Справа№ 141/483/20
Провадження№2/141/376/20
27 серпня 2020 року смт. Оратів
Оратівський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Климчука С.В.
при секретарі судового засідання Ставничого С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, без виклику сторін,
03.08.2020 року до Оратівського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 12165,65 грн.
Позивач свої вимоги обґрунтував тим, що між АТ КБ "ПриватБанк" і відповідачем ОСОБА_1 24.01.2013 року було укладено кредитний договір № бн, за яким позичальнику було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі 300 грн. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2800,00 грн. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив, що його заява разом із «Умовами та правилами надання банківських послуг», та «Тарифами» складає між ним та банком договір.
У зв'язку із порушенням кредитних зобов'язань, з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 21.04.2020 року має заборгованість в сумі 12165,65 грн., із яких: 4583,24 грн. заборгованість за тіло кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 4583,24 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 1647,40 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 5935,01 грн. нараховано пені; 0,00 грн. нараховано комісії, тому позивач звернувся до суду із вказаним позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість в розмірі 12165,65 грн. за кредитним договором та суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн.
07.07.2020 року позивачем АТ КБ «ПриватБанк» було подано клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб.
Ухвалою Оратівського районного суду Вінницької області від 05.08.2020 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз'ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.
Відповідач копію ухвали отримав 07.08.2020 року.
Згідно ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Шульга проти України" та справі "Красношапка проти України" зазначено, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ та організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними.
У визначений ухвалою суду строк відповідач ні відзиву на позов, ні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не подав. Жодних заяв чи клопотань від нього не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до положень ст.ст. 178, 279 ЦПК України,
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
24.01.2013 року між ПАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк», та ОСОБА_1 укладено угоду № б/н шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, згідно якої останній отримав кредитну картку.
Згідно інформації, викладеної у заяві № б/н від 24.01.2013 року, ОСОБА_1 підтвердив, що він погоджується із тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Банк, звертаючись до суду з позовом, надав до кредитного договору Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua.
Суд вважає, що позивачем надано достатньо доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредиту, про що свідчить анкета-заява від 24.01.2013 року про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку, яка підписана ОСОБА_1 (а.с. 14, 16-42), розрахунок заборгованості за кредитним договором (а.с. 6-9), виписка по рахунку (а.с. 10-11), з якої достеменно вбачається, що позичальник користувався грошима та частково сплачував заборгованість.
Як вбачається з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 (договір № б/н), 05.04.2016 року ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 300,00 грн, який в подальшому було збільшено до 2800,00 грн.
Відповідно до довідки, виданої АТ КБ «ПриватБанк», між ним та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір № б/н, за яким останньому була надана кредитна картка номер НОМЕР_1 , відкрита 25.01.2016 року, термін дії 01/20.
Згідно наданого банком розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 , за вказаним кредитним договором станом на 24.04.2020 року становить 12165,65 грн., із яких: 4583,24 грн. заборгованість за тіло кредиту, в тому числі: 0,00 грн. заборгованість за поточним тілом кредиту, 4583,24 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками; 0,00 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 1647,40 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 5935,01 грн. нараховано пені; 0,00 грн. нараховано комісії.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
При укладенні договору сторони керувалися ч.1 ст.634 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 628 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно ч.1, ч.2 ст. 1056 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Як вбачається із ч.1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 1, 2 ст. 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як вбачається із матеріалів справи, зокрема заяви позичальника ОСОБА_1 від 24.01.2013 року, процентна ставка у ній не визначена, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
АТ КБ «Приватбанк», пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив окрім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченою заборгованістю за тілом кредиту, за відсотками, а також пеню за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 24.01.2013 року, посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, які розміщені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms/pages/70/, як невід'ємні частини спірного договору, в редакції, що почала діяти з 01.03.2019 року, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору, позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), нарахування процентів від суми неповернутого в строк кредиту( п. 2.1.1.2.12 ) та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Одночасно суд зазначає, що позивач в позовній заяві при нарахуванні заборгованості на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України керується редакцією Умов та правил , що почала діяти з 01.03.2019 року.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем. Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
У рішенні Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 суд зазначив, що держава сприяє забезпеченню споживання населенням якісних товарів (робіт, послуг), зростанню добробуту громадян та загального рівня довіри в суспільстві. Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб'єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору. Тим самим держава одночасно убезпечує добросовісного продавця товарів (робіт, послуг) від можливих зловживань з боку споживачів.
Отже, за відсутності обґрунтованих підтверджень прийняття відповідачем Умов та правил надання банківських послуг та погодження сторонами плати за кредит у вигляді сплати процентів, такі умови не можуть бути визнані складовою частиною спірного кредитного договору, а тому право банку здійснювати відповідні нарахування та обов'язок позичальника по їх сплаті не доведено
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
За таких обставин, суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за пенею, відсотками за користування кредитом необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на відповідне обґрунтування позовної заяви та розрахунок заборгованості слідує, що банк нарахував відсотки на прострочений кредит згідно ч.2 ст.625 ЦК України з посиланням на Умови та Правила надання банківських послуг.
Однак, з наведених вище підстав судом встановлено неналежність цих доказів позивача щодо погодження сторонами застосованих у розрахунку відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно із ст.625 ЦК України.
Водночас за змістом ч.2 ст.625 ЦК України нарахування 3% річних від простроченої суми є спеціальним видом цивільно-правової відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ст. 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив.
А тому позовні вимоги про стягнення відсотків на прострочений кредит відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України не підлягають до задоволення з підстав недоведеності погодження таких умов за домовленістю сторін, якою обґрунтовував свої вимоги позивач, та непред'явлення вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтею 625 ЦК України.
Зі змісту укладеного між сторонами кредитного договору від 24.01.2013 року у вигляді заяви-анкети вбачається, що він не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, які підлягають захисту шляхом зобов'язання боржника виконати обов'язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за тілом кредиту (за простроченим тілом кредиту) в сумі 4583,24 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10, вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (частина перша статті 141 ЦПК) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір.
З урахуванням положень статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь AT КБ «ПриватБанк» слід стягнути судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 791,82 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 526, 527, 530, 536, 546, 549, 550, 610-611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 89, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов АТ КБ" ПРИВАТ БАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ( м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 24.01.2013 року в розмірі 4583,24 (заборгованість за тілом кредиту).
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" ( м. Київ, вул. Грушевського, буд 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по відшкодуванню судового збору в сумі 791 грн. 82 коп. (сімсот дев'яносто одна гривня вісімдесят дві копійки).
Копію рішення направити сторонам у справі згідно ч.5 ст.272 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду через Оратівський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: АК КБ «ПРИВАТБАНК» (код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: вул. Грушевського, буд. 1 Д, м. Київ, 01001; адреса для листування 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50,).
Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ).
Суддя Климчук С.В.