01 вересня 2020 року Справа №160/4090/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання протиправними та скасування витягу з протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , заявник) з заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення, в якій вона просить суд:
- зобов'язати Павлоградську міську раду подати звіт про виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року, справа № 160/4090/20;
- за результатами поданого звіту вирішити питання про накладання штрафу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на Павлоградського міського голову Вершину А.О.
В обґрунтування своєї заяви ОСОБА_1 зазначила, що 18.06.2020 року рішенням суду по справі № 160/4090/20 було частково задоволено позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 . Заявник вказує, що неодноразово зверталася до суду з метою захисту своїх законних прав та інтересів від незаконних дій Павлоградської міської ради. За поясненнями заявника, судовими рішеннями було задоволено її позовні вимоги, але жодного разу відповідач при виконанні рішення суду не приймав до уваги висновків судів та вимоги чинного законодавства.
Як наголошує заявник, навіть після відкриття кримінального провадження за ч. 2 ст. 382 Кримінального кодексу України, відповідач й надалі не виконує рішення судів.
Вирішуючи заяву по суті, суд виходить з наступного.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2020 року у справі № 160/4090/20 позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання протиправними та скасування витягу з протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - задоволено частково.
Зобов'язано Павлоградську міську раду повторно розглянути заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про надання дозволу на складання технічної документації щодо встановлення відновлення меж земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
Станом на 01.09.2020 року рішення не набрало законної сили.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України.
Аналіз вищевикладеного вказує, що наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Крім того, з заявою про встановлення контролю за виконанням судового рішення позивач звернулась після винесення рішення суду.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Цей принцип знайшов подальше закріплення і у нормах КАС України, зокрема, у ст. 14 КАС України, в якій зазначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 3-рп/2003 від 03.01.2003 року, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості та забезпечує ефективне поновлення в правах, яке неможливе без виконання судового рішення в різних видах судочинства.
Згідно з положеннями ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Крім того, враховуючи вищенаведені положення чинного законодавства України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, у п. 40 зазначається, що, зокрема, право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
Беручи до уваги викладене, суд зазначає, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень - відповідача подати звіт про виконання судового рішення є однією із форм судового контролю за виконанням ухваленого судового рішення та може бути застосовано судом під час прийняття рішення у справі.
Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, надати звіт про виконання судового рішення, після його надходження - розгляду поданого звіту, а за наслідками розгляду поданого звіту або в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту або накладенням штрафу на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
З огляду на не наведення заявником аргументів на переконання необхідності вжиття таких процесуальних заходів і ненадання останнім доказів в підтвердження наміру відповідача на ухилення від виконання судового рішення у цій справі, суд не вбачає підстав для задоволення вимоги заявника про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі.
Тим більше, суд повторно звертає увагу, що судове рішення від 18.06.2020 року станом на день розгляду цієї заяви не набрало законної сили.
Відповідно до ст. 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.
Суд вважає за необхідне вказати, що у разі набрання судовим рішенням по цій справі законної сили, вказане судове рішення підлягатиме примусовому виконанню на підставі виконавчого листа. А для цього встановлена спеціальна процедура, визначена Законом України «Про виконавче провадження».
Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону, підлягають примусовому виконанню.
При цьому, у розділі Х вищевказаного Закону, визначений порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби. Зокрема, у ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Тому, у випадку, коли рішення набуде законної сили, заявник отримає виконавчого листа, пред'явить його до виконання, та якщо заявниця не погоджуватиметься з бездіяльністю державного виконавця, вона не позбавлена права оскаржувати її в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження».
Крім того, суд зазначає, що норми ч. 1ст. 382 КАС України кореспондують з положеннями ч. 6 ст. 246 КАС України, згідно з якими, у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про порядок і строк виконання рішення.
Таким чином, встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень відповідачем у справі суд може під час прийняття рішення у справі.
У разі звернення позивача із заявою про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення після прийняття рішення у справі, суд ухвалою відмовляє у задоволенні такої заяви.
З приводу вимог заявника про винесення ухвали про накладання штрафу у розмірі сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на Павлоградського міського голову Вершину А.О. за результатами поданого звіту, є передчасними та не можуть бути вирішені на майбутнє, тобто до розгляду та вирішення заяви про зобов'язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, подання звіту суб'єктом владних повноважень та його розгляду.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заява фізичної-особи підприємця ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 248, 256, 382, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Павлоградської міської ради про визнання протиправними та скасування витягу з протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали суду складений 01.09.2020 року.
Суддя І.О. Лозицька