Справа № 545/714/20
Провадження № 2/545/532/20
"25" серпня 2020 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді Кіндяк І.С.
з участю секретаря Радченко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої ДТП, -
Позивач звернувся до Полтавського районного суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яку у добровільному (позасудовому) порядку не відшкодована винуватцем ДТП, тому змушений звернутися до суду та просив:
1. Стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) у відшкодування матеріальної шкоди 5356,00 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість грн.. 00 коп.).
2. Стягнути з відповідача - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ):
- у відшкодування матеріальної шкоди 1041,00 грн. (одну тисячу сорок одну грн.. 00 коп.);
- у відшкодування моральної шкоди 6000,00 грн. (шість тисяч грн.. 00 коп.)
3. Стягнути з відповідачів понесені позивачем судові витрати в розмірі 9500,00 грн.
Від представника позивача до суду надійшла заява про підтримання позовних вимоги у повному обсязі.
Від відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», надійшов відзив на позов у якому вони заперечували проти заявлених вимоги позивача та просили суд відмовити у їх задоволенню, розгляд справи проводити без участі їх представника.
Відповідач, ОСОБА_2 та третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилися з невідомих підстав, будучи належним чином повідомленими про час та місце судового засідання.
Розглянувши подані заяви, відзив на позов відповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).
Саттею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що збитками, які підлягають відшкодуванню у повному обсязі, є „...витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права...". У відповідності до вимог ст. 1192 Цивільного кодексу України, відшкодуванню підлягає завдані збитки у повному обсязі.
У відповідності до вимог ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1137 Цивільного кодексу України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно вимог ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Статтею 1194 ЦК України передбачено, що обов'язок сплати потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, виникає у особи, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі не достатності страхової виплати для повного відшкодування завданої нею шкоди, при цьому Законодавством не передбачено обов'язок страхувальника сплатити різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою, лише у тому разі, коли розмір шкоди перевищує страхову суму.
Вимогами ст. 1192 ЦК України передбачено, що суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що27.05.2019 року близько 19.30 год. в с. Мачухи Полтавського району, Полтавської області сталося ДТП за участю автомобіля позивача - ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 ,червоного кольору, та автомобіля ОСОБА_2 - ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_4 .
Вина ОСОБА_2 доводиться копією постанови Полтавського районного суду Полтавської області від 09.08.2019 р.
Відсутність вини в ДТП ОСОБА_1 підтверджується копією постанови Полтавського районного суду від 22.10.2019 р.
Позивач є власником автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 , червоного кольору, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_5 .
Відповідач - ОСОБА_2 був водієм автомобіля ВАЗ 2109 д.н.з. НОМЕР_4 . Під час ДТП, яка сталася 27.05.2019 р. в с. Мачухи. Власником даного автомобіля є гр. ОСОБА_3 , який залучений до справи, як третя особа.
Оскільки позивач є учасником бойових дій та інвалідом війни, то відповідно до п.п. «г» п. 41.1. статті 41 та п. 13.1. статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України. Відшкодування збитків від дорожньо-транспортної пригоди, винуватцями якої є зазначені особи, проводить Моторно (транспортне) страхове бюро України (МТСБУ)
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 згідно полісу ОСЦПВ № 4405747 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». Згідно страхового полісу, франшиза становить - 1000 грн.
Після дорожньо-транспортної пригоди позивач повідомив про страховий випадок свою страхову компанію - МТСБУ, а саме: позивачем було здійснено повідомлення як в телефонному режимі, так і шляхом направлення письмового повідомлення про подію та заяви від 29.05.2019 р.
Крім того, в телефонному режимі на гарячу лінію ПрАТ «УПСК» також було здійснено повідомлення про страховий випадок, що настав 27.05.2019 р.
У зв'язку із ДТП, яка сталася, автомобіль позивача зазначав ушкоджень, а саме:
- Деформація в передній частині передньої лівої двері;
- Пошкоджене лакофарбове покриття в центральній частині та на кромці крила переднього лівого;
- Пошкоджений передній лівий обмежувач відкриття дверей.
Після розгляду в Полтавському районному суді Полтавської області справи про адміністративну правопорушення ОСОБА_2 , в якій його було визнано винним у вчиненні ДТП, яка сталася 27.05.2019 р., ОСОБА_1 звернувся до відповідача - ПрАТ «УПСК» із заявою про виплату страхового відшкодування.
На підтвердження вартості відновлювального ремонту позивач надав оригінал звіту про оцінку майна від 20.06.2019 р., який виготовлений суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем (аварійним комісаром) - ОСОБА_4 (копія звіту додається).
Згідно звіту» вартість відновлювального ремонту автомобіля ВАЗ 2107 д.н.з. НОМЕР_3 становить 6 397,00 грн. Вартість матеріального збитку - 6 356,00 грн.
Не зважаючи на те, що позивачем були подані до страхової компанії всі необхідні для виплати страхового відшкодування документи, у виплаті відмовлено.
Про відому було направлено лист від 19.09.2019 р. № 423. Як підстава для відмови зазначено, що ПрАТ «УПСК» позбавлена можливості самостійно оцінити розмір завданої шкоди.
У листі відповідач посилається на ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р. № 1961-ІУ (далі - Закон), в якій зазначено, що «...невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика
(МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди».
Суд вважає, що дана відмова є необгрунтованою, оскільки відповідач не був позбавлений можливості оцінити розмір завданої шкоди самостійно, але цим навіть не скористався.
Відповідно до своїх обов'язків визначених Законом, позивач повідомив свою страхову компанію - МТСБУ про страховий випадок та направив відповідне письмове повідомлення. Крім того, як зазначено вище, а також позивач телефонував до ПрАТ «УПСК» на гарячу лінію та повідомив свої контактні дані для зв'язку. І МТСБУ і ПрАТ «УПСК» знали, що в даному страховому випадку складено протоколи на обох водіїв, а тому могли вжити заходів для огляду обох автомобілів, але жоден страхових такими своїми права не скористався. ПрАТ «УПСК» не намагалася оглянути мій автомобіль включно до вересня місяця.
Оскільки експлуатація пошкодженого автомобіля забороняється, то зрозуміло, ЩО повідомивши МТСБУ про подію 27.05.2019 р. і не дочекавшись в строк 10 робочих днів аварійного комісара, позивач звернувся до іншого аварійного комісара з проханням визначити суму матеріального збитку від ДТП. Як зазначено вище, оцінка проведена 20.06.2019 р.
Суд вважає, що позивачем було дотримано всіх обов'язків, які визначені для нього як потерпілого.
Так, відповідно до ст. 33 Закону визначено, що у разі настання дорожньо- транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо- транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів). Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо- транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
З огляду на викладену статтю, позивач мав повідомити письмово про ДТП свого страховика - МТСБУ, а не страховика ОСОБА_2 . Повідомлення про ДТП до ПрАТ «УПСК» мав надавати ОСОБА_2 .
Також, суд вважає, що відповідач просто намагається уникнути обов'язку виплачувати страхове відшкодування, так як розмір шкоди встановлений належною особою - аварійним комісаром, і відсутні жодні сумніви, щодо об'єктивності даного звіту.
Також слід зазначити, що страхова компанія про жодні порушення порядку проведення оцінки не повідомляла.
Верховний Суд України у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15 зазначає, що «Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов'язанні ним є страховик.
Разом з тим, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особою, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною.
Понесені позивачем збитки до цього часу не компенсовані, отже, такими неправомірними діями потерпілому завдана матеріальна та моральна шкода, на відшкодування якої він як власник автомобіля має право.
Оскільки, підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування не було те, що ОСОБА_2 не виконав свого обов'язку щодо своєчасного інформування своєї страхової про страховий випадок, який настав, мною заявляється вимога про стягнення завданої шкоди із відповідача - страхової компанії, але за виключенням суми франшизи. Так, страховою може бути виплачене страхове відшкодування лише в сумі 5356 грн. (вартість матеріального збитку за мінусом франшизи в 1000 грн.).
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" - „...Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб". Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
При визначені розміру відшкодування моральної шкоди, суд приймає до уваги обставини справи, характер діяння відповідача, ступінь моральних та психічних переживань позивача з приводу неправомірних дій відповідача, та вважає, що сума 1000 грн. в повній мірі зможе компенсувати заподіяну позивачу моральну шкоду, що настала внаслідок ДТП.
Враховуючи все вище викладене, суд вважає встановленим факт того, що позивачу як потерпілій особі від ДТП заподіяна шкода в розмірі: матеріальна - 6397 грн. та моральна - 1000 грн.
Судові витрати по справі на підставі ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідачів.
Керуючись ст. 15, 16, 23, 1166-1167, 1172, 1187, 1188 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", керуючись ст.ст. 9, 10, 11, 12, 13, 17, 81, 137, 141, 200, 235, 258, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 , - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) у відшкодування матеріальної шкоди 5356,00 грн. (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість грн.. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ):
- у відшкодування матеріальної шкоди 1041,00 грн. (одну тисячу сорок одну грн.. 00 коп.);
- у відшкодування моральної шкоди 1000,00 грн. (одну тис грн. 00 коп.)
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) понесені позивачем судові витрати в розмірі 4000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає: АДРЕСА_1 ) понесені позивачем судові витрати в розмірі 4000 грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (код ЄДРПОУ 20602681, адреса: м. Київ, вул. Кирилівська, 40) на користь держави судовий збір у розмірі - 1261.20 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає: АДРЕСА_2 ) на користь держави судовий збір у розмірі - 1261.20 грн.
В іншій частині позовних вимоги слід відмовити за безпідставністю.
Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Полтавського районного суду І.С. Кіндяк