Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 серпня 2020 р. Справа№200/6552/20-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
10 липня 2020 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення від 2 червня 2020 року про відмову в призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 за період роботи з 10 грудня 1992 року по 11 січня 2011 року у ПрАТ "Покровське"; зобов'язання призначити пенсію на пільгових умовах з урахуванням роботи з важкими та шкідливими умовами праці за Списком №2 з моменту звернення за призначенням пенсії з 28 травня 2020 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на неправомірність рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії у зв'язку із недосягненням необхідного віку, передбаченого статтею 114 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», оскільки рішенням Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визнані неконституційними положення, що передбачають підвищення пенсійного віку для окремих категорій осіб, а саме осіб, які працюють на підприємствах із шкідливими умовами праці.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов в якому вказав, що позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням на дату звернення необхідного пенсійного віку 53 роки 06 місяців. Норми ст. 114 Закону України №1058 на даний час є чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування по відношенню до позивачки. У задоволенні позовних вимог просив відмовити.
Ухвалою суду від 15 липня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та витребувано у відповідача докази у справі.
Оскільки суддя Дмитрієв В.С. перебував у щорічній відпустці, розгляд справи здійснюється у перший робочий день після відпустки.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серія НОМЕР_1 , виданим 12 жовтня 2000 року Красноармійським МВ УМВС України в Донецькій області.
28 травня 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Рішенням Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області №2956 від 02 червня 2020 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно з п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із недосягненням необхідного пенсійного віку 53 роки 06 місяців.
При цьому, згідно вказаного вище рішення, страховий стаж позивачки на дату звернення складає 33 роки 09 місяців 19 днів, стаж роботи на пільгових умовах за списком № 2 складає 18 років 01 місяць 03 дні, що не є спірним між сторонами.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії, позивачка звернулася до суду з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Стаття 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV), визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 5 Закону № 1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно з абзацом 4 частини третьої статті 4 Закону № 1058-IV, виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, серед іншого: пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат.
Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком (пункт 1 частина перша статті 9 Закону № 1058-IV).
Згідно абзацу 2 частини 4 статті 26 Закону № 1058-IV, наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Частиною першою статті 24 Закону № 1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (частина друга статті 24 Закону № 1058-IV).
Пунктом першим частини першої статті 45 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону № 1058-VI (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Таким чином, суд приходить висновку, що порядок та умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України регулюються нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку, серед іншого: 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року (абзац 2 пункту 2 частини другої статті 114 Закону України № 1058-IV).
Суд зазначає, що станом на час звернення із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 досягла віку 51 рік 09 місяців.
При цьому, згідно спірного рішення, підставою для відмови у призначенні пенсії є недосягнення позивачкою віку 53 років 06 місяців.
Стосовно посилань ОСОБА_1 на висновки Конституційного Суду України, викладених у прийнятому рішенні №1-р/2020 від 23 січня 2020 року, суд зазначає наступне.
Так, згідно пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закону № 1788-XII) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII.
Стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти „б"-„г" статті 54 Закону України № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
б) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи чоловікам і за кожні 2 роки такої роботи - жінкам.
Тобто, рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 визначено порядок застосування статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", за яким редакція вказаної статті до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII має застосовуватися до осіб, які працювали до 01 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, досягли пенсійного віку - чоловіки 55 років та жінки 50 років, та набули необхідний стаж.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року було доповнено Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розділом XIV-I Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян, зокрема, статтею 114 визначені умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників. Вказані зміни набрали чинності 11 жовтня 2017 року.
Суд зазначає, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціювання системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.
Преамбулою Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Отже, Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" як спеціальний закон є пріоритетним у правовідносинах щодо призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 2 з моменту набрання законної сили Законом України № 2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" - з 11 жовтня 2017 року.
Аналізуючи положення чинного законодавства, суд приходить висновку, що оскільки Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VІІІ від 03 жовтня 2017 року є чинними, їх положення не визнано неконституційними, відтак рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 впливає на право призначення пенсії на пільгових умовах, яке виникло до 11 жовтня 2017 року.
Судом встановлено, що станом на дату набрання чинності Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії" (11 жовтня 2017 року) позивачці виповнилось 49 років 1 місяць, відтак умови та порядок призначення пенсії за віком на пільгових умовах мають визначатись за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не на підставі пункту "б" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", оскільки позивачкою не було досягнуто усіх необхідних умов, а саме віку 50 років.
За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020 на спірні правовідносини не впливає, оскільки приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" не поширюються на позивачку.
Суд зазначає, що норма п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на час розгляд заяви позивачки є чинною (не визнана неконституційною та не скасована).
На підставі викладеного вище, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком згідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 є правомірним та скасуванню не підлягає.
Позовна вимога щодо зобов'язання призначити пенсію є похідною, тому задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв