ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/22548/19
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б., розглянувши заяву про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених на виконання рішення, прийнятого в адміністративній справі
за позовом ОСОБА_1 (
АДРЕСА_1 )
до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ
Головного територіального управління юстиції у місті Києві (01032, м. Київ,
вул. Саксаганського, буд. 110)
про скасування постанови від 03 квітня 2019 року ВП №58650639, стягнення
коштів, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві (далі - відповідач), в якому просить:
- скасувати постанову №58650639 від 03 квітня 2019 року про стягнення виконавчого збору у розмір 12 246,34 грн. та постанову №58650699 від 03 квітня 2019 року про стягнення витрат на виконавчі дії у розмірі 250,00 грн., винесені державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчуком Дмитром Олександровичем та застосувати заходи такої недійсності виконавчих документів, а саме відшкодувати незаконно стягнені з ОСОБА_1 кошти в сумі 12 496,34 грн. на наступні банківські реквізити: отримувач коштів: ОСОБА_1 , ідентифікаційний код отримувач: НОМЕР_1 , банк отримувача: ПАТ «Універсал Банк», МФО 322001, рахунок НОМЕР_2 , номер карти НОМЕР_3 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року позовні вимоги задоволено частково, зокрема, визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18 березня 2019 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 12 246,34 грн. (ВП №52097412); визнано протиправною та скасовано постанову Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві від 18 березня 2019 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 250,00 грн. (ВП №52097412).
15 квітня 2020 року Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчий лист на стягнення на користь позивача понесених судових витрат.
12 серпня 2020 року позивач звернувся із заявою про визнання протиправними рішень, дій та бездіяльності, вчинених Шевченківським РВ ДВС на виконання рішення суду від 13 лютого 2020 року, у якій просив суд:
- визнати протиправними рішення, дії та бездіяльність, вчинених Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві при виконанні рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року №640/22548/19, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця №58650639 від 25 червня 2020 року про закінчення виконавчого провадження по постанові №5297412 від 18 березня 2019 року як таку, що не відповідає виконанню рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року по справі №640/22548/19;
- зобов'язати відповідача подати суду звіт та встановити розумний строк на подання суду звіту про належне виконання судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 лютого 2020 року по справі №640/22548/19 та роз'яснень суду за цією заявою.
Вказана заява обґрунтована тим, що прийнята державним виконавцем 25 червня 2020 року постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 5 частини 1 статті 39 та статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» є протиправною, оскільки в судовому порядку визнано протиправними дії державного виконавця та визнано протиправними та скасовано постанови, на підставі яких з позивача списано загальну суму витрат у розмірі 12 496,34 грн.
На думку заявника, відповідач ухиляється від виконання судового рішення, прийнятого 13 лютого 2020 року в адміністративній справі №640/22548/19.
Вирішуючи заяву позивача по суті, суд виходить з наступного.
Враховуючи те, що справа має ознаки справи незначної складності, розгляд заяви про забезпечення виконання судового рішення проводиться відповідно до пункту 10 частини 1 статті 4, частини 6 статті 12, частини 4 та частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України.
Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід'ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення (стаття 129), суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1).
Зазначені норми Конституції України знайшли своє відображення в процесуальному законодавстві України. Так, статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Вимогами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Вимогами частини 2 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у такій заяві зазначаються:
1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;
2) ім'я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
3) ім'я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
4) ім'я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв'язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі;
5) номер адміністративної справи;
6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження;
7) інформація про день пред'явлення виконавчого листа до виконання;
8) інформація про хід виконавчого провадження;
9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви;
10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.
На підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом.
До заяви додаються докази її надсилання іншим учасникам справи.
Відповідно до частини 4 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України заяву, зазначену у частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред'явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду.
У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви.
З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається за можливе у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами, поданими позивачем.
При цьому, в контексті розуміння вимог чинного законодавства дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єктів владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та/чи юридичних осіб.
Водночас, судовий захист є одним із найефективніших правових засобів захисту інтересів фізичних та юридичних осіб.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
За змістом частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи.
Згідно з частиною 6 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
Судом вбачається, що резолютивна частина судового рішення, прийнятого 13 лютого 2020 року в адміністративній справі №640/22548/19, не містить зобов'язання відповідача вчинити дії зобов'язального характеру. Крім того, виконавчий лист в адміністративній справі №640/22548/19 виданий на стягнення на користь позивача понесених судових витрат.
Відтак, стверджувати про наявну бездіяльність або ж вчинення відповідачем неналежних дій згідно резолютивної частини судового рішення, на думку суду, є безпідставним. Також суд зазначає, що моментом скасування оскаржуваних в межах адміністративної справи №640/22548/19 постанов є дата набрання законної сили даним судовим рішенням.
Суд зазначає, що постанова державного виконавця №58650639 від 25 червня 2020 року про закінчення виконавчого провадження по постанові №5297412 від 18 березня 2019 року прийнята не на виконання судового рішення у справі №640/22548/19, а на підставі вимог пункту 5 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, у разі незгоди із вказаною постановою позивач наділений правом оскаржити її в судовому порядку.
Крім того, вимогами частини 7 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір підлягає поверненню.
З системного аналізу вищезазначених норм, слід зазначити, що правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає застосуванню виключно у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду, що порушує права та законні інтереси позивача.
З огляду на вказане вище, судом не встановлено підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , що подана порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративній справі №640/22548/19.
Керуючись ст.ст. 248, 254, 256, 295, 297, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Федорчук