Справа № 580/800/20 Суддя (судді) першої інстанції: Л.В. Трофімова
31 серпня 2020 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ключковича В. Ю., Земляної Г.В. розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (місце ухвалення: місто Черкаси, час ухвалення 10 годин 35 хвилини, дата складання повного тексту: 28 квітня 2020 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, з урахуванням заяви про усунення недоліків, просив суд:
- визнати неправомірною бездіяльність територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1, визначеного пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 19.04.2018 (з моменту проходження кваліфікаційного оцінювання) до 12.07.2018 (закінчення п'ятирічного строку повноважень) та з 07.09.2018 (поновлення повноважень судді) до 31.12.2019 включно;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 19.04.2018 (з моменту проходження кваліфікаційного оцінювання) до 12.07.2018 (закінчення п'ятирічного строку повноважень) та з 07.09.2018 (поновлення повноважень судді) до 31.12.2019 включно, виходячи із базового розміру посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1, визначеного пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за виключенням виплачених сум.
Рішенням Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено у повному обсязі.
Визнано протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області щодо не нарахування та не виплати суддівської винагороди з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1, визначеного пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" за період з 19.04.2018 до 12.07.2018 та з 07.09.2018 до 31.12.2019 включно.
Зобов'язано територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 недоплачену суддівську винагороду за період з 19.04.2018 до 12.07.2018 та з 07.09.2018 до 31.12.2019 включно, виходячи із базового розміру посадового окладу із застосуванням регіонального коефіцієнта 1,1, визначеного пунктом 1 частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за виключенням виплачених сум.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням територіальним управлінням Державної судової адміністрації України у Черкаській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що погодження посадових окладів суддів та працівників апарату суду, а також внесення відповідних змін до штатних розписів для подальшого нарахування ТУ ДСА України у Черкаській області суддівських винагород та заробітних плат працівникам суду належить до повноважень голови відповідного суду, однак, Черкаським районним судом Черкаської області у 2018 та 2019 рр. були подані на затвердження до Територіального управління ДСА України у Черкаській області штатні розписи станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 за підписом голови суду з посадовими окладами без врахування регіонального коефіцієнту позивачу.
Крім того, апелянтом зазначено, що регіональний коефіцієнт, при виплаті суддівської винагороди, застосовується лише в разі здійснення суддею правосуддя, а відтак, нарахування позивачу регіонального коефіцієнту з 18.09.2018 по 07.09.2018 року є безпідставним.
До Шостого апеляційного адміністративного суду відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, Указом Президента України від 27.06.2013 №352/2013, ОСОБА_1 призначено строком на п'ять років на посаду судді Черкаського районного суду Черкаської області.
Згідно рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 18.04.2018 № 426/ко-18 визнано суддю Черкаського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 таким, що відповідає займаній посаді.
12.07.2018 закінчився п'ятирічний строк повноважень судді.
Відповідно до Указу Президента України від 07.09.2018 № 271/2018 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського районного суду Черкаської області.
05.02.2020 позивач звернувся до ТУ ДСА України у Черкаській області із заявою, в якій просив вирішити питання про проведення перерахунку та виплату суддівської винагороди з урахуванням регіонального коефіцієнту 1,1 за період з з 19.04.2018 до 12.07.2018 та з 07.09.2018 до 31.12.2019 за виключенням виплачених сум.
Листом від 04.03.2020 №02-571/20 відповідач повідомив про відсутність довідок статуправління на підтвердження кількості населення та що Черкаським районним судом Черкаської області подавались штатні розписи за 2018 та 2019 рр. з посадовими окладами без урахування регіонального коефіцієнту.
Вважаючи зазначену відмову протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що до повноважень відповідача належить нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1, тому відповідач був зобов'язаний нараховувати та виплачувати позивачу суддівську винагороду з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1, визначеного п.1 ч.4 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 19.04.2018 року до 12.07.2018року та з 07.09.2018 року до 31.12.2019 року включно.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 22 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., NN 41 - 45, ст. 529; 2015 р., NN 18 - 20, ст. 132 із наступними змінами).
Відповідно до ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» базовий розмір посадового окладу судді становить: 1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Підпунктами 2-4 п. 24 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, зокрема, що розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу, становить: з 1 січня 2018 року: а) для судді місцевого суду - 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2019 року: а) для судді місцевого суду - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; з 1 січня 2020 року: а) для судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;.
Відтак, суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
З матеріалів справи вбачається, що позивач 18.04.2018 року пройшов кваліфікаційне оцінювання та підтвердив свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді отже, має право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами ч. 4 ст. 135 Закону № 1402 передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти:
1) 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб;
2) 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб;
3) 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Зі змісту наведених приписів вбачається, що суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат. При цьому, посадовий оклад судді складається з базового розміру посадового окладу судді та застосованого до нього відповідного регіонального коефіцієнту.
Отже, передбачений ч. 4 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» регіональний коефіцієнт є складовою частиною посадового окладу судді, а не доплатою. Водночас застосування регіонального коефіцієнту залежить від розташування суду, в якому суддя здійснює судочинство, тобто від кількості населення відповідного населеного пункту та факту здійснення суддею судочинства.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постанові від 31.01.2019 у справі №804/3609/18.
Згідно штатного розпису Черкаського районного суду Черкаської області розмір суддівської винагороди визначено у сумі 16000 грн (а.с.72), відповідно до переліку змін до штатного розпису на 19.04.2018 вводиться посада "голова суду" з окладом 35240 грн та виводиться посада "голова суду" з окладом 16000 грн.
Відповідно до штатного розпису Черкаського районного суду Черкаської області на 01.01.2019 посадовий оклад судді становить 28815 грн.
Згідно з інформації з офіційного сайту Черкаської міської ради (http://chmr.gov.ua/ua/text.php?s=7&s1=188&s2=223) чисельність населення м. Черкаси у 2018 році становила 278 200 чоловік, у 2019 році - 277 300 чоловік, тобто чисельність населення перевищувала сто тисяч осіб, що передбачає застосування регіонального коефіцієнту до базового розміру посадового окладу, встановленого п.1 ч.4 ст.135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивача призначено на посаду судді Черкаського районного суду Черкаської області згідно Указом Президента України від 27.06.2013 №352/2013 строком на п'ять років, тобто по 12.07.2018 року
18 квітня 2018 року позивачем підтверджено відповідність займаній посаді, а відповідно до Указу Президента України від 07.09.2018 № 271/2018 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Черкаського районного суду Черкаської області.
Відтак, у період з 19.04.2018 року до 12.07.2018року та з 07.09.2018 року до 31.12.2019 року включно позивач здійснював правосуддя та відповідно мав право на отримання суддівської винагороди з урахуванням регіонального коефіцієнта.
Також безпідставними є доводи апелянта щодо відсутності повноважень на внесення відповідних змін до кошторису, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1 статті 147 Закону № 1402 в Україні діє єдина система забезпечення функціонування судової влади - судів, органів суддівського врядування, інших державних органів та установ системи правосуддя.
Згідно пункту 3 статті 148 Закону № 1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: 2) Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України. Пунктом 4 статті 148 Закону № 1402 функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Відповідно до частини 1 статті 151 Закону № 1402 державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.
Згідно пункту 1 положення про територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області, затвердженого головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015 територіальне управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області є територіальним органом Державної судової адміністрації України та їй підпорядковується. Основним завданням ТУ ДСА України у Черкаській області є організаційне забезпечення діяльності місцевих судів Черкаської області та фінансове забезпечення місцевих загальних судів Черкаської області з метою створення належних умов для діяльності судів, суддів цих судів та забезпечення роботи органів суддівського самоврядування. Відповідно до пункту 4.1 зазначеного положення до повноважень територіального управління ДСА України у Черкаській області належить забезпечення належних умови діяльності місцевих судів Черкаської області в межах повноважень, визначених законом.
Згідно статті 152 Закону № 1402 серед повноважень Державної судової адміністрації України передбачено підготовку бюджетного запиту. Відповідно до пункту 9 статті 2 Бюджетного кодексу України бюджетний запит - документ, підготовлений головним розпорядником бюджетних коштів, що містить пропозиції з відповідним обґрунтуванням щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для виконання покладених на нього функцій на середньостроковий період, на підставі відповідних граничних показників видатків бюджету та надання кредитів з бюджету.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до повноважень відповідача належить нарахування та виплати суддівської винагороди позивачу з урахуванням регіонального коефіцієнта 1,1.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують позицію суду першої інстанції та відхиляються колегією суддів за необґрунтованістю.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
У відповідності до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України у Черкаській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії залишити без задоволення.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.
Суддя-доповідач О. О. Беспалов
Суддя В. Ю. Ключкович
Суддя Г.В. Земляна
(Повний текст постанови складено 31.08.2020 р.)