03 липня 2020 року Справа № 160/5940/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, стягнення заборгованості
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Управління поліції охорони в Дніпропетровській області в якій позивач просить:
визнати бездіяльність Управління поліції охорони в Дніпропетровській області протиправною та зобов'язати вчинити певні дії, а саме:
наказ Управління поліції оборони в Дніпропетровській області від 26 вересня 2019 року за номером 112 о/с «По особовому складу», стосовно звільнення зі служби в Національній поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0020286), молодшого інспектора взводу 1 роти реагування Дніпровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних Сил України з 26 вересня 2019 року - скасувати й викласти у новій редакції, в якій обов'язково зазначити виплату одноразової (вихідної) грошової допомоги у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дванадцять календарних років служби в поліції;
стягнути з Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , одноразову (вихідну) грошову допомогу у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків місячного грошового забезпечення, за кожні повні дванадцять календарних років служби;
стягнути з Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, з 26 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що при звільненні зі служби в поліції йому протиправно не виплачено одноразову грошову допомогу у відповідності до законодавства України.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 року відкрито провадження у справі №160/5940/20 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали.
Представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування зазначив, що оскільки після звільнення зі служби в ОВС України 26.09.2019 позивач не набув права отримання пенсії згідно з Законом України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", він не набув права й на отримання одноразової грошової допомоги, а тому відповідач, відмовляючи у виплаті допомоги, діяв відповідно до діючого законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно з ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Згідно ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Суд зазначає, що згідно ч.4 ст.78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Так, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2019 року у справі №160/9740/19 встановлено, що наказом управління державної служби охорони при УМВС України в Дніпропетровській області від 01.04.2008 року № 40 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 призначено міліціонером охорони об'єктів ІІ-ої роти батальону міліції Бабушкінського відділу Держаної служби охорони в м. Дніпропетровську УДСО при УМВС України в Дніпропетровській області, копія якого наявна в матеріалах справи.
Наказом управління державної служби охорони при УМВС України в Дніпропетровській області від 06.11.2015 року №110 о/с «По особовому складу», був звільнений у запас Збройних сил за пунктом 63 «К» (у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства центральні органи виконавчої влади (установи, організації) та наказом від 07.11.2015 року № 1 о/с «По особовому складу» був прийнятий на службу до Національної поліції України та призначений на посаду інспектора-кінолога Дніпропетровського міського відділу управління поліції охорони в Дніпропетровській області. Копії наказів наявні в матеріалах справи.
Наказом від 26.09.2019 року № 112 о/с «По особовому складу» відповідно до п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» звільнений зі служби в Національній поліції України (за власним бажанням) з посади молодшого інспектора взводу № 1 роти реагування Дніпровського міського відділу управління поліції охорони в Дніпропетровській області.
Позивач відмовився від проставлення підпису та дати, а також отримання витягу з вищезазначеного наказу, у зв'язку з незгодою з пунктом наказу щодо не виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції, про що складено акт від 26.09.2019 року, копія якого наявна в матеріалах справи.
Згідно з довідкою від 02.10.2019 року старший сержант поліції ОСОБА_1 дійсно проходив службу в ОВС в період з 16.04.2008 року по 06.11.2015 року та проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015 року по 26.09.2019 року.
Також, вказаним рішення суду зазначено, що з матеріалів справи вбачається, що позивачем не надано до суду доказів про звернення до відповідача з заявою або іншим зверненням щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зі служби в поліції, а також з позовною заявою до суду про визнання протиправним та скасування спірного пункту наказу.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 24 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до керівництва Управління поліції охорони в Дніпропетровській області із відповідним письмовим зверненням, у якому просив наказ Управління поліції охорони в Дніпропетровській області від 26 вересня 2019 року за номером 112 о/с «По особовому складу», стосовно звільнення зі служби в Національній поліції України старшого сержанта поліції ОСОБА_1 (0020286), молодшого інспектора взводу № 1 роти реагування Дніпровського міського відділу Управління поліції охорони в Дніпропетровській області, відповідно до пункту 7 частини 1 статті 77 (за власним бажанням) Закону України «Про Національну поліцію» у запас Збройних Сил України, з 26 вересня 2019 року - скасувати й викласти у новій редакції, в якій обов'язково зазначити виплату одноразової (вихідної) грошової допомоги у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків місячного грошового забезпечення за кожні повні дванадцять календарних років служби в поліції.
29 квітня 2020 року відповідачем надано відповідь в якій зазначено, що станом на дату звільнення зі служби в Національній поліції України Ви не досягли 45-річного віку та визначеної законом вислуги років для отримання права на пенсію. Таким чином, Ви не маєте права на виплату одноразової грошової допомоги на підставах, визначених ст.9 Закону №2262-ХІІ.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, визначає Закон України «Про національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (надалі - Закон № 580-VIII).
Правове регулювання служби в поліції регламентується статтею 60 Закону № 580-VIII, згідно якої проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 102 Закону України «Про Національну поліцію» пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-XII (надалі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до частини другої статті 9 Закону № 2262-ХІІ особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 року № 393 (далі - Порядок № 393), за змістом якого військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Наведені положення пункту 10 Порядку № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям особою права на пенсію.
Системний аналіз наведених положень Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» дає підстави для висновку, що частина друга статті 9 цього Закону встановлює дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним у ній особам, зокрема, це особи, які мають право на пенсію та звільнені зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини за наявності вислуги років 10 років і більше.
Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, зважаючи на що ненабуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2019 року № 821/3762/15-а.
Наведені положення пункту 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 не пов'язують виплату одноразової грошової допомоги з набуттям права на пенсію.
Судом встановлено, що позивач звільнений з Управління поліції охорони в Харківській області у запас за п. 7 (за власним бажанням) ч.1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" та вислуга років служби останнього в органах поліції в календарному обчисленні склала 12 років 5 місяців 6 днів.
Аналізуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що право на отримання одноразової грошової допомоги, яка має разовий характер, у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби пов'язане з наявністю 10 річної вислуги та звільненням з передбачених підстав, таким чином не набуття права на пенсію цих осіб не може нівелювати їх право на отримання зазначеної допомоги за умови наявності 10 і більше років вислуги, що правильно було встановлено судами попередніх інстанцій.
Згідно з пунктом 3 розділу І Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року № 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799 (далі - Порядок №260), передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання.
До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 23 розділу І Порядку № 260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції та в установленому порядку мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, нарахування такої допомоги здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що мають постійний характер, та премій, установлених на день звільнення.
При цьому до розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні не включається винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах, антитерористичних операціях та інших заходах в умовах особливого періоду.
Днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення.
День звільнення вважається останнім днем служби.
Із зазначеного вище слідує висновок, що одноразова грошова допомога при звільненні поліцейських є соціальною гарантією при звільненні та не входить до структури грошового забезпечення поліцейських.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 805/294/16-а.
Так як позивач не погоджується з наказом від 26 вересня 2019 року за номером 112 о/с «По особовому складу» лише з тих підстав, що там не зазначено про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, а в цілому наказ від 26 вересня 2019 року за номером 112 о/с «По особовому складу» є таким, що відповідає нормам чинного законодавства, тому підстав для визнання його протиправним та скасування, в частині не нарахування та невиплати такої допомоги, у суду не має, у звязку з чим, суд приходить до висновку, що дана позовна вимога не підлягає задоволенню.
Підсумовуючи викладене та з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, змінивши обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, та для повного відновлення порушених прав позивача: визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні позивачу та зобов'язати Управління поліції охорони в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 .
Щодо позовної вимоги про стягнення з Управління поліції охорони в Дніпропетровській області на користь громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, з 26 вересня 2019 року по день фактичного розрахунку, суд зазначає про таке.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Частиною другою статті 117 КЗпП України передбачено, що при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
З вищевикладеного слідує, що передбачений частиною першою ст. 117 Кодексу законів про працю України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України .
При цьому, стаття 117 КЗпП України не розповсюджується на правовідносини, що виникають у порядку виконання судового рішення про присудження виплати заробітної плати (грошового забезпечення).
Вказана правова позиція суду узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, яка підлягає застосуванню відповідно до ч. 2 ст. 8 КАС України.
Зокрема, рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Меньшакова проти України" від 08 квітня 2010 року передбачено, що компенсація за затримку виплати заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України може вимагатись лише за період до присудження заборгованості із заробітної плати. З прийняттям судових рішень, статті 116, 117 КЗпП України більше не застосовуються, а зобов'язання колишніх роботодавців виплатити заборгованість із заробітної плати та компенсацію замінюється на зобов'язання виконати судові рішення на користь позивача, що не регулюється матеріальними нормами трудового права. Таким чином, немає обґрунтованих підстав стверджувати, що ці положення передбачають право на отримання компенсації за затримку виплати заробітної плати, що мала місце після того, як її сума була встановлена судом.
Отже, слід дійти висновку, що за наявністю спірних правовідносин, які стосуються розміру належних звільненому працівникові сум, стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку в розумінні частини першої статті 117 КЗпП України є безпідставним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27 червня 2018 року по справі № 810/1543/17 та в постанові від 18 листопада 2019 року по справі №0940/1532/18.
Суд зазначає, що відповідач не визнає саме право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, а тому суд вважає за можливе застосувати вищевикладені правові висновки Верховного Суду.
Крім того, одноразова грошова допомога не є складовою грошового забезпечення, яке отримував позивач під час проходження служби, а тому положення статті 116, 117 Кодексом законів про працю України не поширюються на правовідносини щодо її невиплати у день звільнення.
Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постановах від 16 травня 2019 року у справі № 805/294/16-а.
Також, представник відповідача не подав окремого клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення, однак зазначив про це у відзиві.
Суд зазначає, що в даному випадку позивач не оскаржує наказ Управління поліції оборони в Дніпропетровській області від 26 вересня 2019 року за номером 112 о/с «По особовому складу» в частині прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а лише оскаржує відсутність в наказі виплати одноразової грошової допомоги.
Крім того, підставою для звернення до суду стала відмова відповідача від 29 квітня 2020 року, а до суду позивач звернувся 29.05.2020 року, у зв'язку з чим суд не вбачає пропуску строку звернення до суду позивачем.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст.243-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління поліції охорони в Дніпропетровській області щодо ненарахування та невиплати одноразової грошової допомоги при звільнення ОСОБА_1 .
Зобов'язати Управління поліції охорони в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні ОСОБА_1 у розмірі 25 (двадцять п'ять) відсотків місячного грошового забезпечення, за кожні повні дванадцять календарних років служби.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова