про залишення позовної заяви без руху
31 серпня 2020 рокум. Ужгород№ 260/2825/20
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Ващилін Р.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2019 року по 16 червня 2020 року включно; 2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01 серпня 2019 року по 16 червня 2020 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, в тому числі, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Чч. 1, 2 ст. 169 КАС України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі - Закон).
Так, ч. 1 ст. 3 Закону передбачено, що судовий збір справляється, в тому числі, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Відповідно до положень ст. 4 Закону, судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір сплачується у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року встановлено розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб у сумі 2102,00 грн.
Разом з позовом позивач заявила клопотання про звільнення від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 та п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону.
Розглянувши заявлене клопотання, суд зазначає наступне.
Нормами ст. 5 Закону встановлені пільги щодо сплати судового збору. Так, відповідно до п.п. 1 та 12 ч. 1 зазначеної статті (на які посилається позивач, як на підставу задоволення заявленого клопотання) від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі (п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону) та військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків (п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону).
Провівши правовий аналіз зазначених законодавчих норм, суд дійшов наступних висновків.
Конструкція п. 12 передбачає, що військовослужбовці, військовозобов'язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори звільняються від сплати судового збору у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Разом з тим, зазначена норма має відсильний характер та не містить вичерпного переліку справ, в яких військовослужбовці звільняються від сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" №2232-XII від 25.03.1992 р., військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Ч. 3 ст. 1 вищезазначеного законодавчого акту передбачено, що військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Отже, вирішуючи питання про наявність підстав для зобов'язання сплатити судовий збір особу, яка є військовослужбовцем, для правильного застосування норм п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону суд має враховувати предмет та підстави позову; перевірити чи пов'язана така справа з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
Спірні правовідносини виникли з приводу невиплати військовою частиною НОМЕР_1 в добровільному порядку передбаченого ст. 117 Кодексу законів про працю України середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Так, зокрема, вказаною нормою трудового законодавства передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Отже, стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).
Тому суд вважає, що даний спір не пов'язаний з виконання позивачем військового обов'язку в розумінні норм ч. 3 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", а тому положення п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
Окрім того, позивач посилається на п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону, оскільки вважає, що не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку охоплюється поняттям порушення законодавства про оплату праці.
Отже, для встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування приписів п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону необхідно визначити, чи входить середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні до структури заробітної плати (грошового забезпечення військовослужбовця), у справах про стягнення якої позивачі звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-XII від 20.12.1991 р. держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є складовою грошового забезпечення військовослужбовця, а тому з 01 вересня 2015 року пільга щодо сплати судового збору, передбачена п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 30 січня 2019 року у справі №910/4518/16, від 30 листопада 2016 року у справі №226/168/15-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц.
Враховуючи наведене, за звернення з даною позовною заявою до адміністративного суду позивачеві слід сплатити судовий збір в розмірі 840,80 грн.
Разом з тим, як вбачається з долучених до позовної заяви документів, позивач доказів сплати судового збору не надала.
Реквізити для сплати судового збору в Закарпатському окружному адміністративному суді (за подання до адміністративного суду адміністративного позову) є наступними: призначення платежу: *;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом___(ПІБ чи назва установи, організації позивача), Закарпатський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа); Отримувач коштів УК у м.Ужгороді/м.Ужгород/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38015610; Банк отримувача Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО) 899998; Рахунок отримувача: UA038999980313121206084007002; Код класифікації доходів бюджету 22030101.
За таких обставин, згідно з вимогами ст. 169 КАС України позовну заяву слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення вказаних недоліків шляхом подачі до суду доказів сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 171, 248 КАС України, суддя, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
2. Запропонувати позивачу подати до суду протягом семи днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху докази сплати судового збору в розмірі 840,80 грн.
Попередити позивача, що у випадку невиконання вимог цієї ухвали позовна заява підлягає поверненню заявнику.
3. Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку передбаченому статтею 256 КАС України.
Суддя Р.О. Ващилін