Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про встановлення судового контролю у справі
31 серпня 2020 р. Справа №200/8683/19-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Шинкарьова І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про здійснення судового контролю у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 10 грудня 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, які полягають у зменшені основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 71 відсотка розміру грошового забезпечення за останньою штатною посадою перед звільненням, встановленого на час призначення пенсії, до 70 відсотків розміру грошового забезпечення.; Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області: - здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з основного розміру пенсії - 71 відсоток розміру грошового забезпечення - за весь час, протягом якого позивачу нараховувалась пенсія виходячи із 70 відсотка розміру грошового забезпечення; - здійснити виплату різниці між фактично отриманим позивачем станом на час здійснення перерахунку пенсії, та перерахованим розміром пенсійних виплат, виходячи при цьому з 100% суми підвищення пенсії, визначеної станом на 5 березня 2019 року.; визнано протиправними дії Донецького обласного військового комісаріату щодо внесення до довідки про розмір грошового забезпечення (вих. № ФС91458/9/137) для обчислення з 1 січня 2018 року пенсії ОСОБА_1 - розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб та без урахування мінімально встановленого розміру (50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року), а також визнати протиправним не внесення відповідачем до вказаної довідки відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за відповідною посадою (надбавки за секретність, надбавки за особливо важливі завдання, премії).; зобов'язано Донецький обласний військовий комісаріат оформити довідку про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 1 січня 2018 року - з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною посадою, та з урахуванням мінімально встановленого розміру (50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на календарного року), та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, а також із зазначенням у вказаній довідці відомостей про розміри щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за відповідною посадою (надбавки за секретність, надбавки за особливо важливі завдання, премії) та подати її у встановленому порядку до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
24 квітня 2020 року представник позивача звернулась до суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі та зобов'язання подати суду звіт про виконання судового рішення у встановлений строк, з огляду на те, що відповідач і далі продовжує незаконну бездіяльність по невиконанню рішення суду, яке набрало законної сили.
Згідно з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 квітня 2020 року визначено головуючого суддю Волгіна Н.П. Також листом від 24 квітня 2020 року позивача повідомлено після прийняття рішення судом апеляційної інстанції та повернення зазначеної адміністративної справи на адресу суду заява позивача від 24 квітня 2020 року буде розглянута.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 серпня 2020 року головуючого суддю Шинкарьову І.В.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.3 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст.382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 вказаної статті).
Вказані норми кореспондують положення п.1 ч.6 ст.246 КАС України та пп. “ґ” п.4 ч.1 ст.322 КАС України, згідно з якими у резолютивній частині постанови суду першої чи апеляційної може бути встановлений судом строк для подання суб'єктом владних повноважень - відповідачем до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій.
Отже, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення до суду першої інстанції, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про огляд практики застосування адміністративними судами ст. 267 КАС України" №3 від 13 березня 2017 року, зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої чи апеляційної інстанції може лише під час прийняття постанови у справі.
Зазначена правова позиція кореспондується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 23 квітня 2019 року по справі №523/15136/15-а, ухвалі від 23 квітня 2019 року по справі №805/516/18-а.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи, суд дійшов висновку, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов'язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд першої інстанції може лише під час прийняття судового рішення у справі.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вирішення питання про встановлення судового контролю за виконанням рішень суб'єктом владних повноважень можливе лише під час прийняття такого судового рішення, при цьому встановлення такого контролю є правом суду, а не його обов'язком.
Відтак, суд першої інстанції встановлює судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень під час прийняття рішення у справі, зазначаючи про це у самому рішенні.
Такий контроль здійснюється шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення до суду першої інстанції, розгляду поданого звіту на виконання судового рішення, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку. Зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, є правовим наслідком судового рішення.
Суд встановив, що під час ухвалення рішення від 16 жовтня 2019 року по справі №200/10006/19-а, суд не встановлював судового контролю в порядку визначеному ст.382 КАС України.
Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Позивач не навів аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і не надав доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги позивача в частині встановлення відповідачу строку для подання до суду звіту про виконання постанови суду.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 23.06.2020 по справі № 802/357/17-а .
Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про встановлення судового контролю, а тому у його задоволенні слід відмовити.
Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ “Про виконавче провадження” (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Позивачем до заяви додано Постанову від 21.03.2020 ВП№61612928 «Про відкриття виконавчого провадження».
Частиною 1 ст. 18 Закону встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Статтею 19 Закону визначено права та обов'язки сторін та інших учасників виконавчого провадження. Так, сторони виконавчого провадження мають право, зокрема, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання та користуватися іншими правами, наданими законом.
Відтак, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача, а тому у його задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви позивача від 24 липня 2020 року про встановлення судового контролю щодо визнання бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області протиправною, яка полягає в невиконанні виконавчого провадження та рішення ДОАС від 10 грудня 2019 року по справі №200/8683/19-а; зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області вчинити дії щодо неухильного та повного виконання судового рішення від 10 грудня 2019 року по справі №200/8683/19-а та надати суду звіт про виконання цього рішення, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України Донецької області, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені ст. 256 КАС України, і може бути оскаржена до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Донецького окружного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 31 серпня 2020 року.
Суддя І.В. Шинкарьова