22 червня 2020 року Справа № 183/1295/20
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро) про визнання протиправним повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним повідомлення від 13.02.2020 року № 02133/6816 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання за підписом Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Осельської Т.П.;
- зобов'язати управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) виконати постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 року Справа № 183/2029/17 2-а/183/9/19, що набрало законної сили;
- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду суб'єктом владних повноважень, а саме відповідачем - Управлінням забезпечення примусового виконання рішень південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що згідно виконавчого листа № 183/2029/17 виданого 06.02.2020 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області про зобов'язання Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2017 року відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року та подано вказаний виконавчий документ до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро), проте позивачем отримане повідомлення про повернення виконавчого документу стягувану без прийняття до виконання та оригінал виконавчого листа. З вказаним повідомленням позивач не погоджується, оскільки воно містить суттєві недоліки: - так невірно заповнені абзац 3, 8, 10 ( невірно зазначено ким видано документ, посилання на Інструкцію є нікчемним, рішення є немайнового характеру), тобто відсутні обґрунтовані належним чином законні підстави для повернення та невиконання документу.
Не погоджуючись із позовною заявою, відповідач подав відзив на позов, вимоги якого не визнаються з підстав, що відповідно до п. 10 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 по справі № 183/2029/17 зобов'язано саме Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2017 року відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року. Обов'язок виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24.12.2019 по справі № 183/2029/17 покладений на Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області, яка є відповідачем.
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро) про визнання протиправним повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії з посиланням на ч.2 ст.20, п.2 ч.1 ст.29 КАС України, передано за підсудністю на розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Ч.1, 2 ст.30 КАС України передбачено що спори між адміністративними судами щодо підсудності не допускаються. Адміністративна справа, передана з одного адміністративного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 29 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження адміністративним судом, до якого вона надіслана.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.05.2020 року відкрито провадження у справі №183/1295/20 та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з урахуванням особливостей ст. 287 КАС України.
Відповідно до пункту 3 Розділ VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній з 02.04.2020), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки розгляду адміністративної справи продовжуються на строк дії такого карантину.
В судовому засіданні 22.06.2020р. позивач підтримав поданий ним адміністративний позов та заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи вищезазначене та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив продовжити розгляд в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд доходить наступних висновків.
Судом встановлено, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25.06.2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Піщанської сільської ради, Об'єднаної територіальної громади Піщанської сільської ради, Державної казначейської служби України задоволено частково. Зобов'язано Об'єднану територіальну громаду Піщанської сільської ради розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2017 року відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2019 року у справі № 183/2029/17 скасовано, прийнято нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Піщанської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 28 лютого 2017 року про переведення належного йому садового будинку в жилий будинок. Зобов'язано Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28 лютого 2017 відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року. В решті позову відмовлено.
06 лютого 2020 року Третім апеляційним адміністративним судом через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області виданий виконавчий лист № 183/2029/17, який пред'явлений до виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро).
13.02.2020 р. Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Осельською Т.П., за вих. № 02133/6816 винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Згідно вказаного Повідомлення від 13.02.2020р. зазначено, що відповідно до п.4 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень управлінь державної виконавчої служби головного, територіальних управлінь Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підвідомчі рішення, за якими : боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, місцеві прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи; сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень еквівалентну суму в іноземній валюті.
З огляду на викладене, поданий на виконання виконавчий документ не підлягає виконанню відділом примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро). Керуючись п.10 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» повертається виконавчий документ без прийняття до виконання.
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. №1404-VІІІ (далі Закон №1404-VІІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно з частиною першою статті 4 Закону №1404-VIII у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
У відповідності до п.10 ч.4 ст.4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.
У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
У частині 3 вказаної статті зазначено, що при поверненні виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією частиною, приватний виконавець зобов'язаний письмово зазначити підстави повернення, право стягувача оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Відповідно до пункту 3 Розділу 1 «Інструкції з організації примусового виконання рішень", затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 №512/5, органами державної виконавчої служби є: Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України; управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві); відділи примусового виконання рішень в районах міста Києва управління забезпечення примусового виконання рішень в місті Києві; управління забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - управління забезпечення примусового виконання рішень); відділи примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень; районні, районні в містах, міські, міськрайонні, міжрайонні відділи державної виконавчої служби відповідних міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України (далі - відділи державної виконавчої служби).
Згідно п.4 Інструкції № 512/5, Відділу примусового виконання рішень управлінь забезпечення примусового виконання рішень міжрегіональних управлінь Міністерства юстиції України підвідомчі рішення, за якими:
боржниками є територіальні органи центральних органів виконавчої влади та їх структурні підрозділи, місцеві суди, міські, районні або селищні ради чи районні державні адміністрації та їх структурні підрозділи, окружні прокуратури, інші територіальні підрозділи органів державної влади та їх посадові особи;
сума зобов'язання становить від двадцяти п'яти до п'ятдесяти мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті.
Відповідно до пункту 1 Положення "Про Міністерство юстиції України" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 липня 2014 р. № 228 Міністерство юстиції України (Мін'юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 1 Положення "Про міжрегіональні управління Міністерства юстиції України" затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 23.06.2011 № 1707/5 міжрегіональні управління Міністерства юстиції України (далі - міжрегіональне управління) підпорядковуються Міністерству юстиції України та є його територіальними органами.
Так, у виконавчому листі від 06.02.2020 року зазначено про зобов'язання Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2017 року відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року.
Таким чином, боржником за виконавчим листом №183/2029/17 виданого 06.02.2020р., який був повернутий стягувачу без прийняття його до виконання є Піщанська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області.
Стягувачем є ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 . Строк пред'явлення до 24.12.2022р.
Також суд звертає увагу на те, що судове рішення, на виконання якого видано виконавчий лист, набрало законної сили 24.12.2019, а тому відповідно до приписів ст.129-1 Конституції України, ч. 2 ст. 14, ч. 1 ст. 370, ч.ч. 2, 4 ст.372 КАС України є обов'язковим до виконання.
Крім того, виконавчий лист №183/2029/17 виданий 06.02.2020 є чинним, не відкликаний, у встановленому порядку не визнаний таким, що не підлягає виконанню, а тому підлягає виконанню.
Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Осельською Т.П. складено повідомлення №02133/6816 від 13.02.20р. про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.
Зі змісту повідомлення вбачається, що виконавчий документ повернуто без прийняття до виконання на підставі пункту 10 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки виконавчий документ не підвідомчий відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро).
Доводи представника відповідача щодо того, що виконавчий лист, виданий 06.02.2020 року Третім апеляційним адміністративним судом через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області по справі №183/2029/17 не підлягає виконанню, оскільки пред'явлений не за місцем виконання або не за підвідомчістю є необґрунтованими, оскільки виконавчий лист містить чітке визначення дій, які слід вчинити боржнику, а тому у державного виконавця не було передбачених чинним законодавством підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання та для направлення стягувачу відповідного повідомлення.
Аналізуючи зміст положень Закону №1404-VIII, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.
Крім того, в оскаржуваному повідомленні від 13.02.2020 року № 02133/6816 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, відповідачем не роз'яснено стягувачу до якого органу державної виконавчої служби йому необхідно звернутися для виконання рішення суду.
Державний виконавець не мав правових підстав для повернення виконавчого листа, виданого 06.02.2020 року Третім апеляційним адміністративним судом через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області по справі №183/2029/17 без прийняття до виконання, оскільки наведеним у Законі № 1404-VIII вимогам він відповідає.
За вимогою частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку, не втручаючись при цьому в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіряючи оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень на відповідність його критеріям, наведеним у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає, що такі висновки прийнято не у спосіб, що визначений Конституцією та законами України; не обґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; з порушенням принципів розсудливості та безсторонності.
За таких підстав, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави, передбачені ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження» для прийняття повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.02.2020 року, а тому позовні вимоги про визнання протиправним повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання від 13.02.2020 року, винесене Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень південно-східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Осельською Т.П. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність повідомлення від 13.02.2020 року № 02133/6816 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, належним способом захисту прав позивача буде також його скасування.
Аналізуючи вищевикладене, суд зазначає, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року зобов'язано Піщанську сільську раду Новомосковського району Дніпропетровської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2017 року відповідно до Порядку переведення дачних і садових будинків, що відповідають державним будівельним нормам у жилі будинки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 321 від 29 квітня 2015 року, а згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», у зв'язку з чим, примусове виконання рішення належить саме до компетенції відповідача.
Обов'язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.
Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».
Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.
Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер'їлдіз проти Туреччини»).
Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків.
При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 01 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).
Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, з метою захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає за необхідне зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого 06.02.2020 року Третім апеляційним адміністративним судом через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області по справі №183/2029/17 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, то суд не вбачає підстав для його задоволення, оскільки при прийнятті рішення судом не встановлено обставин, які б ставили під сумнів добросовісність дій відповідача в процесі виконання цього рішення та додаткової необхідності встановлення способу, строку і порядку виконання рішення.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро) (49027, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ 43314918) визнання протиправним повідомлення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати повідомлення від 13.02.2020 року № 02133/6816 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Осельської Т.П.
Зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Дніпро) відкрити виконавче провадження на підставі виконавчого листа виданого 06.02.2020 року Третім апеляційним адміністративним судом через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області по справі №183/2029/17 з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Турлакова