про повернення позовної заяви
31 серпня 2020 року м. Житомир справа № 240/11445/20
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Капинос О.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною відмову Державної фіскальної службу України від 23.01.2020 щодо в заміні підстав звільнення, а саме з п.64 п.п. "ж" (за власним бажанням) на п.65 п.п."б" у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу (визнання непридатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) у відповідності Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114;
- зобов"язати ДФС України внести зміни до наказу про звільнення від 29.12.2005 та змінити підстави звільнення з з п.64 п.п. "ж" (за власним бажанням) на п.65 п.п."б" у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу (визнання непридатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) у відповідності Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114;
- зобов'язати Головне управління Державної фіскальної службу України у Житомирській області надати довідку до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для обчислення і виплати пенсії в розмірі 89% грошового забезпечення, призначеного відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Перевіривши дотримання позивачем вимог законодавства при зверненні з даним позовом до суду, суддею було встановлено, що позовна заява ОСОБА_1 подана до суду з пропуском, встановленого ст. 122 КАС України, строку на звернення до суду. Крім того, у прохальній частині позивач оскаржує відмову ДФС України від 23.01.2020 №94/к/99-99-04-04-01-14, в той же час як слідує зі змісту позову, позивач не погоджується з відмовою, викладеною у листі від 04.06.2020 №500/К/99-99-05-01-14 та до позову надано копія листа від 04.06.2020 №500/К/99-99-05-01-14.
У зв'язку з цим, ухвалою судді від 27.07.2020 позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків шляхом надання до суду належним чином оформленої позовної заяви із уточненням в ній змісту позовних вимог та клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
18.08.2020 відділом документального забезпечення суду була зареєстрована заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позовної заяви, до якої позивачем було додано уточнену позовну заяву, а також клопотання про поновлення йому пропущеного строку на звернення з даним позовом до суду.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про поновлення йому строку на звернення з даним позовом до суду, зазначаю наступне.
Частинами 1, 2 ст. 122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, за приписами ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Так, згідно з ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними, після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Встановлений ст. 122 КАС України строк звернення до суду обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З аналізу вищезазначених норм вбачається, що процесуальне законодавство пов'язує початок перебігу строку на звернення до адміністративного суду з моментом коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При цьому, при визначенні початку цього строку суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
З матеріалів позову вбачається, що наказом Державної податкової адміністрації України від 29.12.2005 №2456 позивача було звільнено з органів податкової міліції у запас за пунктом 64 підпунктом "ж" (за власним бажанням) та відповідно до наказу Державної податкової адміністрації України в Житомирській області від 30.12.2005 №400-0 було проведено остаточний розрахунок.
У поданій позовній заяві позивач зазначає, що 17.04.2006 відповідно до свідоцтва про хворобу від 06.02.2006 №16/5 ВЛК УМВС України у Житомирській області, Житомирською міською медико-соціальною експертною комісією було встановлено 3 групу інвалідності та визнано непридатним до військової служби.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що про порушення свого права, яке на переконання позивача полягає у невірному зазначенні Державною фіскальною службою України у наказі від 29.12.2005 року №2456 підстави його звільнення зі служби, ОСОБА_1 знав ще у 2006 році. Відтак, перебіг строку на звернення з даним позовом до адміністративного суд почався для позивача ще у 2006 році.
Водночас, до суду з вказаним адміністративний позовом ОСОБА_1 звернувся 22.07.2020, тобто після спливу більше як 13 років, з моменту коли він дізнався про порушення своїх прав.
Враховуючи ту обставину, що позивач був звільнений з публічної служби у 2005 році, у 2006 році його визнано непридатним до військової служби, а з позовом про внесення змін до наказу про звільнення звернувся до суду лише 22.07.2020, ним пропущений місячний строк.
ОСОБА_1 подав до суду заяву про поновлення пропущеного ним строку на звернення з даним позовом до суду. В обґрунтування поданої заяви позивач, посилаючись на ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та на висновки, зазначені в рішенні Конституційного Суду України від 15.10.2013 №8-рп/2013 та в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає та виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі її складових, може бути подано без обмеження шестимісячним строком. Незміна підстав звільнення пов"язана і безпосередньо впливає на розмір його пенсії. огляду на зазначене, ОСОБА_1 просив визнати причини пропуску ним строку на звернення до суду поважними та поновити йому вказаний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України суд за заявою учасника справи може поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Предметом спірних правовідносин у поданій ОСОБА_1 позовній заяві є відмова Державної фіскальної службу України у зміні, зазначеної в наказі від 29.12.2005 року №2456, підстави звільнення його зі служби, тобто правовідносини, пов'язані зі звільненням ОСОБА_1 з публічної служби, а не відносини, пов'язані з виплатами сум пенсії за минулий час.
У зв'язку з цим, твердження позивача, що його позов може бути поданий до суду без обмеження строком, є безпідставним.
Крім того, суд зазначає, що пропущений строк може бути поновлений, якщо суд визнає причини його пропуску поважними.
При цьому, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Разом з тим, судом під час розгляду позовної заяви ОСОБА_1 та його заяви про поновлення строку звернення до суду, не було встановлено наявності поважних причин, за яких позивач не міг звернутися до адміністративного суду в межах передбаченого законом строку.
Будь-яких істотних і вагомих причин пропуску строку на звернення до суду, які б непереборно перешкоджали позивачу звернутись до суду у місячний строк та вважати строк звернення до суду не пропущеним або пропущеним, але з поважних причин, ні позовна заява, ні додані до неї матеріали, а ні заява про поновлення пропущеного строку - не містять.
Посилання позивача на те, що незміна підстав його звільнення вплине на розмір його пенсії не є підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду з вказаним позовом.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, а тому його заява про поновлення вказаних строків задоволенню не підлягає.
Крім того, суд звертає увагу, що позивач неодноразово звертався до суду з позовами про зобов"язання ДФС України внести зміни до наказу про звільнення від 29.12.2005 та змінити підстави звільнення з з п.64 п.п. "ж" (за власним бажанням) на п.65 п.п."б" у відставку (із зняттям з військового обліку) через хворобу (визнання непридатним до військової служби за рішенням військово-лікарської комісії) у відповідності Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року №114, які були повернуті, у зв"язку з пропуском строку звернення до суду. Зокрема, Житомирський окружний адміністративний суд ухвалою від 28.02.2020 у справі №240/931/20, ухвалою від 21.04.2020 у справі №240/4678/20 позовну заяву позивача повернуто, у зв"язку з пропуском строку звернення до суду. Зазначені ухвали набрали законної сили та оскаржені позивачем в апеляційному порядку не були.
При вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду суд також враховує практику Європейського суду з прав людини.
Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.
Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючі п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст. 123 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Частинами 1 та 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву
Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення (ч. 5, 6 ст. 169 КАС України).
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи викладене, вважаю, що що позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії, слід повернути позивачу.
Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної фіскальної служба України, Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії повернути позивачу.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Капинос