Копія
154/2529/20
6/154/38/20
31 серпня 2020 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Каліщука А.А.,
за участю секретаря судових засідань Процюк Н.Р.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду подання Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про тимчасове обмеження особи (боржника) у праві виїзду за межі України,-
Державний виконавець Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) Авраменко Н.В. звернувся з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України. Подання обґрунтовує тим, що на виконанні у Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №156/566/17 від 07.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 58140,00 грн., судових витрат в розмірі 853.78 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 990,00 грн.
14.08.2018 року відкрито виконавче провадження ВП №56993190 та боржнику ОСОБА_1 здійснено виклик боржника.
На виклики державного виконавця не з'являється. З метою повного погашення боргу, державний виконавець у поданні просить тимчасово обмежити ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України до виконання ним своїх зобов'язань.
В судове засідання державний виконавець не з'явився, однак подав заяву в якій просить проводити розгляд у його відсутності, подання підтримує.
Відповідно до ч.4 ст. 441 ЦПК України, розгляд подання проведено без виклику боржника та інших заінтересованих осіб.
Дослідивши матеріали подання та матеріали виконавчого провадження, суд приходить до висновку, що слід відмовити у задоволенні подання з наступних підстав.
Судом встановлено, що на виконанні у Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження по примусовому виконанню виконавчого листа №156/566/17 від 07.08.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 грошової компенсації в розмірі 58140,00 грн., судових витрат в розмірі 853.78 грн. та витрат на проведення експертизи в сумі 990,00 грн.
З дослідженої судом постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №56993190 вбачається, що її винесено 14.08.2018 р. та зобов'язано боржника ОСОБА_1 подати декларацію про доходи та майно, а також направлено копію постанови про відкриття виконавчого провадження боржнику.
Відповідно до положень статті 33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч. 3 ст. 441 ЦПК України суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України громадян України» право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено у випадках, коли: він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань.
Відповідно до п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
«Ухилення від виконання зобов'язань, покладених судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи)», вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» означає з об'єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов'язків. Це є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
З аналізу зазначених норм матеріального та процесуального права вбачається, що подання про обмеження у праві виїзду за межі України вноситься виконавцем у разі ухилення боржника від виконання виконавчого документа, розглядається судом негайно, без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб, за участю державного виконавця, а тому саме на останнього покладається тягар доказування. Державний виконавець повинен довести факт свідомого ухилення боржника від виконання виконавчого документа.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Докази згідно з вимог ст.ст. 77 - 80 ЦПК України мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не подано доказів про ухилення боржника від виконання зобов'язань за виконавчим провадженням, зокрема, відсутні докази того, що боржник має реальну можливість виконати своє зобов'язання. У поданні про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України державний виконавець покликався лише на факт наявності у боржника невиконаного зобов'язання, що саме по собі не доводить факту умисного ухилення від виконання покладених на нього зобов'язань.
Свобода пересування гарантована ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод (далі Конвенції), частина друга якої передбачає: «Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною». При чому згідно ч. 3 указаної статті це на здійснення цього права не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
У справі "Гочев проти Болгарії» Європейський суд з прав людини сформулював загальні стандарти щодо права на свободу пересування, зазначивши, що таке обмеження має відповідати одразу трьом критеріям: по-перше, має ґрунтуватися на законі, по-друге, переслідувати одну з легітимних цілей, передбачених у ч. З ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції, і по-третє, знаходитися в справедливому балансі між правами людини та публічним інтересом (тобто бути пропорційним меті його застосування). При цьому при вирішенні питання про пропорційність обмеження даного права з метою стягнення неоплачених боргів слід пам'ятати, що таке обмеження може бути виправдано лише тоді, коли воно дійсно сприятиме погашенню заборгованості.
Таким чином, застосування обмеження у праві виїзду громадянина за межі України, може мати місце лише у виключних випадках і повинно використовуватись лише як крайній захід після реалізації усіх можливих та передбачених законом заходів примусового виконання рішення.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем в поданні не наведено беззаперечних фактів, що боржник ОСОБА_1 ухиляється від виконання зобов'язань покладених на неї рішенням суду, що полягає в умисній її бездіяльності чи свідомому невиконанні нею відповідних зобов'язань.
Оскільки ухилення боржника від виконання зобов'язань покладених на нього рішенням суду є обов'язковою ознакою для вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України та у зв'язку із відсутністю таких даних в матеріалах справи, тому суд прийшов до висновку, що підстав для обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за кордон немає.
Керуючись ст.ст. 260, 441 ЦПК України, суд,
постановив:
У задоволенні подання Володимир-Волинського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Львів) про обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Волинського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання її тексту, шляхом подання апеляційної скарги через Володимир-Волинський міський суд Волинської області.
Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення їм відповідної ухвали суду.
Суддя/підпис/
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.
Суддя А.А Каліщук