Справа № 420/5556/20
31 серпня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Вовченко О.А., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Суворовського районного відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними бездіяльність та дії та зобов'язання вчинити дії,-
26 червня 2020 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області в особі Суворовського районного відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними бездіяльність та дії та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 01 липня 2020 року позов ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 залишено без руху. Встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали з урахуванням пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України.
20 липня 2020 року до суду від позивача за вх. №28053/20 надійшла заява з позовною заявою (у чотирьох примірниках) до Суворовського районного відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними бездіяльність та дії та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою від 27 липня 2020 року продовжено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлено позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду належним чином оформленого адміністративного позову (з копією сторонам) та доказів сплати 2522,40 грн. судового збору.
17 серпня 2020 року до суду від позивача за вх. №32061/20 надійшла заява з належним чином оформленим адміністративним позовом (у 3-х примірниках), в якому позовні вимоги викладені в наступній редакції:
1. Визнати протиправними дії Суворовського районного відділу у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (відповідь №5116-604/5116.1-20 від 11.04.2020) щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис), присвоєння унікального номеру запису у реєстрі (УНЗР), щодо відмови в оформленні та видачі паспорта громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2. Зобов'язати Суворовський районний відділ у м. Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області оформити та видати паспорт громадянина України зразка 1994 року у вигляді паспортної книжечки замість втраченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
3. Визнати протиправною бездіяльність Державної міграційної служби України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру щодо невжиття заходів зі знищення (видалення, анулювання) інформації (файлу) персональних даних на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідь за №К-797/6/5101-20/5100.4.7/4773-20 від 27.04.2020), яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвища, ім'я, по-батькові, дати народження, статі, ідентифікаційного номеру, місця народження, місця проживання, відцифрованих відбитків пальців рук, відцифрованого обличчя, відцифрованого підпису, у тому числі знищення (видалення) унікального номеру запису у реєстрі (скорочено - УНЗР);
2. Зобов'язати Державну міграційну службу України як розпорядника Єдиного державного демографічного реєстру знищити (видалити, анулювати) інформацію (файл) персональних даних на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зберігається в Єдиному державному демографічному реєстрі, а саме: прізвище, ім'я, по-батькові, дата народження, стать, ідентифікаційний номер, місце народження, місце проживання, відцифровані відбитки пальців рук, відцифроване обличчя, відцифрований підпис, у тому числі знищити (видалити) унікальний номер запису у реєстрі (скорочено - УНЗР);
У заяві позивач, посилаючись на п.7 ч.1 ст.5, п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» як на підставу звільнення від сплати судового збору зазначає, що висновки суду щодо відсутності підстав звільнення його від сплати судового збору є суб'єктивною думкою суду та що його позов подано на захист його неповнолітньої дитини. Зазначає, що як батько має право звертатись до суду за захистом його неповнолітньої дитини та що вона ніде не працює, самостійного заробітку немає та відповідно не може сплатити від свого імені судовий збір, оскільки не має документа, що посвідчує особу.
Отже, позивач не у повному обсязі усунув недоліки адміністративного позову.
Згідно ч.3 ст.161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України визначено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Так, даний адміністративний позов містить три вимоги немайнового характеру (визнати протиправною бездіяльність, визнати протиправними дії щодо збирання, обробки, внесення до Єдиного державного демографічного реєстру персональних даних, визнати протиправними дії щодо відмови в оформленні та видачі паспорта у формі книжечки).
У відповідності до п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 2102,00 грн.
Отже, за подачу адміністративного позову з даними вимогами позивач повинен надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2522,40 грн. (2102,00 грн.*0,4*3).
Однак, позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору.
Натомість, позивач зазначає, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.7 ч.1 ст.5, п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір» як особа, яка звернулась за захистом своєї неповнолітньої дитини.
Суддя вважає необґрунтованими доводи позивача щодо наявності підстав для звільнення від сплати судового збору відповідно до .7 ч.1 ст.5, п.14 ч.2 ст.3 Закону України «Про судовий збір», - з огляду на наступне.
За статтею 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації міністрів Ради Європи державам - членам щодо заході, що полегшують доступ до правосуддя, від 14 травня 1981 року № R (81) 7: «У тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати» (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
У частині другій статті 3 Закону України «Про судовий збір» визначено перелік об'єктів - заяв до суду, за подання яких судовий збір не справляється, а в статті 5 цього закону - вичерпний перелік суб'єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг та за видачу судами документів, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.
Згідно з пунктом 7 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються громадяни, які у випадках, передбачених законодавством, звернулися із заявами до суду щодо захисту прав та інтересів інших осіб.
Зазначену норму слід враховувати в системному зв'язку зі статтею 53 КАС України, яка визначає участь у судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно з частиною першою статті 53 КАС України у випадках, встановлених законом, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
Натомість, в силу частини 1 статті 56 КАС України права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Тобто, в контексті КАС України особи, які можуть звертатися до адміністративного суду із позовними заявами в інтересах інших осіб та законні представники не є тотожними, перша категорія не включає в себе другу.
Таким чином, звертаючись з позовом в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 її батько ОСОБА_1 діє як законний представник неповнолітньої в розумінні частини першої статті 56 КАС, а не як фізична особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб відповідно до частини 1 статті 53 КАС України.
Законом України «Про судовий збір» не передбачено пільги щодо сплати судового збору законного представника, який звертається в інтересах неповнолітнього, крім законних представників дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю (пункт 9 частини першої статті 5).
Таким чином, чинне законодавство України не звільняє позивача від сплати судового збору за подання даної позовної заяви в інтересах його дитини.
Вказані висновки узгоджуються з висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 16 квітня 2020 року по справі №420/109/19
Інших правових підстав для звільнення від сплати судового збору суду позивачем не наведено.
При цьому судді зазначає, що за змістом частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі, зокрема, якщо позивачем є особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (частина друга статті 8 цього Закону).
Однак, обґрунтованого клопотання щодо звільнення / відстрочення / розстрочення сплати судового збору позивачем до суду не надано.
Отже, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору у розмірі 2522,40 грн.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене, застосовуючи аналогію закону згідно ст.7 КАС України суддя вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати 2522,40 грн. судового збору.
Суддя роз'яснює, що відповідно до п.3 розділу VІ «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Керуючись ст.ст.2, 160, 161, 169 КАС України суддя, -
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до Суворовського районного відділу у м.Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, Державної міграційної служби України про визнання протиправними бездіяльність та дії та зобов'язання вчинити дії.
Встановити позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Вовченко