Справа № 420/5583/20
31 серпня 2020 року м. Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370; адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) про визнання протиправною та скасування вимоги ,-
26.06.2020 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 10.02.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-138308-50, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску та становить 29 293,44 грн. Позивач зазначає, що вона була зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.10.2010 року, однак з грудня 2010 року не здійснювала господарської діяльності, доходу від підприємницької діяльності не отримувала, звітність не здавала. Також, позивач вказує, що вона 25.08.2011 року прийнята на посаду вчителя фізичної культури та працевлаштована на підставі законодавства про працю найманим працівником, а отже саме роботодавці здійснювали сплату відповідних внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Не погоджуючись із вказаною вимогою про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС України в Одеській області, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду від 01 липня 2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою суду від 14 липня 2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
28.07.2020 року за вх. № ЕП/29404/20 від Головного управління ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що згідно п. 25.4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Відповідно до ч.4 ст.4 Закону № 2464 особи, зазначені у п.4.ч.1.ст.4 звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Тобто з аналізу ст.. 7 Закону №2464 вбачається, що базою нарахування єдиного внеску є отримані доходи (кожний отриманий дохід є окремою базою нарахування єдиного внеску). Відносно позивача з 01.01.2017 року вказаним Законом внесені зміни до бази нарахування єдиного внеску та встановлено, що базою нарахування є не тільки дохід фізичної особи - підприємця, а сам факт реєстрації Фізичної особи-підприємцем без отримання доходу за певний період. Так, якщо фізична особа-підприємець не отримала дохід у звітному році, то такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску. Встановленої цим законом (п.2 ч. 1 ст.7 Закону №2464). Таким чином, отримана Позивачем заробітна плата як найманим працівником та факт реєстрації її Фізичною особою - підприємцем без отриманого від підприємницької діяльності доходу є різними базами нарахування єдиного внеску які не виключають один одного. Тобто, якщо фізична особа - підприємець з 01.01.2017 року застосовує загальну систему оподаткування і не є пенсіонером за віком або інвалідом, то вона не звільняється від обов'язку нараховувати, обчислювати та сплачувати ЄСВ на загальних підставах. На підставі цих даних ГУ ДПС в Одеській області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки), відповідно до вимог чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 06.10.2010 року за № 25560000000090345 (а.с.24-25).
25.08.2011 року позивач прийнята на роботу вчителем фізичної культури до Одеської ЗОШ № 57 І-ІІІ ступенів ім. Героя Радянського Союзу О.М. Орлікова ОМР Одеської області (а.с.19) де отримувала заробітну плату.
Відповідно до довідки № 121 від 22.06.2020 року ОСОБА_1 з 02.09.2016 року по теперішній час працює вчителем початкових класів в Одеській ЗОШ № 118 (а.с.21).
10.02.2020 року Головним управлінням ДПС в Одеській області винесено вимогу № Ф-138308-50 до позивача щодо сплати заборгованості зі сплати єдиного внеску в розмірі 29293 грн. 44 коп., яка отримана позивачем 15.06.2020 року (а.с.22).
За даними особової картки платника податків нарахування єдиного внеску здійснювалось:
Станом на 31.10.2018 р. в розмірі 15819,54 грн. зокрема:
- 09.02.2018 р. в розмірі 8448 грн.;
- 19.04.2018 р. в розмірі 2457,18 грн.;
- 19.07.2018 р. в розмірі 2457,18 грн. (за перший - третій квартал 2018 року),
- 19.10.2018 р. в розмірі 2457,18 грн. за загальною сумою 15819,54 грн.
Станом на 31.10.2019 р. в розмірі 10719,72 грн.:
- 21.01.2019 р. в розмірі 2457,18 грн.;
- 19.04.2019 в розмірі 2754,18 грн.;
- 19.07.2019 р. в розмірі 2754,18 грн.;
- 21.10.2019 р. в розмірі 2754,18 грн. за загальною сумою 10719,72 грн.
Станом на 31.01.2020 р. в розмірі 2754,18 грн.
Станом на 20.01.2020 р. в розмірі 2754,18 грн.
Отже, сума заборгованості станом на 31.01.2020 року становить 29 293,44 грн.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон №2464),
За змістом пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 Закону №2464-VІ єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону №2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Статтею 7 Закону №2464-VІ визначено базу нарахування єдиного внеску.
Згідно п. 2, 3 ч.1 ст.7 Закону №2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З 01.01.2017 року ФОП - платники єдиного податку та ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону №2464 у редакції Закону №1774-VIII).
Згідно із змінами, внесеними Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-УІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» (ділі - Закон № 2148) до Закону №2464, з 01.01.2018 у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом № 2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць (пункту 2 частини першої ст. 7 Закону № 2464 у редакції Закону №2148).
Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VІ платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Враховуючи зазначені зміни у статті 7 Закону №2464-VІ колегія суддів апеляційного суду зазначає, що починаючи з 01.01.2017, у разі якщо ФОП, які застосовують загальну систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну професійну діяльність, не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄВ, встановленої Законом №2464. При цьому сума ЄВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Нарахування позивачу єдиного внеску відповідачем здійснювалось виходячи з розміру мінімального страхового внеску на місяць, що узгоджується з вимогами п.2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464-VІ.
Як зазначено ч. 2 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Згідно із частинами 1 - 4 статті 25 Закону №2464 рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом №2464, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначає Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом № 449 Міністерства фінансів України 20.04.2015.
Відповідно до п. 10 розділу ІV Інструкції обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.
Відповідно до вимог Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, підпунктом 2 пункту другого розділу VII, якої чітко передбачено, що розрахунок фінансової санкції (за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску) здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.
Крім того статтею 9 Закону №2464 та п. 10 розділу ІV Інструкції передбачено, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється не тільки на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських документів , а і інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, суд вважає, що визначальним для вирішення справи є встановлення фактів несплати (несвоєчасної) сплати позивачем ЄСВ, в тому числі на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а саме зворотного боку облікової картки платника ЄСВ Фізичної особи - підприємця, а не лише первинних документів щодо нарахування (декларації, розрахунки) та сплати (платіжні доручення).
Відповідно до п. 2 розділу VI Інструкції, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. За приписами п. 3 розділу VI зазначеної вище інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо, зокрема, платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.
Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана вимога направлена після спливу встановленого Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування строку.
В той же час суд зазначає, що вказане процедурне порушення не впливає на законність самої вимоги та не звільняє платника від обов'язку сплачувати відповідні зобов'язання.
На підставі встановлених судом обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено) ; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатись на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 255, 243-246, 250 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили, відповідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.295, ст.297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Пунктом 15.5 розділу VII «Перехідні положення» КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя Токмілова Л.М.
.