Справа № 640/16963/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шулежко В.П.
31 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Земляної Г.В.. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: не зазначено) у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якому просило стягнути кошти з відповідача з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу по військовому збору у розмірі 15 669,26 грн, з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 450 756,05 грн, з податку на додану вартість у розмірі 453 123,69 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 5,32 грн та по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 170,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року позов Головного управління ДФС у м. Києві задоволено повністю.
Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 грошові кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 453 123,69 грн, з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 450 756,05 грн, по військовому збору у розмірі 15 669,26 грн, з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 5,32 грн та по адміністративним штрафам та іншим санкціям у розмірі 170,00 грн.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на час винесення спірного рішення суду заявлена податковим органом сума зобов'язань із сплати податків та зборів не була узгоджена.
Апелянт зазначає, що податкові повідомлення-рішення, яким визначено зобов'язання із сплати податку на додану вартість, податку на доходи з фізичних осіб та по військовому збору оскаржено у судовому порядку.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією 05.08.1996 за №000114, взято на податковий облік 05.08.1996 за №15576, основне місце обліку - Головне управління ДФС у м. Києві.
Згідно облікових даних інформаційно-телекомунікаційних систем контролюючого органу, за відповідачем обліковується податковий борг:
- з податку на додану вартість у розмірі 453 123,69 грн;
- з податку на доходи з фізичних осіб у розмірі 450 756,05 грн;
- з військовому збору у розмірі 15 669,26 грн;
- з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 5,32 грн;
- за адміністративними штрафами та іншими санкціям, надходження коштів контроль за справлянням яких закріплено за Головним управлінням ДФС у м. Києві у розмірі 170,00 грн.
Сума заборгованості з податку на доходи з фізичних осіб та військовому збору виникла на підставі податкових повідомлень-рішень від 27.12.2017 форми "Ш" і форми "Р", від 25.03.2019 форми "Ш" та самостійно поданих податкових декларацій про майновий стан і доходи від 08.02.2018, від 19.02.2019.
Сума заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 5,32 грн. виникла у зв'язку з несплатою податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням від 27.06.2018 №0103400-1310-2654.
Також, відповідачем не сплачено нараховані штрафні санкції у розмірі 170,00 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 27.12.2017 №0038294204.
Несплата відповідачем у встановлений законом строк узгоджених сум грошових зобов'язань обумовила позивача на звернення до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 обліковується податковий борг, що в розумінні норм Податкового кодексу України є узгодженим та у добровільному порядку не погашений, а тому підлягає стягненню з рахунків такого платника податків.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп.14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктами 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов'язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає (п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України).
За приписами підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом являється сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством.
Відтак, вірними є висновки суду першої інстанції, що узгодження платником податків податкових зобов'язань свідчить про виникнення в нього обов'язку сплатити таких зобов'язань у встановлений законом строк. За закінченням такого строку узгоджені податкові зобов'язання стають податковим боргом, процедура стягнення якого визначена Податковим кодексом України.
Поряд із цим, наданими до апеляційної скарги доказами підтверджується факт оскарження платником податків податкових повідомлень-рішень, що стали підставою для виникнення у позивача несплачених зобов'язань із сплати податку на прибуток, податку на додану вартість та військового збору.
Зокрема, в рамках адміністративної справи 640/18624/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, предметом оскарження є податкові повідомлення-рішення від 27.12.2019р. № 0038024204, від 27.12.2019р. № 0038084204, від 27.12.2019р. № 0038314204, від 27.12.2019р. № 0038324204, від 27.12.2019р. № 0038284204, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 28.12.2019р. № ф-126 та рішення від 28.12.2019р. № 0038474204.
Відповідно до розрахунку суми податкового боргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 12.08.2019 року, наданого податковим органом до позову, саме несплата зобов'язань за вказаними рішеннями слугувала підставою для звернення до суду з даним позовом (а.с. 14-17).
Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що
Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції та приймаються колегією суддів в якості належних.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими.
У відповідності до ст. 323 КАС України якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає її за правилами цієї глави.
У випадку відкриття апеляційного провадження за такою скаргою суд апеляційної інстанції може зупинити дію раніше прийнятої ним постанови та рішення суду першої інстанції, що оскаржується.
За результатами розгляду апеляційної скарги, зазначеної в частині першій цієї статті, суд приймає постанову відповідно до статті 315 цього Кодексу. При цьому за наявності підстав може бути скасовано раніше прийняту постанову суду апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції розглядає скаргу, зазначену в частині першій цієї статті, в межах доводів, які не розглядалися під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДФС у м. Києві до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу задовольнити.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 березня 2020 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Головного управління ДФС у місті Києві відмовити.
Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) з Головного управління ДПС у місті Києві (ЄДРПОУ 39439980, місцезнаходження: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, 33/19) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 20693,80 гривень (двадцять тисяч шістсот дев'яносто три гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя Г.В. Земляна
(Повний текст постанови складено 31.08.2020 р.)