27 серпня 2020 року ЛуцькСправа № 0340/1901/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Димарчук Т.М.,
за участю секретаря судового засідання Смолки Я.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Ваврищука А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
09.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з клопотанням про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення у якому просить накласти штраф на міського голову м. Ковеля Кіндера О.О. за невиконання судового рішення у справі №0340/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування вказаного клопотання заявник зазначив, що у провадженні Волинського окружного адміністративного суду перебувала справа №0340/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, за результатами розгляду якої 25.10.2018 винесено рішення про задоволення позову. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 справі №0340/1901/18 на виконання рішення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.02.2020 встановлено Ковельській міській раді новий строк для подання звіту про виконання судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018, що не перевищує десяти робочих днів з дня отримання копії даної ухвали. На даний час відповідач на виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 не оприлюднив на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних звітів про укладені договори Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради, що стосуються виконання ремонтів доріг у м. Ковелі. Крім того, позивач не отримав жодного повідомлення, що стосується виконання вищевказаної ухвали суду відповідачем.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.
Представник Ковельської міської ради в судовому засіданні пояснив, що відповідачем рішення від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 було виконано, що підтверджується звітом про виконання рішення суду, інформацією по відремонтованим дорогам та відповідними письмовими доказами, долученими до матеріалів справи. Просив відмовити у задоволенні заяви позивача про накладення штрафу на Ковельського міського голову.
Згідно з ч. 4 ст. 382 КАС України питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та представника Ковельської міської ради, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу на Ковельського міського голову не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов'язковість судового рішення.
У статті 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012). Серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства, які закріплені в ст. 2 КАС України визначається обов'язковість судового рішення.
Конституційний Суд України у рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00 від 20 липня 2004 року) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі "Валерій Фуклєв проти України" від 07 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі "Apostol v. Georgia" від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Згідно з ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що адміністративні органи є складовою держави, яка керується принципом верховенства права, а відтак інтереси цих органів збігаються з необхідністю належного здійснення правосуддя. Якщо адміністративні органи відмовляються або не спроможні виконати рішення суду, чи навіть зволікають з його виконанням, то гарантії, надані статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стороні на судовому етапі, втрачають свою мету.
В контексті статті 6 цієї Конвенції, виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова "судового розгляду".
Статтею 382 КАС України встановлений порядок здійснення судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах.
Відповідно до частин 1-4 вказаної статті, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у розмірі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина до Державного бюджету України.
Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 у справі №0340/1901/18 за наслідками розгляду звіту Ковельської міської ради від 02.03.2020 про виконання судового рішення у справі від 25.10.2018 № 0340/1901/18 встановлено Ковельській міській раді новий строк для подання звіту про виконання судового рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018, що не перевищує десяти робочих днів з дня отримання копії даної ухвали (а.с. 116-119)
На виконання ухвали Волинського окружного адміністративного суду від 19.05.2020 справі №0340/1901/18 Ковельською міською радою надано звіт від 12.06.2020 №404 про виконання рішення суду та письмову інформацію щодо ремонту доріг із зазначеними ділянками відремонтованої дороги, ширини та довжини дороги, довжини ділянки, товщини дорожнього покриття, матеріалів, видів робіт, вартості робіт, гарантійного строку, виконавців робіт, яка оприлюднена розпорядником такої інформації - Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних. З даною інформацією на вказаному веб-порталі можна ознайомитись за посиланням на https: data.gov.ua/dataset/4e3d9f9c-e4ec-499c-9c47-4bafefc97a81. У свою чергу, з опублікованими текстами підрядних договорів замовника з інформацією про їх вартість, виконавців, види робіт, гарантійні строки та ін. можна ознайомитись на Єдиному веб-порталі використання публічних коштів - Еdata та веб-порталі Уповноваженого органу акредитованого учасника електронної системи публічних закупівель України РгоZогго - zakupki.prom.ua. До звіту у паперовому вигляді надано додаток з інформацією щодо ремонту доріг у місті Ковелі.
27.08.2020 у судовому засіданні представником Ковельської міської ради надано додаткові письмові пояснення до звіту про виконання рішення суду та скриншоти з Єдиного державного веб-порталу відкритих даних, з веб-порталу Уповноваженого органу акредитованого учасника електронної системи публічних закупівель України РгоZогго - zakupki.prom.ua. та Єдиного веб-порталу використання публічних коштів.
Представник відповідача вказав, що розпорядником інформації Управлінням капітального будівництва та житлово-комунального господарства виконавчого комітету Ковельської міської ради оприлюднена інформація щодо текстів підрядних договорів замовника, інформація про їх вартість, виконавців, видів робіт, гарантійні строку та інше. Наведена інформація оприлюднена у повному обсязі та є доступною будь-якому користувачу інтернет-ресурсу, а тому рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 за позовом ОСОБА_1 до Ковельської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії виконано.
Розглянувши звіт Ковельської міської ради від 12.06.2020 №404 про виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 суд вказує наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані, серед іншого, встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 73, 75 КАС України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Частинами 1-3 статті 99 КАС України передбачено, що електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути визначено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, визначеному законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що відповідач надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що рішення суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18 є виконаним, а відповідна інформація оприлюднена на Єдиному державному веб-порталі відкритих даних, веб-порталі Уповноваженого органу акредитованого учасника електронної системи публічних закупівель України РгоZогго - zakupki.prom.ua., Єдиному веб-порталі використання публічних коштів.
Зокрема, Ковельською міською радою надано до звіту докази, які свідчать про виконання рішення суду та підтверджують інформацію, викладену у звіті.
У відповідності до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду.
Враховуючи приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд не вбачає наявності підстав для накладення штрафу на Ковельського міського голову.
Зважаючи на те, що Ковельська міська рада вчинила належні заходи, спрямовані на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 25.10.2018 у справі №0340/1901/18, суд дійшов висновку про те, що клопотання ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням судового рішення та накладення штрафу на міського голову м. Ковеля Кіндера О.О. за невиконання судового рішення у справі №0340/1901/18 до задоволення не підлягає.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про здійснення судового контролю за виконанням рішення суду і накладення штрафу на Ковельського міського голову Кіндера Олега Олексійовича відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Повний текст ухвали складено 01 вересня 2020 року.
Головуючий-суддя Т.М. Димарчук