Справа № 420/1061/20
17 серпня 2020 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
судді - Бутенка А.В.,
за участю секретаря - Сініцина А.С.,
сторін:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача - Хілініченко А.Х.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) про визнання протиправною бездіяльності, стягнення середнього заробітку за час затримки виплат та заборгованості по індексації грошового забезпечення,
Стислий зміст позовних вимог.
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якому просить суд:
- Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
- Стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2019 по 18.11.2019 у розмірі 142 013 (сто сорок дві тисячі тринадцять) гривень 60 копійок.
Виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
В обґрунтування адміністративного позову Позивачем зазначено, що всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку, наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.
Доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення не сплачені в день звільнення, а виплата відбулась із затримкою. Тому, Позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплат, а саме з дня звільнення 18.01.2019 по день фактичного розрахунку 18.11.2019 року.
02.04.2020 року, від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 82-86). В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що на виконання судового рішення по справі №420/3363/19 відповідачем 18.11.2019 року здійснено виплату ОСОБА_1 : середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні, заборгованість по індексації грошового забезпечення, заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час в сумі 69 302 грн. 72 коп., тобто в повному обсязі, що підтверджується виписками АКБ «Приватбанк» наданих позивачем до суду.
На разі в позовній заяві ОСОБА_1 вважає, що після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати власник або уповноважений ним орган не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу законів про працю України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати належних працівникові при звільненні сум. Тобто період після ухвалення судом рішення у справі №420/3363/19 на його користь до повного його виконання відповідачем є часом затримки розрахунку при звільненні.
Однак, Департамент не може з цим погодитись, оскільки, передбачений частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України. При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати. Разом з цим, в даному спорі позивачем не оспорюються попередньо компенсовані Департаментом суми заборгованості на виконання рішення суду у справі №420/3363/19.
Заяви чи клопотання від сторін.
20.03.2020 року, від представника Відповідача, надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 49-50).
06.04.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив.
Інших заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило.
Процесуальні дії вчинені судом.
27.02.2020 року, судом відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
25.03.2020 року, судом відмовлено в задоволенні клопотання представника Відповідача про закриття провадження у справі.
07.04.2020 року, судом ухвалено проводити розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
На підставі Розпорядження Одеського окружного адміністративного суду №63 від 02.06.2020 року, після повторного проведення автоматичного розподілу, справу призначено до розгляду судді Бутенко А.В.
04.06.2020 року, суддею Бутенко А.В. прийнято позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження та зупинено провадження у справі.
06.08.2020 року, протокольною ухвалою суду, поновлено провадження у справі.
Інші процесуальні дії судом не вчинялись.
Позивач в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, зазначених у позові.
Представник відповідача заперечував щодо задоволення позовних вимог, з підстав зазначених у відзиві на позов.
Обставини справи.
ОСОБА_1 , в період з 07.11.2015 по 18.01.2019 проходив службу у патрульній поліції України та перебував на посаді інспектора роти №3 батальойну №3 управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції. Відповідно до витягу з наказу Департаменту патрульної поліції № 21 о/с від 16.01.2019, 18.01.2019 був звільнений з органів Національної поліції України за власним бажанням.
В 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому просив суд:
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Позивача, заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 в сумі 5789,00 грн.;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Позивача, заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року в сумі 3274,13 грн.;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Позивача, середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196,65 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року у справі №420/3363/19, зокрема:
- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з березня 2016 року по квітень 2018 року в сумі 4735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 94 коп.
- стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача, середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196 (шістдесят одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 65 коп.
- Стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача, заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року в сумі 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 13 коп.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 04.10.2019 року, апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 липня 2019 року - повернути апелянту.
Судове рішення по справі № 420/3363/19 набрало законної сили 04.10.2019.
18.11.2019 Позивач отримав на платіжну картку ПриватБанку виплату за судовою справою № 420/3363/19 - 68 959 грн. 21 коп. (що підтверджується випискою по картці/рахунку за період 04.10.2019 по 18.11.2019). З яких є заборгованість у вигляді доплати за службу у нічний час за період з березня 2016 року по квітень 2018 року в сумі 4 735 грн. 94 коп. та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року в сумі 3 370 грн. 13 коп.
Позивач зазначає, що доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення не сплачені в день звільнення, а виплата відбулась із затримкою. Тому, Позивач має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплат, а саме з дня звільнення 18.01.2019 по день фактичного розрахунку 18.11.2019.
Таку бездіяльність Позивач вважає протиправною, а тому звернувся із даним позовом до суду.
Джерела права й акти їх застосування.
Згідно з ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положенням ст. 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на заробітну плату не нижчу ніж визначено законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Згідно із ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Дане право безпосередньо реалізується шляхом гарантування своєчасної та повної виплати заробітної плати (грошового забезпечення).
Згідно зі статтею 1 Конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати «№95», ратифікованої Україною 30.06.1991 року, незалежно від назви оплати праці і методу її обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчисленні в грошах, і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.
Статтею 12 Конвенції установлено, що коли минає термін трудового договору, остаточний розрахунок заробітної плати, належної працівнику, має бути проведено відповідно до національного законодавства, колективного договору чи рішення арбітражного органу, або - коли не має такого законодавства, угод чи рішення в розумний термін з урахуванням умов контракту.
Відповідно до ст. 94 КЗпП України, ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції" №988 від 11.11.2015 (далі - Постанова №988), грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас, критерії виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських (далі - ВНЗ МВС із специфічними умовами навчання), визначаються Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.2016 р. № 260, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 р. за № 669/28799 (далі - Порядок №260).
Згідно пункту 3 Розділу І вказаного Порядку, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Поліцейським, що залучалися до служби в нічний час, виплата доплати за службу в нічний час за минулий місяць здійснюється одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Згідно частини третьої статті 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Так, відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки зазначені в статті цього Кодексу.
Згідно з ч.1 ст. 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Статтею 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Висновки суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що в 2019 році ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції, в якому про стягнення заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 07.11.2015 по 30.04.2018 в сумі 5789,00 грн., стягнення заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по листопад 2017 року в сумі 3274,13 грн.;
- стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь Позивача, середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196,65 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.07.2019 року у справі №420/3363/19, позов задоволено частково, стягнуто з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь позивача заборгованість у вигляді доплати за службу в нічний час за період з березня 2016 року по квітень 2018 року в сумі 4735 (чотири тисячі сімсот тридцять п'ять) грн. 94 коп., середній заробіток за час затримки виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні в сумі 61196 (шістдесят одна тисяча сто дев'яносто шість) грн. 65 коп., заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року в сумі 3370 (три тисячі триста сімдесят) грн. 13 коп.
Судове рішення по справі № 420/3363/19 набрало законної сили 04.10.2019 року.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Щодо інших підстав, суд зазначає наступне.
Питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу ОВС та національної поліції України, зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку - які не є складовими грошового забезпечення, не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення, а тому до даних правовідносин, необхідно застосовувати положення КЗпП України.
Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до постанови Верховного Суду України № 6-1638цс17 від 11.10.2017р., при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, у разі якщо він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день прийняття рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь працівника або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. У разі часткового задоволення позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, беручи до уваги спірну суму, на яку працівник мав право, частку, яку вона становила у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи.
Тобто, виходячи з наведених вимог законодавства всі суми, належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день його звільнення. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; в разі ж невиконання такого обов'язку, наступає передбачена нормами КЗпП України відповідальність.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 07.02.2018 року та від 01.03.2018 року у справах № 806/535/16 та № 806/1899/17.
У рішенні Конституційного Суду України від 22.02.2012 № 4-рп/2012 в справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень статті 233 Кодексу законів про працю Україниу взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237-1 цього кодексу, зазначено, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.
Законом України «Про оплату праці» визначено структуру заробітної плати, до якої входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Згідно з рішенням Конституційного Суду від 15.10.2013р. № 8-рп/2013у справі № 1- 13/2013 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу Законів про працю України, статей 1,12 Закону України «Про оплату праці». Конституційний Суд України дійшов до висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, або за визначенням, використаним у частині другій ст.233 Кодексу, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Судом встановлено, що в порушення вказаних норм, доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення не сплачені в день звільнення ОСОБА_1 , а виплата відбулась із затримкою.
Таким чином, суд вважажає, що ОСОБА_1 має право на отримання середнього заробітку за весь час затримки виплат, а саме з дня звільнення 18.01.2019 по день фактичного розрахунку 18.11.2019 року.
Грошове забезпечення Позивача за останні 2 місяця роботи, перед звільненням складало: всього - 28 496,01 грн., (в листопаді 2018 року - 10 400 грн., в грудні 2018 року - 18 096, 01 грн). Згідно з випискою по картці/рахунку ПАТ "ПриватБанк", доплати за службу у нічний час за період з березня 2016 року по квітень 2018 року та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року були нараховані та виплачені 18 листопада 2019 року.
Виходячи з викладеного, відповідно наданої виписки, Відповідач повинен сплатити кошти з розрахунку середньоденного грошового забезпечення за два місяця, що передували звільненню, а саме: 28 496,01 грн. за 61 день (листопад + грудень), тобто 467,15 грн. за один день.
Затримка по виплатам доплати за службу у нічний час за період з березня 2016 року по квітень 2018 року та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року, за період з дня звільнення 18.01.2019 по день фактичного розрахунку 18.11.2019, складає 304 календарних дня. (467,15 грн.* 304 календарних дня = 142 013,6 грн.).
Виходячи з викладеного, Відповідач повинен сплатити загальну суму середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 142013 грн. 60 коп.
Вирішуючи спір, суд враховує, що згідно з загальними засадами права, дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, а бездіяльність - це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень. Як дії, так і бездіяльність можуть мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України, ст. 6 КАС України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до пункту d Декларації про майбутнє Європейського суду з прав людини від 26.04.2011 р.: Установити і зробити передбачуваними для всіх сторін публічні правила стосовно застосування статті 41 Конвенції, включаючи рівень справедливого відшкодування, котрого слід очікувати за різних обставин.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували нарахування та виплату позивачу середнього заробітку за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2019 по 18.11.2019 включно.
Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що Відповідач не довів, що діяв відповідно до закону, обґрунтовано, добросовісно та розсудливо, пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що Відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахування судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У справі "Кечко проти України" Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу № 1Конвенції, про захист прав людини і основоположних свобод, зауваживши, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Приймаючи до уваги викладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 2, 5-9, 72-73, 77, 139, 159, 241-246, 250-251, 263 КАСУкраїни, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Департаменту патрульної поліції (вул. Федора Ернста, 3, м. Київ, 03048) - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України щодо нездійснення остаточного розрахунку в день звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 .
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України середній заробіток за весь час затримки виплат доплати за службу у нічний час та заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 18.01.2019 по 18.11.2019 у розмірі 142 013 (сто сорок дві тисячі тринадцять) гривень 60 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту Патрульної поліції Національної поліції України (вул. Федора Ернста, 3, м Київ, 03048, код ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 2260 (дві тисячі двісті шістдесят) гривень 94 копійки.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.08.2020 року.
Суддя Бутенко А.В.
.