстанції, податкове правопорушення - противоправне, винне діяння, в вигляді навмисної або ненавмисної дії або бездіяльності суб'єкта податкових відносин, який порушує права і інтереси учасників даного виду суспільних відносин, за яке законодавством встановлена певна відповідальність фінансового, адміністративного або кримінального характеру. Протиправність податкового правопорушення полягає в недотриманні правової форми даного діяння, винність полягає в здійсненні даного порушення навмисно або з необережності. Тобто, відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.
Згідно зі ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту порушення позивачем вимог податкового законодавства, оскільки законодавством не визначено чіткого порядку складання акцизних накладних особами, що використовують пальне для власного споживання. А отже, спірне податкове повідомлення - рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При цьому, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Житомирській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 липня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 01 вересня 2020 року.
Головуючий Граб Л.С.
Судді Сторчак В. Ю. Іваненко Т.В.