Іменем України
31 серпня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/2489/20
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Шембелян В.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом адвоката Толокольнікова Станіслава Валерійовича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича про визнання протиправною та скасування постанови,-
30 червня 2020 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви адвоката Толокольнікова Станіслава Валерійовича, який дії в інтересах Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот", до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення основної винагороди від 09.06.2020 ВП № 62293685.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 09.06.2020 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Кравцем Вадимом Валентиновичем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди в сумі 37881,50 грн при примусовому виконанні виконавчого листа, виданого Дарницьким районним судом міста Києва про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2017 по 27.08.2019 включно, визначений без утримання податків та інших платежів у сумі 378815,00 грн. Вказана постанова була отримана позивачем 15.06.2020. Постанова про відкриття виконавчого провадження № 62293685 від 09.06.2020 у позивача відсутня.
Позивач вважає, що оскаржувана постанова про сгягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця прийнята відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодаветвом України; необірунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, тому вона є протиправною та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 17.08.2020, після усунення недоліків, позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.23-24).
Ухвалою суду від 26.08.2020 продовжено строк на подання витребуваних документів (а.с.30).
31.08.2020 від представника відповідача за вх. № 34917/2020 надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 34-35), в якому відповідач зазначив, що постанова про стягнення основної винагороди приватного виконавця виноситься одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження. Стягнення основної винагороди приватного виконавця за рішеннями майнового характеру вже після завершення виконавчого провадження (в тому числі в разі повернення виконавчого документа стягувачу або закінчення виконавчого провадження) за умови, що стягнення за рішенням фактично не відбулося, є неможливим в силу положень статті 31 3акону № 1403 та пункту 19 Порядку, оскільки приватний виконавець зобов'язаний вирахувати, розмір основної винагороди пропорційно від фактично стягнутої суми. У задоволенні позову просив відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції.
Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (частина дев'ята статті 205 КАС України).
З огляду на положення статті 205 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність розгляду адміністративної справи за відсутності представників сторін у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд встановив таке.
ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (ідентифікаційний код юридичної особи 33270581) зареєстровано як юридична особа 24.12.2004 за № 13831210000000337 (а.с.63 зв.бік - 71).
09.06.2020 стягувач ОСОБА_1 звернувся до приватного виконавця Кравець В.В. з заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі виконавчого листа виданого Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753/16849/19 від 10.01.2020 (арк. спр. 57).
Постановою приватного виконавця Кравець В.В. від 09.06.2020 ВП № 62293685 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 753/16849/19 2/753/7557/19, виданого 10.01.2020 Дарницьким районним судом міста Києва, щодо стягнення з ПрАТ "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.06.2017 по 27.08.2019 включно, що визначено без утримання податку та інших платежів у сумі 378815,00 грн. Пунктом 3 постанови визначено стягнути з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 378815 грн (а.с. 72).
Також 09.06.2020 приватним виконавцем Кравець В.В. винесено постанову ВП № 62293685 про стягнення з боржника основної винагороди приватного виконавця у сумі 37881,50 грн (арк. спр. 73-74).
З матеріалів справи судом встановлено, що на момент розгляду справи з позивача борг та винагороду приватного виконавця не стягнуто.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд керується такими вимогами чинного законодавства.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначає стаття 287 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України від 02 лютого 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404) та Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403).
За визначенням статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1-1 частини першої статті 3 Закону № 1404 відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі судових наказів.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону № 1404).
Приписами статті 26 Закону № 1404 визначено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону № 1404 виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною четвертою статті 27 Закону № 1404 передбачено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Частиною першою статті 42 Закон № 1404 передбачено, що кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Відповідно до частини третьої статті 45 Закону № 1404 основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Згідно з частиною першою статті 31 Закону України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (далі - Закон 1403) за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Частиною третьою статті 31 Закону № 1403 визначено, що основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:
1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру;
2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертою статті 31 Закону № 1403 визначено, що основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Відповідно до частини сьомої статті 31 Закону № 1403 приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Суд погоджується з доводами відповідача, що винесення постанови про стягнення основної винагороди є обов'язком приватного виконавця.
Однак, частина сьома статті 31 Закону № 1403 також визначає, що повинно бути зазначено в постанові про стягнення основної винагороди:
- розрахунок основної винагороди;
- порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця.
Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08 вересня 2016 року № 643 «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця» (далі - Порядок № 643).
Пунктом 4 Порядку № 643 встановлено, що фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 643 приватний виконавець, який забезпечив повне або часткове виконання виконавчого документа майнового характеру в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження", одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Частиною третьою статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
З аналізу зазначених норм вбачається, що підставою для стягнення основної винагороди приватного виконавця у розмірі 10 відсотків є забезпечення повного або часткового виконання виконавчого документа майнового характеру, яке стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
Тобто, за своїм призначенням основна винагорода приватного виконавця є винагородою приватному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до повного або часткового виконання рішення та стягується з боржника в пропорційному до фактично стягнутої суми розмірі відповідно до порядку стягнення, що має бути визначений в самій постанові.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2020 по справі № 260/801/19.
Ознайомившись зі змістом оскаржуваної позивачем постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 09.06.2020 за ВП № 62293685, судом встановлено, що відповідачем наведений розрахунок основної винагороди на підставі постанови КМУ від 08 вересня 2016 року № 643.
При цьому, оскаржувана постанова про стягнення з боржника основної винагороди від 09.06.2020 за ВП № 62293685 не містить у собі визначення порядку стягнення основної винагороди приватного виконавця, як то вимагає ч. 7 ст. 31 Закону № 1403, а містить лише визначення суми основної винагороди у розмірі 37881,50 грн, що може бути стягнута негайно, оскільки в постанові зазначено, що вона є виконавчим документом та набуває чинності з моменту винесення. При цьому доказів на підтвердження того факту, що будь-які виконавчі дії, вжиті приватним виконавцем, призвели до фактичного виконання рішення суду повністю або частково суду відповідачем у справі не надано.
З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів суду правомірності та обгрунтованості прийнятого ним рішення, тому оскаржена постанова визнається судом протиправною та має бути скасована.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Посилання представника позивача та відповідача на рішення Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 804/8289/16 суд вважає необґрунтованим, оскільки предметом розгляду вказаної справи були рішення державного виконавця, а не приватного виконавця. Крім того, в справі, що розглядається, на відміну від зазначеної справи, відсутні докази, що виконаче провадждення вже закінчено без стягнення жодних сум з боржника, тому, за встановлених судом обставин, рішення суду в цій справі не обмежує права приватного виконавця прийняти постанову про стягнення з боржника основної винагороди з визначенням її порядку стягнення з залежності від розміру фактично стягнутих сум з боржника на виконання рішення суду до закінчення виконавчого провадження № 62293685.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 2102,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 91557 від 08.07.2020 (а.с.15), судові витрати підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов адвоката Толокольнікова Станіслава Валерійовича в інтересах Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича від 09.06.2020 за ВП № 62293685 про стягнення з боржника основної винагороди у розмірі 37881,50 грн.
Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Сєвєродонецьке об'єднання Азот" (93403, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Пивоварова, 5, код ЄДРПОУ 33270581) з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Кравець Вадима Валентиновича (04159, м. Київ, вул. Полярна, 15, офіс 15, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя В.С. Шембелян