ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
27 серпня 2020 року м. Київ № 640/8015/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі:
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова група "Базис"
доДержавної податкової служби України Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області
провизнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова група "Базис" із позовом до Головного управління ДПС у Запорізькій області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.06.2020 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 44592/32400247/2 від 20.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 3 від 18.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 44591/32400247/2 від 20.12.2019 про відмову в реєстрації податкової накладної № 4 від 30.10.2019 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 3 від 18.10.2019, датою її подання - 18.10.2019. Зобов'язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 4 від 30.10.2019, датою її подання - 30.10.2019. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова група "Базис" (04074, м. Київ, вул. Вишгордська, буд. 4, іпн. 32400247) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8, код ЄДРПОУ 43005393) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова група "Базис"(04074, м. Київ, вул. Вишгордська, буд. 4, іпн. 32400247) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя прсп. Соборний, буд. 166, код ЄДРПОУ 43143945) понесені витрати зі сплати судового збору у сумі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.
Через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) від представника позивача надійшла заява про прийняття додаткового рішення у справі. Заява мотивована тим, що при ухваленні рішення судом не було вирішено питання про судові витрати в частині витрат на професійну правничу допомогу.
Від Головного управління ДПС у Запорізькій області до суду надійшло клопотання про залишення заяви представника позивача прийняття додаткового рішення у справі без задоволення.
Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно частини другої вказаної статті заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. (частина третя статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки справа № 640/8015/20 розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, отже й заява про ухвалення додаткового судового рішення підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши заяву представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За змістом статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною чи третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, установлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (послуг), виконаних (наданих) адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути сумірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, у тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з частиною 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, установлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частина 9 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд ураховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим і пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені.
Представником позивача, на підтвердження розміру судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано суду копії: Дововору про надання правничої допомоги від 16.03.2020, звіту про обсяг виконаних робіт згідно з Договором від 29.05.2020, Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору від 29.05.2020.
З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова група "Базис" та адвокатом Павлік Іриною Петрівною укладено договір про надання правничої допомоги від 16.03.2020.
Згідно п. 5.7-5.9 Договору затверджено, що клієнт сплачує гонорар протягом 2 (двох) робочих днів після винесення рішення по суті судом першої інстанції. Гонорар сплачується готівкою або здійснюється у безготівковому порядку на рахунок адвоката. Договором не вимагається виставлення адвокатом клієнту окремого рахунку для оплати гонорару. Оплата гонорару здійснюється на підставі даного Договору. Розмір погодинної ставки адвоката складає 1500 грн.
Пунктом 5.4 Договору встановлено, що сума гонорару подвоюється у разі надання адвокатом послуг клієнту у неробочий час або вихідні та святкові дні.
Звітом про обсяг виконаних робіт від 29.05.2020 згідно з Договором про надання правничої допомоги від 16.03.2020 визначено гонорар адвоката в розмірі 45 000 грн.
Пунктом 2 Акту приймання-передачі наданих послуг від 29.05.2020 до Договору про надання правової допомоги від 16.03.2020 передбачено, що за виконану роботу клієнт зобов'язується сплатити адвокату гонорар у розмірі 45 000 грн.
Проте, суд звертає увагу на те, що представником позивача не надано суду жодних доказів на підтвердження факту оплати позивачем наданої адвокатом правничої допомоги.
На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.09.2019 у справі № 810/3806/18.
Склад та розмір витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Визначення поняття розрахункового документа наведено у ст. 2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Розрахунковий документ - документ встановленої форм та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.
Пунктами 23, 25 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148 встановлено, що касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівки
Приймання готівки в касу проводиться за прибутковим касовим ордером (додаток 2), підписаним головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником установи/підприємства. До прибуткових касових ордерів можуть додаватися документи, які є підставою для їх складання.
Про приймання установами/підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера), підписана головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником, підпис яких може бути засвідчений відбитком печатки цієї/цього установи/підприємства. Використання печатки установою/підприємством не є обов'язковим.
Оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі та не було надано суду платіжного документу, який би підтверджував сплату витрат на правову допомогу, та зважаючи на те, що представником позивача також не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що адвокат має касу і веде касову книгу, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факт понесення витрат на правову допомогу, а відтак, заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 132, 134, 139, 252, 255, 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-консалтингова група "Базис" про відшкодування судових витрат на правову допомогу відмовити.
Додаткове судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене відповідно до ст. ст. 293, 295- 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.С. Мазур