28 серпня 2020 року (о 16 год. 30 хв.)Справа № 280/4010/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність відповідача не зарахування позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 08 квітня 1991 року по 29 травня 1991 року;
зобов'язати відповідача зарахувати позивачу до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 08 квітня 1991 року по 29 травня 1991 року, перерахувавши розмір пенсії та здійснити її виплату з часу призначення із зарахуванням різниці, яка вже була виплачена.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно трудової книжки, позивач в період з 08 квітня 1991 року по 29 травня 1991 року працював повний робочий день на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» на посаді кранівника ділянки плавки абразивних матеріалів цеху виробництва електрокорунду нормального, яка відноситься до Списку №1, №1110500а-13790. З метою включення даного періоду роботи до страхового стажу за Списком №1, позивач звернувся до відповідача надавши копію трудової книжки. На дане звернення позивач отримав відповідь від 27.03.2020 №2367-2426/В-02/8-0800/20, в якій зазначено що у зв'язку із відсутністю довідки про роботу на пільгових умовах за Списком №1 за період з 08.04.1991 по 29.05.1991, не можливо врахувати позивачу даний період часу до страхового стажу за Списком №1. Позивач вважає такі висновки протиправними та незаконними, оскільки надання уточнюючої довідки підприємств, установ, організації або їх правонаступників потрібно виключно в разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі №235/1112/17. Просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 22.06.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження. Сторонам повідомлено про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) у судовому засіданні 20.07.2020. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
10.07.2020 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 31807), в якому зазначає, що ОСОБА_1 з 08.11.2017 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію по інвалідності (особа з інвалідністю І групи (підгрупа Б загальне захворювання), відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до матеріалів пенсійної справи, пенсію позивачу розраховано та обчислено із заробітної плати 10 609,92 грн. (середня заробітна плата дохід в Україні з якої сплачено страхові внески, обчислені як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн. х 2,81849 - індивідуальний коефіцієнт заробітку), визначеного за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2017 за даними персоніфікованого обліку, з урахуванням страхового стажу 62 роки 1 місяць 12 днів, з яких 29 років 0 місяців 29 днів становить загальний страховий стаж, 18 років 3 місяці 27 днів пільговий стаж за Списком № 1 та 15 років 13 днів додатковий стаж (коефіцієнт страхового стажу - 0,62083). Так, період роботи з 08.04.1991 по 29.05.1991 на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», зараховано до загального страхового стажу, оскільки в трудовій книжці позивача зазначено лише посаду, на яку позивача було зараховано та звільнено з посиланням на накази, але не зазначено характер виконуваної роботи, віднесення даної професії до Списків, що надають право на призначення пільгової пенсії та не підтверджено зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день. Звертає увагу суду, що позивачем, окрім трудової книжки не було додатково надано жодних документів, які підтверджують зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день та дають право на призначення пільгової пенсії за Списком № 1, відповідно до вимог чинного законодавства. Так, колегією Верховного Суду у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17 (К/9901/18286/18), зроблено висновок, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списками необхідно підтвердити пільговий характер умов праці, уточнюючою довідкою підприємства, саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.
У зв'язку із відсутністю судді Калашник Ю.В. у період з 04.08.2020 по 21.08.2020 на роботі, що підтверджується відповідною довідкою Запорізького окружного адміністративного суду вих. № 02-35/20/63 від 21.08.2020, рішення у повному обсязі складено та підписано 27.08.2020.
Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Відповідно до записів наявних у трудовій книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 в період з 08 квітня 1991 року по 29 травня 1991 року працював на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» крановиком участку плавки 4 розряда цеху виробництва електрокорунду нормального (а.с.6-7).
З метою включення зазначеного періоду роботи до пільгового стажу за Списком №1, позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, на яку листом надано відповідь від 27.03.2020 № 2367-2426/В-02/8-0800/20, якою позивача повідомлено, що за матеріалами пенсійної справи позивач отримуєте пенсію по інвалідності (особа з інвалідністю І групи (підгрупа Б), загальне захворювання) відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058), обчислену із заробітної плати 10609,92 грн. (середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн. х 2,81849 - індивідуальний коефіцієнт заробітку), визначеної за період роботи з 01.07.2000 по 31.10.2017 за даними персоніфікованого обліку, з урахуванням страхового стажу 62 років 1 місяця 12 днів, в тому числі робота за Списком 1 - 18 років 3 місяців 27 днів (коефіцієнт страхового стажу - 0,62083). Для визначення права на пенсію на пільгових умовах органи Пенсійного фонду України приймають уточнюючі довідки підприємств і організацій, оформлені відповідно до п. 20 Порядку подання та оформлення для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону 1058, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 1566/11846, в яких має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Крім цього має бути зазначено, чи виконувалась робота а протягом повного робочого дня. За інформацією Олександрівського відділу обслуговування громадян (сервісного центру) в матеріалах пенсійної справи позивач уточнююча довідка за період з 08.04.1991 по 29.05.1991 відсутня. Враховуючи вищезазначене, у разі надання додаткових документів, а саме: довідки про роботу на пільгових умовах за Списком 1 за період з 08.04.1991 по 29.05.1991, можливо буде повернутися до перегляду пенсійної виплати позивача (а.с.8).
Вважаючи бездіяльність відповідача щодо не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періоду роботи з 08 квітня 1991 року по 29 травня 1991 року протиправною, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Призначення, виплата та перерахунок призначеної пенсії регулюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 20 Порядку встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
Необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є формальна констатація факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Право особи на призначення пільгової пенсії згідно зі ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» має бути підтверджене як пенсіонером (особистими документами), так і підприємством, у якому працювала особа зі шкідливими і важкими умовами праці. Також і відповідальність за надання недостовірних пенсійних документів покладена на підприємство (організацію) та пенсіонера.
Тобто, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» є виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження несприятливих умов праці за результатами атестації відповідного робочого місця.
Однак, Велика палата Верховного Суду у справі № 520/15025/16-а від 19.02.2020 сформулювала правовий висновок, згідно з яким особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списками № 1 та 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списками № 1 та 2.
Разом з цим, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17.
У відповідності до п. 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок № 383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).
За приписами п. 10 цього ж Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.
При цьому, під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків (п. 2 Порядку № 383).
Пунктом 2.13 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162, встановлено, що у графі 3 трудової книжки пишеться: «Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників - відповідно до найменувань професій, зазначених в Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - у відповідності з найменуваннями посад, зазначених у Єдиній номенклатурі посад службовців, або у відповідності зі штатним розкладом.
Якщо працівнику в період роботи надається новий розряд, тоді про це в установленому порядку робиться відповідний запис.
Пунктом 2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, встановлено, що у графі 3 трудової книжки «Відомості про роботу» пишеться: «прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво» із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у «Класифікаторі професій».
Суд звертає увагу, що даних трудової книжки у даному випадку недостатньо, оскільки пенсія відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону 1788-XІІ призначається працівникам за умови їх зайнятості на відповідних роботах повний робочий день, що необхідно встановити.
Як вбачається з копії трудової книжки позивача, в ній відсутні відомості, які б свідчили про зайнятість позивача у період роботи на зазначеному підприємстві повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці. В трудовій книжці позивача також відсутні відомості щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірний період його роботи.
Тобто, відомості про роботу позивача у період з 08 квітня 1991 року по 29 травня 1991 року на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» зазначені у його трудовій книжці (запис 2-3) не можуть підтвердити факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці.
Наявність у трудовій книжці періоду роботи та посади позивача на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат» не свідчить про наявність у позивача права на зарахування спірного періоду до пільгового стажу, оскільки не звільняє від врахування інших умов встановлених статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» необхідних для зарахування спірного періоду до пільгового стажу.
Уточнюючу довідку із зазначенням характеру виконуваної роботи, віднесення даної професії до Списків, що надають право на призначення пільгової пенсії та інформації про зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці повний робочий день ОСОБА_1 до суду не надано.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у разі відмови роботодавця надати його працівнику довідку, яка підтверджує пільгових характер роботи, така особа в має можливість скористатись своїм правом на судовий захист у іншому процесі (цивільному), пред'явивши позов до Товариства щодо видачі відповідної довідки.
Така ж правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 336/3067/17. Так, Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у вищезазначеному рішенні зазначила, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах необхідно підтвердити пільговий характер умов праці, уточнюючою довідкою підприємства, саме про зайнятість в шкідливих та важких умовах праці повний робочий день.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно відмовив у зарахуванні позивачу до пільгового стажу період роботи з 08.04.1991 по 29.05.1991 на ПрАТ «Запорізький абразивний комбінат», оскільки позивачем не надано уточнюючої довідки про характер виконуваної роботи, доказів щодо віднесення посад, на яких працював позивач до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах, а відомості про роботу позивача у період його роботи на відповідних підприємствах, зазначені у його трудовій книжці, не підтверджують факт його роботи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці та на сам перед віднесення цих посад до Списків посад, які дають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Однак, позивач не позбавлений права звернутись до відповідача, надавши такі документи.
При розгляді справи по суті, суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (Заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих позивачем доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідачем вчинено дії у відповідності до критеріїв, визначених ч. 2 статті 2 КАС України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а викладені в позовній заяві вимоги позивача є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.08.2020.
Суддя Ю.В. Калашник