06 серпня 2020 року Справа № 160/9/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЮркова Е.О.
за участі секретаря судового засіданняШпоти Я.С.
за участі:
позивача представника відповідача представника третьої особи Журавель Н.В. Юрасової Ю.А. Юрасової Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди, -
02 січня 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами з урахуванням уточнення від 17.06.2020 року:
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_1 , як державному службовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та виплатити матеріальну допомогу у порядку та розмірі, що здійснювалась іншим працівникам установи;
- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 96-Ф від 19.11.2019 року, в частині позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2019 року;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області 9794,17 грн., що включають невиплачену заробітну плату за жовтень та листопад 2019 року, а саме: надбавку за інтенсивність праці за 10.2019 - 5110,00 грн., надбавка за інтенсивність праці за 11.2019 - 3406,67 грн., премія за 10.2019 у розмірі 25% - 1277,50 грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області недоплачені при звільненні суми 7337,71 грн., що включають недоплачену частину компенсації за невикористану відпустку 735,71 грн., недоплачену частину вихідної допомоги 6602,00 грн.;
- стягнути на користь ОСОБА_1 з ГУ ДФС у Дніпропетровській області відшкодування за час затримки виплати недоплачених грошових коштів при звільненні (надбавок за інтенсивність праці, премій, компенсації за невикористану відпустку, недоплачену частину вихідної допомоги) з розрахунку середнього заробітку (671,77 грн. за день) з дати звільнення 09.12.2019 р. по дату винесення рішення чи фактичної виплати;
- стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку середнього заробітку (671,77 грн. за день) з дати звільнення 09.12.2019 р. по дату працевлаштування 27.04.2020 року;
- стягнути з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 9000,00 грн..
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ ГУ ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 є протиправним, оскільки посада позивача не була скорочена, отже підстави для звільнення були відсутні, навіть зважаючи на реорганізацію ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Також вказує, що в порушення Кодексу законів про працю України позивачу не було запропоновано іншу посаду державної служби при наявності вакансій, зважаючи на переважне право на залишення на роботі, як працівнику з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Позивач зазначає, що за період роботи в ГУ ДФС у Дніпропетровській області жодних доган та стягнень не отримано, отже позбавлення премії та надбавки за інтенсивність праці є безпідставним. Вказує, що протягом листопада 2019 року відповідачем виплачувалась премія та інтенсивність праці працівникам ГУ ДФС у Дніпропетровській області, проте такі виплати позивачу не виплачувалась, що призвело до недоплати компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги.
Ухвалою суду від 08.01.2020 року відкрито провадження у справі, та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
03.03.2020 року (вх. № 15338/20) відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позивач була попереджена про наступне вивільнення 10.10.2019 року у зв'язку з реорганізацією ГУ ДФС у Дніпропетровській області, враховуючи надані пропозиції щодо штатної розстановки працівників управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області. У зв'язку з тим, що станом на дату попередження в Законі України «Про державну службу» було виключено частину 1 статті 43 та внесено зміни до пункту 1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу», повідомлення-пропозиція щодо запропонування вакантної посади позивачу не надавалась. Посилається на те, що позивач за бажанням могла прийняти участь у конкурсах на зайняття канатних посад в ГУ ДПС у Дніпропетровській області. Щодо надання переваг ОСОБА_2 зазначено, що остання є одинокою матір'ю, яка виховує двох дітей, її стаж в податкових органах складає понад 17 років 05 місяців, отже при переведенні ОСОБА_2 на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу відшкодування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб ГУ ДПС у Дніпропетровській області враховувались вимоги ст.184 Кодексу законів про працю України. Також вказує, що у зв'язку з припиненням функціональних повноважень ГУ ДФС у Дніпропетровській області та початком діяльності ГУ ДПС у Дніпропетровській області, не були визначені критерії інтенсивності праці позивача для встановлення надбавки. ОСОБА_1 в грудні 2019 року виплачена щомісячна премія по результатах роботи за листопад 2019 року і грудень 2019 року у розмірі 20%.
Також, 03.03.2020 року (вх. № 15334/20) представником третьої особи подано до суду пояснення на позовну заяву які є аналогічними відзиву на позов.
13.03.2020 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, в якому позивачем зазначено, що оскільки Законом України «Про державну службу» не визначено порядку припинення державної служби, в даному випадку слід керуватись приписами Кодексу законів про працю України, за якими позивачу мали запропонувати вакантні посади, наявність яких підтверджується відповіддю ГУ ДФС у Дніпропетровській області від 02.01.2020 року на звернення позивача та проведеними конкурсами на заміщення вакантних посад. Вказує, що лише виконання відповідачем вимог щодо дотримання гарантій реалізації права на працю в частині запропонування посад є підставою для правомірного звільнення. Щодо надання переваг ОСОБА_2 позивач зазначає, що така була переведена з посади головного державного ревізора інспектора відділу податків і зборів з юридичних осіб Криворізького південного управління ГУ ДПС у Дніпропетровській області, тобто вона вже мала місце роботи ГУ ДПС у Дніпропетровській області.
У судовому засіданні 06.08.2020 року позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача та третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві та поясненнях.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача та третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 переведена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, згідно наказу № 657-о від 27.09.2018 року.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 18 грудня 2018 року № 1200 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. Пунктом 2 вказаної постанови установлено, що: Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок). Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов'язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Також визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Зокрема утворено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
10.10.2019 року головою комісії з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області вручено позивачу попередження про наступне вивільнення, у зв'язку з реорганізацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та скороченням штатної чисельності.
Згідно пропозиції щодо штатної розстановки працівників управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.08.2019 року, відділ контролю за відшкодуванням ПДВ мав складати 29 посад, з яких: одна посада начальника відділу, одна посада заступника начальника та 27 посад головних державних ревізорів-інспекторів, з яких чотири визначені вакантними (том 1 а.с. 117).
Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 1342-о від 09.12.2019 року «Про припинення державної служби та звільнення ОСОБА_3 » припинено державну службу та звільнено 09.12.2019 року ОСОБА_1 з посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, у зв'язку з реорганізацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та скороченням штатної чисельності згідно з п.1 ч.1 ст.87 Закону України «Про державну службу» та з п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України.
Листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області № 164/10/04-36-11-26 від 02.01.2020 року на запит ОСОБА_1 від 10.12.2019 року надано інформацію щодо наявності вакантних посад в Головного управління ДПС у Дніпропетровській області станом на 02.12.2019 року, зокрема одна посада головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб, дві посади головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб.
Також, згідно матеріалів справи, комісією з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготовлено подання на позбавлення премії за жовтень 2019 року працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за неналежне виконання завдань керівництва у період реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області запропоновано не виплачувати премію за жовтень 2019 року працівникам Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, зокрема у відділі контролю за відшкодуванням ПДВ: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
Наказом № 96-ф від 19.11.2019 року «Про преміювання працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за жовтень 2019 року» позбавлено премії за жовтень 2019 року у зв'язку з неналежним виконанням завдань керівництва у період реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, зокрема головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Журавель Ніну Василівну на 100 відсотків.
Згідно даних про фонд оплати праці працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за 2019 рік, у жовтні 2019 року надбавка за інтенсивність праці складала 0%, премія - 25%, у листопаді 2019 року надбавка за інтенсивність праці складала 100%, премія - 20%.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Використання примусової праці забороняється.
Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.
Порядок проходження державної служби, а також підстави для її припинення врегульовано Законом України “Про державну службу” № 889-VIII від 10 грудня 2015 року (далі - Закон № 889-VIII).
Відповідно до частини першої статті 87 Закону № 889-VIII підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є:
1) скорочення чисельності або штату державних службовців, скорочення посади державної служби внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельності або штату державних службовців, реорганізація державного органу;
1-1) ліквідація державного органу;
2) встановлення невідповідності державного службовця займаній посаді протягом строку випробування;
3) отримання державним службовцем негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності;
4) вчинення державним службовцем дисциплінарного проступку, який передбачає звільнення.
Пунктом 1 частини 40 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках, зокрема: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Відповідно до частини 1 статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1; реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2. Також визначено територіальні органи Державної податкової служби правонаступниками майна, прав та обов'язків територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються згідно з пунктом 2 цієї постанови, у відповідних сферах діяльності.
Зокрема утворено Головне управління ДПС у Дніпропетровській області; Головне управління ДФС у Дніпропетровській області реорганізовано шляхом приєднання до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 в структурі територіальних органів Державної податкової служби відбувалися організаційні зміни, зокрема згідно пропозиції щодо штатної розстановки працівників управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.08.2019 року, відділ контролю за відшкодуванням ПДВ мав складати 29 посад, з яких: одна посада начальника відділу, одна посада заступника начальника та 27 посад головних державних ревізорів-інспекторів, з яких чотири визначені вакантними.
До запропонованої штатної розстановки Журавель Ніну Василівну не було включено, при цьому посаду ОСОБА_1 - головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб - не було скорочено, що відповідачем не спростовано.
Також відповідачем в ході судового розгляду справи вказувалось, що у період з жовтня 2019 року по грудень 2019 року наказами Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 21.10.2019 року № 569-о, від 31.10.2019 року № 619-о, від 06.11.2019 року № 652-о, від 07.11.2019 року № 657-о, від 21.11.2019 року № 713-о, від 12.12.2019 року № 826-о оголошувались конкурси на зайняття вакантних посад в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
На думку суду, необхідно враховувати, що сама по собі зміна назви посади, не пов'язана зі зміною основних посадових обов'язків, зміна структурного підрозділу державного органу, не пов'язана зі зміною обсягу основних функцій, не уважається зміною істотних умов державної служби.
Судом встановлено, що до звільнення ОСОБА_1 займала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. У новоутвореному Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області створено відділ контролю за відшкодуванням ПДВ.
Відповідачем у ході судового розгляду справи не вказувалось про зміну посадових обов'язків головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб у випадку реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області у новоутворене Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.
При цьому, одночасно з попередженням про вивільнення позивачу не було запропоновано аналогічну займаній посаді в Головному управлінні ДФС у Дніпропетровській області - посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області.
Окрім того, суд вказує, що при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (частина 1 статті 42 Кодексу законів про працю України).
Відповідачем в ході судового розгляду належними доказами не підтверджено, що ОСОБА_2 мала переважне право на залишення на роботі. При цьому таке право ОСОБА_2 мала при наявності двох і більше утриманців, лише у тому випадку, коли умови продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є рівними.
Вказані обставини (умови продуктивності праці і кваліфікації ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ) відповідачем не встановлювались, а лише зазначено про наявність у ОСОБА_2 дітей.
На підставі викладеного суд приходить до висновку про те, що у даному випадку ОСОБА_1 мала бути переведена до відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДПС у Дніпропетровській області та призначена на посаду головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб, а не звільнена.
Також суд зазначає про те, що дотримання відповідачем процедури звільнення (попередження за 2 місяці, пропонування вакантних посад і т.д.) за умови того, що фактично скорочення штату працівників не відбувалося, не може свідчити про законність оскаржуваного наказу про звільнення позивача.
За сукупності викладених обставин, оскільки судом не встановлено скорочення посади позивача (головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб), скорочення штатної чисельності відділу контролю за відшкодуванням ПДВ управління податків і зборів з юридичних осіб, а також порушення відповідачем процедури вивільнення, суд приходить до висновку про безпідставне звільнення ОСОБА_1 .
Отже наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.
Посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 мала право прийняти участь у конкурсі на зайняття вакантних посад Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, проведених на підставі наказів від 21.10.2019 року № 569-о, від 31.10.2019 року № 619-о, від 06.11.2019 року № 652-о, від 07.11.2019 року № 657-о, від 21.11.2019 року № 713-о, від 12.12.2019 року № 826-о, судом не приймається, оскільки за приписами частини 5 статті 22 Закону № 889-VIII у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну або нижчу (за його згодою) посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, за рішенням суб'єкта призначення може здійснюватися без обов'язкового проведення конкурсу.
Однією зі складових заробітної плати державного службовця є премія (п. 6 ч. 2 ст. 50 Закону № 889-VIII).
За приписами частини 3 статті 50 Закону № 889-VIII за результатами роботи та щорічного оцінювання службової діяльності державним службовцям можуть встановлюватися премії. До премій державного службовця належать:
1) премія за результатами щорічного оцінювання службової діяльності;
2) місячна або квартальна премія відповідно до особистого внеску державного службовця в загальний результат роботи державного органу;
3) місячна або квартальна премія за належне виконання умов контракту про проходження державної служби (у разі укладення).
При цьому загальний розмір премій, передбачених пунктом 2 цієї частини, які може отримати державний службовець за рік, не може перевищувати 30 відсотків фонду його посадового окладу за рік.
Питання оплати праці працівників державних органів установлені постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2017 року № 15 (далі - Постанова № 15).
Наказом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 759 від 29.12.2015 року затверджено Порядок взаємодії структурних підрозділів Головного управління ДФС у Дніпропетровській області при встановленні деяких надбавок державним службовцям та працівникам, які виконують функції з обслуговування, Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Згідно пункту 2.2. вказаного Порядку надбавка за інтенсивність праці встановлюється з урахуванням таких критеріїв:
1) якість і складність підготовлених документів;
2) терміновість виконання завдань, опрацювання та підготовки документів;
3) ініціативність у роботі.
Судом встановлено, що комісією з реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області підготовлено подання на позбавлення премії за жовтень 2019 року працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, за неналежне виконання завдань керівництва у період реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області запропоновано не виплачувати премію за жовтень 2019 року працівникам Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, зокрема у відділі контролю за відшкодуванням ПДВ: ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 .
При цьому таке подання не містить підстав для позбавлення премії позивача.
Згідно даних про фонд оплати праці працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за 2019 рік, у жовтні 2019 року надбавка за інтенсивність праці складала 0%, премія - 25%, у листопаді 2019 року надбавка за інтенсивність праці складала 100%, премія - 20% (том 1 а.с. 176).
Відповідно до інформації щодо нарахованої заробітної плати працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в т.ч. надбавка за інтенсивність праці, щомісячної премії за жовтень-листопад 2019 року, надбавка за інтенсивність праці у жовтні та листопаді 2019 року становила 100%, премія щомісячна у жовтні 2019 року - 25%, листопаді - 20% (том 1 а.с. 169).
В розрахункових відомостях за жовтень-листопад 2019 року в графі «115 Надбавка за інтенсивність» та графі «406 Премія щомісячна» сума не зазначена. Тобто, надбавка за інтенсивність та місячна премія за жовтень-листопад 2019 року позивачу не нараховувалась і не виплачувалась.
Наказом № 96-ф від 19.11.2019 року «Про преміювання працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за жовтень 2019 року» позбавлено премії за жовтень 2019 року у зв'язку з неналежним виконанням завдань керівництва у період реорганізації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, зокрема головного державного ревізора-інспектора відділу контролю за відшкодуванням ПДВ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Журавель Ніну Василівну на 100 відсотків.
Також вказаним наказом встановлено премії працівникам Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за жовтень 2019 року з урахуванням подання членів комісії з організації Головного управління ДФС у Дніпропетровській області.
Відповідач, як на підставу не призначення премії позивачу не наводить інших підстав, крім того, що призначення премії відноситься до виключних повноважень керівника Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та є його дискреційними повноваженнями, за результатами аналізу та оцінювання виконаної роботи.
Факт недостатності відповідного фонду оплати праці для виплати премії позивачу виключається, адже відповідно інформації щодо нарахованої заробітної плати працівників Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в т.ч. надбавка за інтенсивність праці, щомісячної премії за жовтень-листопад 2019 року, надбавка за інтенсивність праці у жовтні та листопаді 2019 року становила 100%, премія щомісячна у жовтні 2019 року - 25%, листопаді - 20% (том 1 а.с. 169).
Хоча за загальним правилом призначення розміру премії державному службовцю є повноваженнями відповідача за результатами оцінки якості виконуваних посадових обов'язків, в той же час ці повноваження відповідача не є безмежними та мають виключати свавілля.
Крім того, серед працівників відділу контролю за відшкодуванням ПДВ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області протягом жовтня 2019 року не нараховувалась премія лише ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , у зв'язку з неналежним виконанням завдань.
Проте відповідачем не було надано доказів несвоєчасного виконання завдань, погіршення якості роботи та порушення трудової дисципліни або притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що відповідачем було допущено протиправні дії щодо невиплати позивачу надбавки за інтенсивність праці за жовтень 2019 року у розмірі 100% посадового окладу у сумі 5110,00 грн., надбавки за інтенсивність праці за листопад 2019 року у розмірі 100% посадового окладу у сумі 3406,67 грн. та премії за жовтень 2019 року у розмірі 25% посадового окладу в сумі 1277,50 грн.
Отже, наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 96-Ф від 19.11.2019 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік суд вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 8 серпня 2016 року № 500 затверджено Порядок надання державним службовцям матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань (далі - Порядок).
Згідно пункту 2 Порядку державним службовцям матеріальна допомога може надаватися один раз на рік у розмірі середньомісячної заробітної плати на підставі особистої заяви.
Рішення про надання матеріальної допомоги державним службовцям приймається керівником державної служби у державному органі в межах затвердженого фонду оплати праці (пункт 3 Порядку).
Судом не встановлено подання ОСОБА_1 відповідної заяви про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань. Також позивачем в ході судового розгляду справи підтверджено факт не подання особистої заяви про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, отже підстави для такої виплати в даному випадку відсутні.
На підставі викладеного позовні вимоги про зобов'язання Головне управління ДФС у Дніпропетровській області прийняти заяву ОСОБА_1 про надання ОСОБА_1 , як державному службовцю матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2019 рік та виплатити матеріальну допомогу у порядку та розмірі, що здійснювалась іншим працівникам установи є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Суд вказує, що відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
З огляду на неправомірність дій відповідача щодо звільнення позивача з державної служби, відповідно до вимог статті 235 Кодексу законів про працю України, підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з дати звільнення, по день працевлаштування.
Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 27.04.2020 року призначена на посаду провідного бухгалтера матеріального відділу бухгалтерії КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради, що підтверджено довідкою КП «Криворізька міська клінічна лікарня № 2» Криворізької міської ради № 1915 від 28.04.2020 року.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.
Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як вбачається з розрахунку компенсації відпустки ОСОБА_1 (том 1 а.с. 125) загальна сума нарахованої заробітної плати за період жовтень-листопад 2019 року становить 18152,26 грн..
Недоплачена сума заробітної плати ОСОБА_1 за період жовтень-листопад 2019 року, які підлягала виплаті ОСОБА_1 , складає 9794,18 грн. (надбавка за інтенсивність праці за жовтень 2019 року - 5110,00 грн., надбавка за інтенсивність праці за листопад 2019 року - 3406,67 грн., премія за жовтень 2019 року - 1277,50 грн.).
Позивач була звільнена 09 грудня 2019 року. Останній день роботи є днем звільнення. Проте на час розгляду справи є працевлаштованою особою з 27.04.2020 року.
Період вимушеного прогулу складає 93 робочі дні з 10 грудня 2019 року по 26 квітня 2020 року (включно). Середній заробіток за час вимушеного прогулу, який підлягає стягненню на користь позивача з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки позивач перебував у трудових відносинах саме з Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області: 27946,44 грн. (18152,26 грн. + 9794,18 грн.): 43 робочі дні = 649,92 грн. (в день) х 93 дні = 60442,56 грн.
Також статтею 116 Кодексу законів про працю України зазначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
Водночас, частиною першою статті 117 Кодексу законів про працю України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
У разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню в повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку працівник мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відтак, вказаними нормами визначено обов'язок роботодавця провести розрахунок із працівником саме в день його звільнення; при цьому, у разі наявності вини власника або уповноваженого ним органу щодо невиплати працівникові належних йому сум при звільненні в такому разі при відсутності спору щодо розміру таких сум підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Однак, судом встановлено, що відповідачем при звільненні ОСОБА_1 не виплачено усіх належних їй сум, адже при розрахунку таких сум відповідачем не було виплачено надбавку за інтенсивність праці за жовтень 2019 року, надбавку за інтенсивність праці за листопад 2019 року та премію за жовтень 2019 року.
Таким чином відповідачем допущено протиправну бездіяльність, що полягає у не проведенні повного та належного остаточного розрахунку при звільненні позивача зі служби - в день звільнення - 09.12.2019 року.
Отже, грошове забезпечення за час затримки по день винесення рішення у даній справі, яке підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області складає: 649,92 грн. (в день) х 163 дні = 105936,96 грн.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з ГУ ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в сумі 9000,00 грн.
Відповідно до ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими кошами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Проте при розгляді справи позивачем не надано належного обгрунтування завданих їй страждань від протиправних дії відповідача, тому зазначена вимога не підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для часткового задоволення.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин 1, 3 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
У відповідності до приписів частини 135 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.
Згідно частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду в розмірі 1006 грн., що документально підтверджується чеками за оплати квитків на проїзд за напрямками м.Кривий Ріг - м.Дніпро, м.Дніпро - м.Кривий Ріг № 87059 від 06.08.2020 року, № 265188 від 08.07.2020 року, № 69818 від 06.07.2020 року, № 44986 від 29.02.2020 року, № 43666 від 04.03.2020 року, № 51725 від 26.05.2020 року, № 38778 від 13.02.2020 року, № 214310 від 18.02.2020 року, № 930356 від 28.01.2020 року, № 551743 від 23.01.2020 року, квитком № 66552440140147941.
Отже, понесені позивачем судові витрати, пов'язані з прибуттям до суду в розмірі 1006 грн. підлягають стягненню з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст.ст. 8, 9, 72-77, 139, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Головне управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування наказів, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №1342-0 від 09.12.2019 року про звільнення ОСОБА_1 .
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області № 96-Ф від 19.11.2019 року в частині позбавлення ОСОБА_1 премії за жовтень 2019 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області 9794,17 грн., що включають невиплачену їй частину заробітної плати за жовтень та листопад 2019 року, а саме: надбавку за інтенсивність праці за жовтень 2019 року у сумі 5110,00 грн., надбавка за інтенсивність праці за листопад 2019 року у сумі 3406,67 грн., премія за жовтень 2019 року у сумі 1277,50 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 недоплачену їй при звільненні суму 735,71 грн. за невикористану відпустку.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи з розрахунку середнього заробітку 649.92 грн. за день, з дати звільнення - 09.12.2019 року по дату працевлаштування - 27.04.2020 року у сумі 60442,56 грн.
Стягнути з Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування за час затримки виплати недоплачених їй грошових коштів при звільненні (надбавок за інтенсивність праці, премій, компенсації за невикористану відпустку), виходячи з розрахунку середнього заробітку 649.92 грн. за день, з дати звільнення 09.12.2019 року по дату винесення рішення у справі у сумі 105936,96 грн.
В задоволенні іншої частини вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) на користь ОСОБА_1 (ПН НОМЕР_1 ) витрати, пов'язані з розглядом справи, що пов'язані із прибуттям до суду, у сумі 1006 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 17 серпня 2020 року.
Суддя Е.О. Юрков